Справа № 22- 253 2007 року                           Головуючий суддя у І інстанції - Ведяніна В.О.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк 3.1.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 лютого 2007 року                                                                                                           місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка 3.1.

суддів Шимківа С.С, Ковалевича СП.

з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 22 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,

встановила:

Рішенням Сарненського районного суду від 22 грудня 2006 року зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто щомісячні аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заро­бітку (доходу) боржника, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання дочки ОСОБА_3, по­чинаючи з 6 грудня 2006 року до її повноліття.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому посилається на порушення місцевим судом норм процесуального права. Вказує, що висновки, викладені у рішенні Сарненського районного суду, не відповідають обста­винам справи, оскільки судом не було прийнято до уваги його пояснення про те, що він не може бути батьком дитини. Вважає, що суд без будь-якого правового обґрунтування відмовив йому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирі­шення питання про оспорювання актового запису про батьківство.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під­став.

Статтею 122 СК України встановлено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців піс­ля припинення   шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір"ю, а чоловік - батьком дитини.

Судом встановлено, що сторони розірвали свій шлюб 10 липня 2006 року, а дити­ну позивачка народила 28 вересня 2006 року, тобто до спливу 10 місяців після припи­нення шлюбу.

З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач записаний батьком дитини з підстав, які передбачені законом.

Згідно з частиною 1 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини від­повідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє бать­ківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового за­пису про народження дитини.

Проте відповідач, достовірно знаючи про народження позивачкою дитини, своє батьківство у судовому порядку оспорив лише у грудні 2006 року. Судового рішення у цій справі, яким було б задоволено його позов, немає.

Тому він продовжує рахуватися батьком дитини, яка була народжена позивачкою.

У зв"язку з цим, зважаючи на викладене вище, суд першої інстанції відповідно до правил ст. ст. 180, 182 і 183 СК України, ст. 157 ЦПК України законно й обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача як з батька алімен­тів на утримання дитини, та відмовив відповідачу у зупиненні провадження у цій справі.

Частиною 1 ст. 123 ЦПК України встановлено, що відповідач вправі був до або під час попереднього судового засідання пред'явити зустрічний позов.

Проте зазначених вимог закону він не дотримав, через що місцевий суд цілком правильно відмовив йому у прийнятті його зустрічної позовної заяви.

З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини даної справи, вико­нав всі вимоги цивільного судочинства та вирішив дану справу згідно із законом.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сарненського районного суду від 22 грудня 2006 року залишити без змі­ни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.