Справа №487/4028/15-ц 18.01.2018

Провадження №22-ц/784/136/18

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Миколаїв

справа № 487/4028/15-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Гавор В.Б.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за скаргою

ОСОБА_1

на бездіяльність державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалену 6 грудня 2017 року суддею Сухаревич З.М. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту судового рішення не зазначена),

У С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Заводського ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області (далі - Заводський ВДВС).

Заявниця зазначала, що за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2016 року її та інших відповідачів зобов'язано за власний рахунок демонтувати металеві ворота, встановлені до приміщень АДРЕСА_1 та відновити зруйновану капітальну стіну між проходами у ці приміщення. За виконавчими листами, виданими на підставі судового рішення, державним виконавцем Заводського ВДВС відкрито виконавче провадження та вчинялись певні виконавчі дії. Проте наразі рішення суду особисто нею та іншими боржниками не виконане, а без їх безпосередньої участі таке рішення виконати неможливо.

Посилаючись на те, що за цих обставин державний виконавець на підставі пункту 2 частини 3 статті 63 Закону «Про виконавче провадження» повинен закінчити виконавче провадження, але ці дії не вчинив, ОСОБА_1 просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов'язати винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Державний виконавець Заводського ВДВС заперечував факт бездіяльності, вважаючи відсутніми підстави для закінчення провадження, які передбачені статтею 63 Закону «Про виконавче провадження».

Скарга неодноразово розглядалась судом.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила ухвалу суду скасувати та задовольнити її скаргу. Апелянт не погодилась з оцінкою судом характеру тих дій, які були покладені на неї судовим рішенням, вважаючи, що виконання рішення за рахунок коштів стягувача є встановленням іншого способу виконання, який може бути визначений лише судом.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 зобов'язано за свій рахунок демонтувати металеві ворота, встановлені до приміщень АДРЕСА_1 та відновити зруйновану капітальну стіну між проходами у вказані приміщення (а.с. 141-146 том 1).

28 березня 2016 року видано виконавчі листи (а.с. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 том 2).

Судом неодноразово розглядались питання про внесення виправлень до виконавчих листів.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2017 року внесено виправлення з вказівкою на те, що обов'язок відповідачів по відновленню приміщення до первісного стану є солідарним (а.с. 43-46 том 2).

1 червня 2017 року державним виконавцем Заводського ВДВС відкрито виконавче провадження № 54029097, боржником в якому є ОСОБА_1 Боржниці запропоновано виконати судове рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про відповідальність за його невиконання (а.с. 63-64 том 2).

В ході перевірки виконання судового рішення 15 червня 2017 року державним виконавцем встановлено, що судове рішення не виконано.

Постановою державного виконавця від 16 червня 2017 року на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 1700 грн. (а.с. 69 том 2).

Актом державного виконавця від 30 червня 2017 року повторно засвідчено невиконання боржницею рішення суду. Постановою державного виконавця від 17 липня 2017 року на ОСОБА_1 накладено штраф у подвійному розмірі -3400 грн. (а.с. 66-67 том. 2).

19 липня 2017 року стягувач ОСОБА_3 звернувся до державного виконавця з заявою про проведення виконавчих дій за рахунок його авансового внеску (а.с. 180 том 2).

Станом на 12 вересня 2017 року рішення суду не виконано (а.с. 181 том 2).

На вимогу боржниці ОСОБА_1 закінчити виконавче провадження за частиною 3 статті 63 Закону державний виконавець надіслав відповідь про відсутність таких підстав (а.с. 172, 173 том 2).

При вирішенні питання про відповідність дій державного виконавця вимогам виконавчого законодавства, колегія суддів виходить з такого.

Порядок виконання рішень немайнового характеру урегульовано розділом VІІІ Закону «Про виконавче провадження» (далі - Закон), зокрема стаття 63 Закону передбачає перелік дій по виконанню рішення, за яким боржник зобов'язаний до вчинення певних дій.

У разі невиконання боржником без поважних причин судового рішення після застосування до нього заходів, передбачених частиною 2 цієї норми, подальші дії державного виконавця залежать від того, чи може бути рішення виконано без участі боржника.

Так, у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (абзац 3 частини 3 статті 63 Закону) .

Якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (абзац 2 частини 3 статті 63 Закону).

Зобов'язання, покладені на відповідачів, в тому числі і на ОСОБА_1 за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2016 року - демонтувати металеві ворота та відновити капітальну стіну, за характером не є такими, що нерозривно пов'язані з особою боржника, а є будівельними роботами, які можуть бути виконані як самими відповідачами, так і залученими робітниками. Вказівка суду на те, що ці роботи мають бути виконані за рахунок відповідачів, такого характеру зобов'язань не змінюють.

Отже, висновок державного виконавця про те, що рішення суду може бути виконане без участі боржників за рахунок авансового внеску стягувача з подальшим стягненням цих коштів з боржників, відповідає вимогам виконавчого законодавства.

Цей висновок узгоджується й з правилами статті 26 Закону щодо необхідності внесення стягувачем авансового внеску при примусовому виконанні судового рішення; статтей 43, 45 Закону щодо коштів і витрат виконавчого провадження та їх розподілу, та з повноваженням державного виконавця на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі за рахунок авансового внеску стягувача (п.20 частин 2 статті 18 Закону).

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень державним виконавцем правил, встановлених абзацем 3 частини 3 статті 63 Закону, та погоджується з виснокому суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 443 ЦПК.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на те, що виконання судового рішення не самими боржниками, за рахунок авансового внеску стягувача є зміною способу виконання, що може бути вирішено тільки судом.

Зміна способу та порядку виконання рішення у розумінні статті 373 ЦКП в редакції, яка діяла на час вчинення виконавчих дій, - це зміна визначеної законодавством послідовності і змісту вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Судом вживаються нові заходи захисту порушених прав в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що були встановлені судом раніше. Способи виконання рішення визначаються на підставі встановлених у статті 16 ЦК способів захисту цивільних прав (пункт 9 узагальнення ВССУ від 25 вересня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах).

Можливість виконання певних будівельних робіт, як дій, передбачених судовим рішенням, за рахунок коштів виконавчого провадження не є зміною способу поновлення прав стягувача або зміною порядку виконання рішень про зобов'язання боржника вчинити певні дії, який передбачений статтею 63 Закону.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм процесуального та виконавчого законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Н.О.Шаманська

В.В.Коломієць

--------------------------------

Повний текст постанови складено 19 січня 2018 року.