Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 р. Справа№805/3492/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., за участю секретаря судового засідання Смаль О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м. Маріуполь

до відповідача: Офісу великих платників Державної фіскальної служби України

про: скасування податкового повідомлення - рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби № 0003474614 від 17 травня 2017 року на застосування штрафних санкцій у сумі 17347 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Берман Ю.А. - за довірен.,

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» м. Маріуполь, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення - рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби № 0003474614 від 17 травня 2017 року на застосування штрафних санкцій у сумі 17347 грн.

Представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд скасувати податкового повідомлення - рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби № 0003474614 від 17 травня 2017 року на застосування штрафних санкцій у сумі 17340 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003474614 від 17 травня 2017 року, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 17340 грн., за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2015 року, січень - серпень, жовтень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки підприємство перебувало на території здійснення антитерористичної операції, що перешкоджає здійсненню господарської діяльності, наявність обставин непереборної сили підтверджена сертифікатами Торгово-промислової палати, крім того підприємством зверталось до відповідача про продовження граничного строку подачі податкової декларації та у цей період не застосовують штрафні санкції. Зауважує на тому, що першочерговою метою підприємства є оплата праці, та у зв'язку з монополізацією послуг з водопостачання у Донецькій області у підприємства є необхідність у придбані необхідних товарів для очищення води, натомість відповідач за наслідком протиправності дії прийшов до незаконних висновків та застосував до підприємства штрафні санкції.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач в обґрунтування відзиву зазначив, що Офісом великих платників податків ДФС було проведено камеральну перевірку позивача з питань подання податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2015 року, січень - серпень, жовтень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2017 року № 249/28-10-46-14-00191678. Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме позивачем не подано податкову декларації з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2015 року, січень - серпень, жовтень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року, що є порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нарахувати та сплатити податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення , тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 грн. В зв'язку з чим, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003474614 від 17 травня 2017 року, яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 17340 грн. (у розмірі 1020 грн. за кожне неподання). Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що позивачем до контролюючого органу надавалась звітність з податку на додану вартість в період наявності у підприємства сертифікатів Торгово - промислової палати України про настання обставин непереборної сили (до жовтня 2015 року), а також протягом 2015 - 2016 років надав звітність з податку на прибуток.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 07 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 28 листопада 2017 року.

Ухвалою суду від 28 листопада 2017 року зупинено провадження по справі до 12 грудня 2017 року.

Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року зупинено провадження по справі до 20 грудня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.

Ухвалою суду від 20 грудня 2017 року призначено розгляд справи у загальному позовному провадженні та призначено підготовче провадження на 16 січня 2017 року.

Ухвалою суду від 16 січня 2017 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстровано в якості юридичної особи 03 вересня 2007 року за № 12661450000026990, включено до ЄДРОПУ за № 00191678, перебуває на обліку у Дніпропетровському відділенні Офісу великих платників податків ДФС.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (код ЄДРПОУ 00191678) з питань неподання податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2015 року, січень - серпень, жовтень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року, за результатами перевірки складено акт перевірки № 249/28-10-46-14-00191678 від 24 квітня 2017 року.

Перевіркою встановлені порушення глава 2 розділу ІІ, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме позивачем не подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2015 року, січень - серпень, жовтень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом прийняте спірне податкове повідомлення - рішення від 17 травня 2017 року за № 0003474614 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17340 грн. (а.с. 6).

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням позивач подав скарги до Офісу великих платників податків ДФС та Державної фіскальної служби України, відповідно до якої просив скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.

За результатами розгляду скарги позивача Офісом великих платників податків ДФС прийнято рішення від 23 червня 2017 року № 34464/10/28-10-10-4-33, відповідно до якого скаргу позивача на податкове повідомлення - рішення залишено без розгляду та повернуто скаржнику (а.с. 8).

Державною фіскальною службою України прийнято рішення про залишення скарги без розгляду від 22 серпня 2017 року № 18605/6/99-99-11-03-01-25, відповідно до якого скарга залишена без розгляду та повернуто її скаржнику (а.с. 10).

Позивач вважає спірне податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Статтею 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 86.2 статті 86 ПК України вбачається, що, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд зазначає, що в зв'язку з неподанням податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2015 року, січень - серпень, жовтень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року, відповідачем проведено камеральну перевірку.

Згідно п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 49.1, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що позивачем не подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2015 року, січень - серпень, жовтень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року, що є порушенням пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України.

Однак, суд вважає за доцільне зазначити, що вказані обставини виникли не з вини позивача.

Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VІІ.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», відповідно до якого втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053», а також визначено перелік населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Суд зазначає, що відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстровано за адресою: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, буд. 177А, відповідно до п. 20, ст. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р, м. Маріуполь входить до зазначеного переліку.

Крім того, внаслідок проведення активної фази антитерористичної операції відповідно до Указу в.о. Президента України «Про рішення Ради Національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи про подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України», починаючи з 10.06.2014 року внаслідок бойових дій: неодноразово зупинялися в результаті пошкоджень основних гідротехнічних, і водопровідних споруд канал «Сіверський Донець-Донбас»/далі по тексту - СДД/, Південно - Донбаський водопровід, Другий водопровід, а також водопроводів з водозаборами з каналу СДД, ПДВ і регулюючих водосховищ; періодично припинялася робота наступних фільтрувальних станцій: Слов'янська ФС № 1, 2, Горлівська ФС № 1, 2, Єнакіївська ФС, Волинцевская ФС, Макіївська ФС, Ольховська ФС, Донецька ФС, Верхньо-Кальміуська ФС, Красноармійська ФС, Велико - Анадольська ФС. В результаті зупинок фільтрувальних станцій була повністю або частково припинена подача питної води наступним населеним пунктом: м. Слов'янськ, м. Краматорськ, м. Дружківка, м. Костянтинівка, м. Горлівка, м. Дзержинськ, м. Вуглегірськ, м. Єнакієве, м. Дебальцеве, м. Кіровськ, м. Жданівка, м. Торез, м. Шахтарськ, м. Кіровське, м. Жнокомунарівськ, м. Сніжне. М. Макіївка, м. Харцизьк, м. Іловайськ, смт. Пантелеймонівка, м. Зугрес, м. Ясинувата, м. Авдіївка, смт. Красногорівка, м. Донецьк, м. Красноармійськ, м. Українськ, м. Гірник, м. Курахове, м. Селидове, м. Димитров, м. Добропілля, м. Білозерськ, м. Новодонецьк, м. Олександрівка, смт. Первомайське, смт. Водяне, м. Волноваха, м. Докучаевськ, смт. Новотроїцьк, м. Вугледар, смт. Володимирівка. Також в результаті зупинок каналу СДД і ПДВ була повністю або частково припинена подача технічної води на промислові підприємства.

Таким чином, вбачається, що всі виробничі активи товариства знаходять на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також на у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Суд зазначає, що статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Станом на день розгляду справи антитерористична операція не закінчена.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Відповідно до ст. 11 Закону України № 1669-VІІ, внесені відповідні зміни до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», зокрема даний закон доповнено ст. 14-1, згідно якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Позивачем до матеріалів справи долучені сертифікати Торгово - промислової палати України від 25 листопада 2014 року № 1735 та № 1736, якими засвідчено настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні КП «Компанія «Вода Донбасу» господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово - промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 14, 15).

Крім того, Донецькою торгово-промисловою палатою надано Висновок № 2005/12.12-03 від 03 липня 2014 року, яким також засвідчено факт настання форс-мажорних обставин з 10 червня 2014 року при дотримані норм законодавчих актів України та здійсненні КП «Компанія «Вода Донбасу» господарської діяльності на території Донецької області (а.с. 16-18).

Таким чином, суд приймає посилання позивача на те, що позивачем не подані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2015 року, січень - серпень, жовтень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року з обставин, які не залежать від вини позивача та які засвідчені сертифікатом Торгово - промислової палати про засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітній (податковий) період, що дорівнює календарному місцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суд зазначає, що відповідно до вимог Податкового кодексу України платники податків зобов'язані у строк визначений кодексом подавати до контролюючого органу податкову звітність.

Однак, суд зазначає, що наявність у платника податків сертифікату ТПП України про настання обставин непереборної сили надає можливість такому платнику ініціювати процедуру продовження граничних строків подання податкової звітності, яка передбачена Податковим кодексом України.

Так, згідно із п. 49.20 ст.49 ПК України граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

У відповідності до п.п. 102.6.4 п. 102.6 ст. 102 ПК України, граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально.

Порядок застосування пунктів 102.6-102.7 статті 102 ПК України затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1044, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.01.2011 за № 84/18822 (далі - Порядок № 1044).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1044 обставини непереборної сили (форс- обставини) - непереборна за даних умов сила (стихійне лихо, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), яка є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених податковим законодавством.

Згідно з положеннями п.п.5.4 п. 5 Порядку № 1044 відсутність можливостей у платника податків подати у граничний строк податкові декларації, заяви про перегляд рішень органів державної податкової служби, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань може бути пов'язана з обмеженою свободою пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально. У цьому разі документальним підтвердженням є, зокрема, підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили на території України.

За наявності обставин, визначених у пунктах 3, 5, 6 цього Порядку щодо посадових осіб юридичної особи та пунктах 4, 5 цього Порядку щодо фізичної особи, платник податків може звернутися до органу державної податкової служби з письмовою заявою про продовження граничних строків (п. 7 Порядку № 1044).

Відповідно до п.п. 8.1 п. 8 Порядку № 1044 заява подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, визначених цим Порядком, у довільній формі із стислим та чітким обґрунтуванням підстав для продовження граничних строків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів. У заяві надається вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, найменування органу, що видав документ). Заява подається платником податків тільки разом із документальним підтвердженням.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що відповідач має право звернутися до контролюючого органу з заявою про продовження граничних строків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, визначеним цим Порядком (в даному випадку - обставин непереборної сили), проте така заява має бути подана тільки разом із документальним підтвердженням (сертифікатом ТПП).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано до податкового органу лист з повідомленням № 17/199 від 17 лютого 2015 року про наявність обставин непереборної сили та Сертифікату Торгово-промислової палати, які стосуються справляння податків та продовження граничних строків подання податкових декларації.

Аналогічного змісту лист - повідомлення № 17/1172 було подано позивачем 08 вересня 2016 року.

Тобто, позивач повідомив податковий орган про наявність обставин непереборної сили засвідчених Сертифікатом Торгово-промислової палати, та підстави для продовження граничних строків подання податкової декларації.

Отже позивач звільнений з 10 червня 2014 року від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань,а в даних правовідносинах, за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Отже, податкове повідомлення - рішення від 17 травня 2017 року № 00034741614 винесене Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Офісу великих платників Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення - рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби № 0003474614 від 17 травня 2017 року на застосування штрафних санкцій у сумі 17340 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Офісу великих платників Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення - рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби № 0003474614 від 17 травня 2017 року про застосування штрафних санкцій у сумі 17340 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби № 0003474614 від 17 травня 2017 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17340 грн.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, буд. 177А, код ЄДРПОУ 00191678) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 16 січня 2018 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови складено та підписано 23 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська B.В.