Справа № 2а-475/2009 року

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 24 листопада 2009 року                                                                                                    м. Южне

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді     -             Горяінової К.А.,

при секретарі                 -                  Невойт С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Южне цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Южне Одеської області про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,

  В С Т А Н О В И В :  

 Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Южне Одеської області про визнання дій відповідача протиправними, про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як „дитині війни” до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 по 01.06.2009 року, у сумі 4389,20 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є „дитиною війни” і має право на пільги, передбачені цим Законом.  

Зокрема, посилаючись на ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі               30%  мінімальної пенсії за віком.  

Позивач просить справу розглянути у порядку письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути за відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження, надав суду заперечення проти позову, в яких посилається на наступне.

Відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.  

Зокрема, представник відповідача зазначив, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який не передбачав таких витрат.  

Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та не порушив вимоги чинного законодавства України.  

Крім того, представник відповідача посилається на те, що відповідно до вимог                ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як „діти війни” не застосовується, а згідно ст.7 Закону, фінансове забезпечення соціальних гарантій „дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами даної категорії громадян. Кошти Пенсійного фонду України не повинні витрачатись на доплати до пенсії „дітям війни”.

Крім того, зазначає, що строк, встановлений для звернення до суду один рік, позивачем пропущений.

Суд із врахуванням зібраних у справі доказів, вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, та приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1  народився 25.10.1937 року.  

Згідно із ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.  

Відповідно позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30%  мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Ця норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у досліджуваний період часу визначався у ст.62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік": з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня -                 411 гривень, ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України": з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривня, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.  

Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.  

Згідно ч.1 ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року                  N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.  

Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.  

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.  

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Даючи оцінку законодавчим перешкодам в реалізації прав та інтересів позивача, суд дійшов наступного.

Що стосується доводів відповідача, про те, що „мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується „дітей війни” відповідно до ст.6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини, а саме мінімального розміру пенсії за віком, до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення                            „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні відділення.

Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога позивачу як „дитині війни” до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 роки не проводилась, а в 2008 році виплачена у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.

Стосовно виплат у 2006 році.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону від 18.11.2004 року, станом до 01.01.2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Законом України від 19.01.2006 року №33 67-1V внесені зміни до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, відповідно до яких виключено п.17 ст.77, а ст.110 викладена в іншій редакції.  

Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абз.7 ст.5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 01.01.2006 року, а ст.6 у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Стосовно виплат у 2007 році.

Згідно з п.12 ст.71 Закону України ,,Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року на 2007 рік зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.111 цього Закону.  

Відповідно до ст.111 Закону ?ро державний бюджет України на 2007 рік” установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих. на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

За ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Таким чином лише інвалідам у 2007 році здійснювалася виплата 10% від розміру мінімальної пенсії за віком замість належних 30%, іншим категоріям осіб така виплата не здійснювалась.

За Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням                 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст.29,36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23. 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст.ст.98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на             2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року, № 6-рп/2007, справа             N 1-29/2007, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік": п.12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 цього Закону; ст.111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих. на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

За п.5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від               09.07.2007 року це рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Розраховуючи суму, яка підлягає виплаті позивачу за позовними вимогами за                2007 рік, суд виходить з того, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у досліджуваний період часу визначався у ст.62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік": з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня -  411 гривень,  тобто 30 % мінімальної пенсії за віком складає:

з 09 липня по 31 липня – 90 гривень 37 копійок (121,80:31день*23 дні)

серпень-вересень - 121 гривня 80 копійок,  

жовтень-грудень – 123 гривні 30 копійок

а всього за 2007 рік – 703 гривні 87 копійок.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2007 року, задоволенню підлягають частково, а саме з 09 липня 2007 року по                31 грудня 2007 року у сумі 703 гривні 87 копійок.

Стосовно виплат у 2008 році.

Згідно з п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року положення ст.6 зазначеного Закону викладено в новій редакції, що набула чинності з 01.01.2008 року, за якою „дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".  

Положення п.41 розділу II названого Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу І, п.п.61, 62, 63, 66 розділу II. п.З розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу І, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Застосовуючи зазначені рішення Конституційного Суду України цей суд є обмеженим часовими межами, встановленими вимогами ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до яких закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

З огляду на це суд має встановити початковим моментом відновлення порушених прав позивача день ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України у відповідні роки, а кінцевими моментами - останній день відповідного року.

Розраховуючи суму, яка підлягає виплаті позивачу за позовними вимогами за                  2008 рік, суд виходить з того, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у досліджуваний період часу визначався у ст.62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік": з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривня, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень,  

тобто 30 % мінімальної пенсії за віком складає:

з 22 травня по 31 травня – 46 гривень 55 копійок (144,30:31день*10 днів)

червень-вересень - 144 гривня 30 копійок,  

жовтень-грудень – 149 гривні 40 копійок,

а всього за 2008 рік – 1071 гривні 95 копійок.

Позивачу виплачували у 2008 році надбавку в розмірі 10% від прожиткового мінімуму щомісячно, всього за 2008 рок виплачено 579 гривень 30 копійок, та різниця недоплати за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року складає: 1071,95 гривень – 357,62 гривень =            714 гривень 95 копійок.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2008 року, задоволенню підлягають частково, а саме з 22 травня 2008 року по               31 грудня 2008 року у сумі 714 гривень 95 копійок.

Стосовно позовних вимог щодо виплат з 01.01.2009 року по 01.06.2009 року.

Відповідно до ст.54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік", установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до основних  соціальних і демографічних груп  населення,  в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року.

Розміри державних соціальних   гарантій  на  2009  рік,  що визначаються залежно  від  прожиткового  мінімуму,  встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 498 гривень, так як розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у досліджуваний період часу визначався у розмірі 498 гривень. Відповідно до довідки, наданій  відповідачем, позивачу сплачено надбавку у розмірі 10%.  

Тобто 30% з 01.01.2009 року по 01.06.2009 року складає 747 гривень, сплачено 249 гривень, необхідно нарахувати та сплатити позивачу 747-249= 498 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.46 Конституції пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За ст.92 Конституції виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

У питанні звернення до негайного виконання суд виходить з такого обов'язку, покладеного на нього за п.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів — у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”, соціальні виплати, які мають разовий і цільовий характер, індексації не підлягають.

Стосовно строку звернення до адміністративного суду, суд виходив з наступного.

Строк звернення до адміністративного суду, підстави та порядок його застосування регламентовані ст.ст.99,100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Це не є процесуальний строк. Строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є аналогом інституту строку позовної давності, який належить до галузей матеріального права. Його порядок застосування є аналогічним зі строком позовної давності.

Оскільки позивач заявляє позовні вимоги про підвищення пенсії, то необхідно відновити його порушене право, установлене пенсійним законодавством, що відповідає положенням ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, а ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України носить банкетний характер, та в даній справі можливо застосовувати інші строки звернення до суду, які встановлені іншими законами.

Ст.87 Закону України „Про Пенсійне забезпечення” (виплата пенсій за минулий час) встановлює, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Ця норма є чинною.

Щодо не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім Кодексу адміністративного судочинства України, не визначено строк звернення до суду.

Ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову лише за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Однак, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, справа вирішується по суті.

Враховуючи наведене вище, п.3 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України, яка передбачає зупинення перебігу позовної давності, у разі  якщо дії нормативно-правового акту були призупиненні, суд визнавши причину пропущення строку звернення до суду, вирішив дану справу по суті.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.10, 11, 69-71, 94, 100, 153-154, 160-163, 167, 254, 256  Кодексу адміністративного судочинства України,  

  В И Р І Ш И В :  

 Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Южне Одеської області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплаті ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по                    31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 01.06.2009 року – протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Южне Одеської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N6- рп/2007, як особі, що має статус „дитина війни” у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 703 (сімсот три) гривні 87 (вісімдесят сім) копійок.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Южне Одеської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  №10-рп/2008 як особі, що має статус „дитина війни” у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 714 (сімсот чотирнадцять) гривень 33 (тридцять три) копійки.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Южне Одеської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” як особі, що має статус „дитина війни” з 01.01.2009 року по 01.06.2009 року у розмірі 498 (чотириста дев’яносто вісім) гривень,  

а всього 1916 (одну тисячу дев’ятсот шістнадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Допустити негайне виконання постанови суду в межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні іншій частини позовних вимог – відмовити.

Судові витрати у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок стягнути з Державного бюджету України – на користь ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.  

Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову суду у повному обсязі складено та підписано суддею 24 листопада 2009 року.

    Головуючий: