Справа № 755/3644/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2018 р. колегія суддів Дніпровського районного суд м. Києва у складі:

головуючого судді Карабак Г.Л.

суддів Савлук Т.В., Яровенко Н.О.;

при секретарі: Томіленко В.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Клещенко О.М.,

захисників: Кисельової Л.В., Шалімова Л.О.,

Воронова В.І., Бузакова О.Ю.,

перекладача: ОСОБА_5

обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040017234 від 13 листопада 2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

в с т а н о в и л а:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Відповідно до вимог ст.35 КПК України автоматизованою системою документообігу суду визначено колегією суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі головуючого - судді Карабак Л.Г., суддів - Савлук Т.В., Яровенко Н.О.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, зазначивши, що він відповідає вимогам КПК України, підсудний Дніпровському районному суду м. Києва, підстави для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту відсутні.

Крім того, просив про продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 1777 КПК України враховані судом при обранні запобіжного заходу продовжують існувати. Захисники Шалімов Л.О. та Кисельова Л.В. заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України та у зв'язку з численними порушеннями вимог до його складення.

При цьому захисники посилаються на неконкретність пред'явленого їх підзахисним обвинувачення, неузгодженість викладених в обвинувальному акті обставин, незрозумілість формулювання обвинувачення, вказують на те, що в обвинувальному акті зазначені відомості, що не мають бути зазначені згідно вимог ст.291 КПК України.

Крім того, захисники просили змінити підозрюваним запобіжний захід з тримання під вартою ні більш м'який.

Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підтримали думку своїх захисників.

Захисники Воронов В.І, Бузакова О.Ю., заперечували проти повернення обвинувального акту прокурору та просили призначити його до розгляду, при цьому просили змінити підозрюваним запобіжний захід з тримання під вартою ні більш м'який.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 щодо клопотання про повернення обвинувального акту прокурору послались на розсуд суду, але при цьому просили змінити запобіжний захід на більш м'який.

Колегія суддів вислухавши думку учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, приходить до висновку про необхідність повернути обвинувальний акт прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, виходячи з наступного.

Вимогами п.3 ч.3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Згідно вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувачення, згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. Саме в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, має здійснюватись судовий розгляд, як це передбачено вимогами ст. 337 КПК України.

Обвинувальний акт вочевидь не відповідає вимогам вищезазначених норм права.

Так, при формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування такого насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.187 КПК України.

Водночас, у пред'явленому обвинуваченні зазначено, що 12.11.2015 року ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6 і невстановленою досудовим слідством особою, вступили у попередню змову з метою заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу та надали свою згоду на участь у вчиненні злочину.

Між тим, зазначене обвинувачення не містить даних про місце та час такої попередньої змови групою осіб, деталей та обставин попередньої змови та надання згоди на участь у вчиненні злочину, що є кваліфікуючою ознакою, та має бути чітко встановлено обвинуваченням.

Фактично, пред'явлене обвинувачення не містить чіткого формулювання із зазначенням конкретних дій щодо кожного обвинуваченого, у вчиненні яких він обвинувачується, зокрема відсутнє чітке розмежування дій, із зазначенням форми вини, мотиву і мети вчинення злочинів.

Органом досудового розслідування може бути викладене тільки те, що встановлено (обставини, які прокурор вважає встановленими п.5 ч.2 ст.291 КПК України), проте в обвинувальному акті, всупереч приписів вищезазначеної норми права мають місце прямі посилання на невстановлені обставини, щодо часу, місця та способу вчинення правопорушення.

Обставини вчинення злочину мають вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.

Відповідно ж до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 червня 1990 року, зі змінами та доповненнями, обвинувачення повинно бути сформульовано з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскін проти Австрії» №9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті.

У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94 п. 52, рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії» №12969/94 п. 58, рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії» №42780/98 п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» №29082/95 п. 47).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94 п. 52, рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» №29082/95 п. 47).

Отже, викладене органом досудового розслідування формулювання обвинувачення не містись повної, детальної інформації щодо пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що порушує їх право на захист, так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінального провадження, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваної особи, вона вважається офіційно письмово повідомленою про фактичні та юридичні підстави пред'явленого їй обвинувачення.

Натомість, викладене в обвинувальному акті обвинувачення, його формулювання та приведені фактичні обставини злочину, свідчать про те, що наведені обставини, що характеризують суб'єктивну сторону злочинів, є неконкретними та не містять необхідних складових про час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, обвинувальний акт, зокрема, має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого, між тим, у підготовчому судовому засіданні було встановлено, що обвинувальний акт містить неправильні відомості щодо обвинуваченого ОСОБА_9, а саме неправильно зазначено дату його народження.

Крім того, викладені в обвинувальному акті обставини не відповідають правовій кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки правопорушення вчинене групою осіб за попередньою змовою або вчинене організованою групою кваліфікуються окремо за різними частинами відповідної норми особливої частини КК України.

Також, у відповідності до п.1 ч.4 ст.291 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акту, який складається слідчим або прокурором і надсилається до суду з обвинувальним актом, вимоги до нього визначені ст.109 КПК України.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити повний опис усіх без виключення дій і прийнятих процесуальних рішень під час досудового розслідування. Порушення вимог закону щодо повноти змісту реєстру досудового розслідування, є одним з критеріїв невідповідності обвинувального акту ст. 291 КПК України.

Проте, реєстр не відповідає вимогам закону, так як не містить усіх передбачених законом даних, зокрема не містить даних про внесення відомостей про початок досудового розслідування, внесення відомостей про закінчення досудового розслідування, дані про залучення захисників, перекладача та потерпілих.

Наведені порушення вимог КПК України перешкоджають суду призначити судовий розгляд справи, у зв'язку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Обвинувальний акт є єдиним носієм обвинувачення, має письмову форму, його відповідність вимогам КПК України є серед іншого основною складовою забезпечення фундаментального права на захист, яку не замінити формально участю захисників, перекладачів, тощо.

Крім того, правова кваліфікація повинна бути викладена у відповідності із диспозицією статті обвинувачення, із зазначенням об'єктивної та суб'єктивної сторони, оскільки обвинувальним актом закінчується розслідування.

Вирішуючи клопотання обвинувачених та їх захисників про зміну запобіжного заходу на більш м'який, та клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу колегія суддів приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким, за яке передбачено покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу, оскільки на даний час відсутні достовірні відомості про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були встановлені судом при обранні їм запобіжного заходу та його продовженні, не зменшилися та існують на даний час, так як останні перебуваючи на волі та будучи обізнаними про суворість передбаченого законом покарання можуть перешкодити кримінальному провадженню з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 обраний щодо них запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити ще на два місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-316, 331, 369 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л и л а :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 112015100040017234 від 13 листопада 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та додані до нього документи, повернути прокурору Прокуратури міста Києва для виконання вимог зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби м. Києва та Київської області в межах 60 діб, до 17.03.2018 включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя : Л. Г. Карабак

Суддя: Н. О. Яровенко

Суддя: Т.В. Савлук