КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 750/10439/17 Суддя (судді) першої інстанції: Карапута Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.11.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.11.2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.ст. 315, 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та з 06.06.2008 року отримує пенсію, згідно Закону України «Про державну службу», у розмірі 90 % суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

24.05.2017 року позивач звернувся із заявою до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії та надав довідку про заробітну плату від 25.04.2017 року № 26-17-27/92, із зазначенням складових заробітної плати по відповідній посаді, з якої позивач вийшов на пенсію державного службовця.

Листом від 08.06.2017 року № 16385/06 року позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що чинним законодавством перерахунків пенсії державним службовцям не передбачено.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України, закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 по справі №825/1372/16 з урахуванням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 по цій же справі про виправлення описки позивачу проведений перерахунок пенсії з 21.04.2016 згідно довідки Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.06.2008 №182 та від 20.04.2016 № 56 з урахуванням матеріальної допомоги та індексації за період з 01.06.2006 по 31.05.2008. Середній розмір інших виплат (матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально побутових питань, а також індексація заробітної плати) склав 664,08 грн.

В довідці, що додана до матеріалів позову та з якою позивач звертався до Управління не зазначено складових матеріальної допомоги на оздоровлення, та матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань.

Правове регулювання спірних правовідносин складають наступні норми права. Частиною 1 статті 1 Закону України від 24.03.1995. № 108/95-ВР « Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із статтею 50 Закону України "Про державну службу " заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії ", а також норми постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів", якою з 01.12.2015 року виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865, а пункти 5 і 6 викладено в іншій редакції, що свідчить про відсутність права на перерахунок раніше призначених пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям. Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 втратила чинність з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб". Вказана постанова №622 підлягає застосуванню з 01.05.2016 року і прийнята на виконання норм Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII та встановлює порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб.

Постановою Правління ПФУ від 04.07.2016 року № 15-2 виключено форму довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано ) пенсію.

Пенсійне забезпечення державних службовців в період до 01.05.20,16 року було врегульовано нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року.

10.12.2015 року прийнято Закон України «Про державну службу» №889-VIII, який набув чинності 01.05.2016 року.

У зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723- втратили чинність, в тому числі і норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01.05.2016 року Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Закон України «Про державну службу» був чинним як на момент звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, так і на момент розгляду справи, неконституційним не визнавався.

Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 року не передбачено таких підстав перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати державних службовців.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких законодавчих актів» з постанови КМУ № 865 від 31.05.2000 року виключено пункт 4.

На час звернення Позивача до суду та вирішення спору постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (зі змінами і доповненнями) втратила чинність у зв'язку з прийняттям постанови КМУ від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення осіб», яка набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 01.05.2016 року. Таким чином, посилання позивача на нормативні акти, які втратили чинність не обґрунтовує законність заявлених позовних вимог.

Отже, враховуючи приписи статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, з 01.05.2016 року відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.

Постанова КМУ 18.01.2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів», яка набрала чинності з 01 січня 2017 року, визначає лише схеми посадових окладів на посадах державної служби, розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців працюючим державним службовцям і не передбачає ані можливості, ані механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Виходячи з того, що заяву про перерахунок пенсії подано позивачем після 01.05.2016 (заява подана 24.05.2017 року), тобто після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, Управлінням обґрунтовано прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

Посилання позивача на підвищення зарплати державних службовців, згідно з постановою КМУ від 18.01.2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів», не заслуговують на увагу, так як питання оплати праці працівників державних органів згідно вказаної постанови, стосуються тих працівників, які працюють, а не тих що знаходяться на пенсії.

Доводи апелянта щодо необхідності, при вирішенні питання про наявність у особи права на перерахунок раніше призначеної пенсії, застосовувати положення Закону, який діяв на момент призначення пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки право на призначення пенсії та право на перерахунок пенсії не є тотожними за юридичним змістом і підстави їх виникнення є різними. Оскільки такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям, на момент звернення позивача до Управління, не існувало, то Управління обґрунтовано вказало на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України правомірно відмовило позивачу в перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 25.04.2017 року № 26-17-27/92, оскільки чинним законодавством перерахунків пенсії державним службовцям, з огляду на зміни у законодавстві України, не передбачено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням права на соціальний захист.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.11.2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови виготовлений 25.01.2018 року.