Постанова

Іменем України

25 січня 2018 року

м. Київ

Провадження № 51-129 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,

при секретарі Остафійчук К.В.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016050150003354 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в с. Соледар Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2017 року,

встановила:

як вбачається зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на суворість призначеного покарання, ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 420 КПК України, оскільки в ньому не наведено мотивів з яких суд виходив при його постановленні і положень закону, якими він керувався. Зазначає, що апеляційна інстанція не в повній мірі врахувала визнання вини та щире каяття, важкий стан здоров'я. Наголошує, що раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та влаштувався на роботу. Стверджує, що з урахуванням всіх обставин справи, його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вирок вважає законним і заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішені питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Апеляційним судом Донецької області вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання і постановлено свій вирок від 13 липня 2017 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 309 КК України - 2 роки позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він в період з 1 вересня по 30 жовтня 2016 року приблизно з 10.00 год. по 15.00 год., на своїй ділянці за адресою: АДРЕСА_1, зірвав кущі конопель, які переніс у сарай, де висушив та перетер. Тим самим незаконно придбав та виготовив наркотичний засіб, помістив його у 152 згортки та став незаконно зберігати за місцем свого проживання для особистого вживання, без мети збуту.

26 листопада 2016 року, в період часу з 09 год. 00 хв. до 11 год. 15 хв. в будинку АДРЕСА_1, під час обшуку виявлено та вилучено 152 згортки з наркотичним засобом канабісом, загальною масою 2175, 13 грам, що в перерахунку на суху речовину становить 1959,84 грама, і є великим розміром.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, кваліфікація його дій, засудженим у касаційному порядку не оспорюються.

Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

При складанні вироку апеляційним судом ці вимоги кримінального процесуального закону дотримані.

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора та скасовуючи вирок районного суду в частині призначеного покарання і постановляючи свій вирок, апеляційний суд зазначив зміст вироку суду першої інстанції, в якому викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, також зазначив короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення та рішення по суті вимог апеляційної скарги.

З урахуванням зазначеного доводи ОСОБА_1 про невідповідність вироку ст. 420 КПК України не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Що стосується доводів засудженого про несправедливість призначеного апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Також, ст. 75 КК України, застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у вироку. При вирішенні зазначених питань суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1 та звільняючи його від відбування призначеного покарання з випробуванням, ці вимоги закону врахував не в повній мірі, належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Покарання апеляційним судом ОСОБА_1 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання та за відсутності тих, що його обтяжують.

Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, суд апеляційної інстанції погодився із видом покарання, яке обрано судом першої інстанції, однак дійшов висновку про можливість його призначення у мінімальних межах, передбачених санкцією статті обвинувачення.

Зокрема, при призначенні мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, визнання ним вини і щире каяття, стан здоров'я винного.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також конкретним обставинам справи і розміру наркотичного засобу, який ОСОБА_1 незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту.

З урахуванням усіх обставин справи, даних про особу засудженого, серед яких й ті, про які йдеться в касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в межах апеляції прокурора та своїх повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом покарання є законним, справедливим, воно сприятиме перевихованню ОСОБА_1 та попередженню вчинення ним нових правопорушень.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

ухвалила :

вирок Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І.Кравченко   Н.В.Білик О.П.Ємець