Постанова

Іменем України

25 січня 2018 року

м. Київ

справа № 537/5119/15-ц

провадження № 61- 1229 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року у складі суддів: Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ :

22 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про розірвання шлюбу, припинення для подружжя режиму окремого проживання, визначення місця проживання неповнолітньої дитини та зобов'язання повернути оригінал свідоцтва про народження дитини.

Позовна заява мотивована тим, що 24 червня 1994 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого вони мають двох синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2; вказує, що з 2014 року подружжя разом не проживає та не веде спільного господарства, і це унеможливлює подальше збереження шлюбу; що молодший син ОСОБА_8 залишився проживати із ним, але у зв'язку із виникненням спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, вважає, що це питання має вирішити суд і на підставі висновку органу опіки та піклування визначити місце проживання сина разом із ним.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 березня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Шлюб, зареєстрований 24 березня 1996 року Палацом шлюбів м. Кременчука, актовий запис №675, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано. Припинено для подружжя режим окремого проживання.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом із батьком ОСОБА_9 та зобов'язано ОСОБА_5 надати ОСОБА_4 оригінал свідоцтва про народження сина.

Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 травня 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що примирення і збереження сім'ї між сторонами неможливе, тому шлюб між сторонами необхідно розірвати та припинити режим окремого проживання подружжя. При визначенні місця проживання неповнолітньої дитини суд з урахуванням висновку органу опіки та піклування та положень статті 160 СК України визначив місце проживання неповнолітнього ОСОБА_8 разом із батьком.

Предметом апеляційного перегляду було рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком та зобов'язання надати оригінал свідоцтва про народження дитини.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визначення місця проживання дитини та зобов'язання надати оригінал свідоцтва про народження дитини скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Скасовано додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 травня 2016 року в частині стягнення на користь держави судових витрат та ухвалено в цій частин нове рішення про їх розподіл.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в судовому порядку можливе вирішення спору між батьками щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував суперечність норм частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України і не надав перевагу нормі Сімейного Кодексу як спеціальній для спірних правовідносин.

У серпні 2016 року ОСОБА_5 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим та підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 січня 2018 року дану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 ЦК України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.

Судом установлено, що ОСОБА_4 22 грудня 2015 року звернувся до суду з позовною вимогою про визначення з ним місця проживання сина ОСОБА_8 (ас 5), а також вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_8 досяг чотирнадцяти років. Встановлено, підтверджується матеріалами справи і не заперечується позивачем, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 2001 року і по теперішній час проживає разом із батьком за адресою АДРЕСА_1, а з матір'ю спілкується у вихідні дні за бажанням.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення, правильно встановивши обставини справи, не врахував положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, а тому апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визначення судом місця проживання з батьком неповнолітньої дитини, яка з ним проживає. Оскільки суперечності між нормами ЦК України (частина 2 статті 29) і Сімейним кодексом України (частина 3 статті 160) немає, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про застосування норми Сімейного кодексу як спеціальної для спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги про наявність між батьками ОСОБА_8 спору щодо його місця проживання спростовуються встановленими судом обставинами.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про порушення прав його сина ОСОБА_8 чи його прав як батька, а тому не заслуговують на увагу.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат