Постанова

Іменем України

25 січня 2018 р.

м. Київ

Справа № 144/59/14-к

Провадження № 51 - 1096 км 18

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого - Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013010280000413 від 25 жовтня 2013 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Росоша Теплицького району

Вінницької області, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1,

за ст. 121 ч. 1 КК України,

за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Миколайчука Д.Г. та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Шеремет Г.А. на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Ємця І.І.,

встановив:

У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. Також вказує на те, що суд апеляційної інстанції свою ухвалу належним чином не мотивував та не навів відповідей на усі доводи апеляційної скарги захисника, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 змінити у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає за необхідне зазначити, що зарахування засудженому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання періоду його попереднього ув'язнення з 12.12.2008 року по 04.02.2009 року необхідно проводити з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі ст. 72 ч. 5 КК України.

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбуття покарання вказано рахувати з дня звернення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Зараховано ОСОБА_1 у строк відбуття покарання час його перебування під вартою з 12 грудня 2008 року по 04 лютого 2009 року.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 2 140 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та понесені потерпілим витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 гривень.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин. Так, 06березня 2008 року близько 16години в с. Удич Теплицького району Вінницької області ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння в будинку по АДРЕСА_2 у ході виниклої словесної сварки з ОСОБА_4 умисно нанісостанньому ударв живіт саморобним ножем, чим заподіявОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року вказаний вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора та захисника - без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість касаційної скарги прокурора і заперечення проти касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 121 ч. 1 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_1 покарання.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про його особу, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, є учасником бойових дій, інвалідом ІІІ групи, а також часткове визнання ним своєї вини і часткове відшкодування завданої злочином шкоди. Обставин, що пом'якшують покарання, судом встановлено не було, а вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння - визнано обставиною, що обтяжує покарання.

Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про можливе виправлення і перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства та обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі, визначивши його в мінімальних межах санкції частини 1 статті 121 КК України, не знайшовши підстав для призначення йому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.

Отже, покарання ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При розгляді апеляційних скарг захисника та прокурора суд апеляційної інстанції їх доводи щодо призначеного покарання перевірив і своє рішення належним чином мотивував, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання, та не знайшов підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК України. Зазначив апеляційний суд і про те, що потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, подавши заяву, у якій просив розгляд провадження здійснити в його відсутність, вказавши, що внаслідок дій ОСОБА_1 він втратив здоров'я, повністю відновити яке неможливо. При цьому, обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені і враховані при прийнятті рішення. Вказані обставини не дають безумовних підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо допущеного судом першої інстанції неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки, як вбачається з вироку, місцевим судом не вирішувалося питання щодо застосування до ОСОБА_1 ст. 72 ч. 5 КК України. Питання щодо застосування ст. 72 ч. 5 КК України не порушувалося в апеляційних скаргах та не було предметом перевірки судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, питання, які виникають під час виконання вироку, в тому числі і щодо порядку застосування положень ст. 72 ч. 5 КК України, вирішуються місцевим судом за відповідним клопотанням особи в порядку, передбаченому ст. 539 КПК України.

За таких обставин, доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарг захисника, зміни судових рішень та застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України колегія суддів не знаходить, як і не вбачає таких підстав для зміни вироку та ухвали за касаційною скаргою прокурора.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Миколайчука Д.Г. та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Шеремет Г.А. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

НаставнийВ. В. Марчук О. П. Могильний О. П.