Справа №2а-605-09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді – Мороз Л.І.
при секретарі – Колесник О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Красний Лиман адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 інспектора ДПС ВДАІ м. Краматорськ про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд,-
ВСТАНОВИВ:
27.04.2009 року позивач звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до інспектора ДПС ВДАІ м. Краматорськ — ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач в судове засіданя не з*явився, але надав суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі в зв”язку з тим, що він знаходиться на стаціонарному лікуванні та наполягає на своїх позовних вимогах з підстав зазначених ним в позовній заяві та просить позов задовольнити.
В судове засідання відповідач не з*явився хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і справа розглянута без участі відповідача відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, оскільки цьому не заперечував позивач в своїй заяві.
З*ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства, виходячи із змісту ст.2 КАС України, є захист прав свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб*єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Стаття 6 КАС України передбачає, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод і інтересів незалежним і неупередженим судом.
Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Правовідносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху регулюються: Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 року, Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінета Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-партрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України №1111 від 13.11.2006 року, зареестрованими в МЮУ 29.11.2006 року за №1243/12117.
ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав, посилаючись на те, що він є власником легкового автомобіля MITSUBISHI GRANDIS 2.4 державний номерний знак АН 5144СО.
Постановою інспектора ДПС ВДАІ м.Краматорськ — ОСОБА_2 за №АН 191693 від 14.03.2009 року накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 122 ч.1 КпАП України у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 гривень за те, що нібито 14.03.2009 року о “11” годині “10” хвилин у м. Краматорськ по вул. Орджоникидзе керуючи вищезазначеним автомобілем перевищів встановлене обмеження швидкості руху на 43 км/год, рухався зі швидкістю 103 км/год.
17.04.2009 року позивач отримав копію постанови по справі про адміністративне правопорушення. Не погодившись з постановою від 14.03.2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України позивач звернувся до суду.
В своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що постанова складена з грубими порушеннями норм діючого законодавства, бо прилад, яким проводиться нагляд за дорожнім рухом, працював в автоматичному режимі, а тому винесення постанови без складання протоколу не передбачено діючим законодавством, відсутні дані про повірку вказаного приладу, по фото неможливо встановити де саме проведено зйомку, в межах населеного пункту, де є обмеження швидкості до 60 км/год чи поза таким, відсутні докази того, що саме позивач керував вказаним транспортним засобом, в той час як постанову винесено у відповідності до ст.14-1 КУпАП відносно нього, як власника автомобіля. Тому просить поновити строк звернення до суду та постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності скасувати, провадження по справі закрити.
Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв*язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністартвина відповідальність.
Доказами відповідно до ст.251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність данної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями техничних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм, стандартів, що стосується забезпечення безпеки руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) згідно зі ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об*єктивному дослідженні всіх обставин справи в ії сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Законом, а саме ч.6 ст.258 КпАП України передбачено, що в разі виявлення адміністративного правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних-технічних засобів, маючих функції фото- та кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова про адміністративне правопорушення виноситься без особи, притягуємої до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до п.п.13.1, 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби, затвердженої наказом МВС України №1111 від 13.11.2006 року, зареєстрованим МЮ України 29.01.2006 року за №1243/13117, спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм, стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, інші спеціальні технічні засоби, застосовуються згідно з інструкцією та методиками про порядок використання цих технічних засобів і до роботи з ними допускаються працівники, які вивчили інструкцію з їх експлуатації і склали залік з правил їх використання. Працівники, які не склали залік, до роботи з такими засобами не допускаються.
Також згідно інструкції з експлуатації вимірювача швидкості “Візир” вказаний прилад може працювати в двох режимах – патрульному і стаціонарному.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов*язаний з*ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особі в його вчиненні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб*єкта владних повноважень на підставі ч.3 ст.71 КАС України обов*язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що при винесені постанови про притягнення позивача до відповідальності, відповідачем-посадовою особою, було грубо порушено вказані норми законодавства, бо роблячи висновок про наявність вини позивача, відповідач аналізував докази, добуті з порушенням закону: відповідачем не надані суду докази про те, що особа, яка 14.03.2009 року проводила фіксацію приладом «Візир», склала іспит та мала допуск до роботи з ним. Не надано доказів і тому, що фіксуючий пристрій працював в автоматичному режимі, де, коли і на підставі чого зазначений пристрій було встановлено, що звільняє відповідача від складання протоколу, в той час, як відповідно до інструкції з його експлуатації він може працювати і в патрульному режимі, тобто керуватися безпосередньо спеціалістом; прилад має державну сертифікацію. Крім того, доказів про те, що саме позивач порушив Правила дорожнього руху, суду не надано.
Тобто, в судовому засіданні не встановлено будь-яких доказів вини позивача у скоєнні правопорушення, що виключає його відповідальність за ст.122 ч.1 КпАП України на підставі постанови відповідача від 09.04.2009 року.
Крім того, відповідно до ст.285 КпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьої днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. В разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Відповідачем не надано доказів дотримання ним вимог ст.285 КпАП України, а саме доказів: вручення копії постанови 09.04.2009 року під розписку, або належним чином оформлену відмітку у справі про надіслання йому копії постанови в установлені строки.
Статтею 289 КпАП України встановлено строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом правомочним розглядати скаргу.
29.07.2009 року позивач дізналась про постанову від 14.03.2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП, про що повідомив суду. При таких обставинах суд вважає, що позивачем з поважної причини пропущено строк на оскарження постанови, а тому строк звернення до суду ОСОБА_1 зі скаргою підлягає поновленню.
Звернення позивача за захистом свого права безпосередньо до суду є правом позивача, і повністю узгоджується з рішенням Конституційного Суду України №5-зп від 30.10.1997 року.
Тому суд вважає, що при розгляді справи встановлено наявність порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин.
Будь-яких доказів тому, що посадова особа діяла в межах норм і правил, встановлених законодавством, відповідач суду не надав.
Отже, за результатами розгляду справи суд вважає доведеним факт порушення саме відповідачем прав і законних інтересів позивача, якого було необгрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності.
У зв*язку з цим, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 159, 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду на оскарження постанови №АН 191693 від 14.03.2009 року інспектора ДПС ВДАІ м. Краматорськ — ОСОБА_2.
Постанову інспектора ДПС ВДАІ м. Краматорськ — ОСОБА_2 винесену 14.03.2009 року №АН 191693 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КпАП України, якою накладено штраф у розмірі 340 гривень визнати неправомірною та скасувати її.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького Апеляційного Адміністративного суду протягом двадцати днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі через Краснолиманський міський суд.
Головуючий суддя -