Справа № 2а – 799/ 2009р.  

  П О С Т А Н О В А  

Іменем   України  

  05 листопада 2009 року       Франківський районний суд м.Львова  

в складі: головуючого- судді       Козюренка Р.С.  

при секретарі-           Павлюку С.С.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про   поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”,   суд –  

  в с т а н о в и в:  

  Позивач звернувся з адміністративним позовом в суд до відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова про   поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”.  

Свої вимоги мотивує тим, що він відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2007-2008рр. йому виплачувалася не в повному обсязі.  

Позивач в судове засідання не з’явився,   проте у позовних вимогах просить справу слухати без його присутності.  

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча повідомлявся про час та місце слухання справи, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, а тому суд вважає, що слід слухати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів з врахуванням поданих письмових заперечень, згідно яких проти позову заперечив, мотивуючи тим, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Зміни до Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2008 році також були відсутні. Враховуючи вищенаведене, вважає позов безпідставним, просить в позові відмовити та подає клопотання про відмову позивачу в поновленні строку звернення до суду.  

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.  

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.  

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, котрий народився 19 жовтня 1941 року, є дитиною війни.  

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до положень ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України – всі вони приймаються виключно на основі  Конституції України і повинні відповідати їй.  

Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, вичерпний перелік яких закріплений у ст.64 Конституції України.  

Проте Законами України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та „Про державний бюджет на 2008 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено.  

Однак рішенням Конституційного суду України від  09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, за якими підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного суду України від  22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 41 розділу II  Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішень №6-рп/2007 та №10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” втратили чинність та положення пункту 41 розділу II  Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", отже, з цього часу відновлено дію  ст. 6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.  

Судом встановлено, що всупереч рішенням Конституційного Суду України   Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 року та з травня по грудень 2008 року виплачувалась не в повному обсязі, тому позов в частині виплати суми за вказаний період слід задоволити,   зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському   районі м.Львова   здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1     щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на підставі положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачене підвищення до пенсії за період з 01.06.2007 року по 09.07.2007 року, то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року. Отже, саме з 09.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, то такі підлягають до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Отже, саме з 22.05 2008 року відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова по невиплаті та недоплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог статті  6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є протиправними, при цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність коштів для вказаних виплат.  

Згідно зі ст.8  КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Даний принцип застосовується судом з врахуванням практики Європейського Суду з прав людини.  

    Як вбачається із ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди при розгляді справ застосовують практику Суду як джерело права.  

Не приймаючи до уваги посилання відповідача на відсутність коштів, суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини по справі “Качко проти України” (заява №63134/00), згідно якого органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Крім того, про належні позивачу, як дитині війни, виплати  не було повідомлено. Про факт порушених прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації у зв’язку з ухваленням відповідних рішень Конституційним Судом України, а  саме: вкінці 2008р., що вбачається з  пояснень в судовому засіданні. Тому за наведених обставин, суд вважає, що строк для звернення до суду позивачем не пропущено, позов подано в межах строку, встановленого ст.99 КАС України.  

  Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 100, 161-162, 167 КАС України   , Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі  №10-рп/2008, суд, -  

  п о с т а н о в и в:  

  Позов задоволити частково.  

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на підставі положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.  

На постанову суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд.  

  Суддя:                                                                               Козюренко Р.С.