Справа № 2-983/2009 р

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада  2009 року        Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого           Копчинського В.І.

при секретарі                          Кулик Т.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міськради про визнання незаконним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в заяві вказує, що неподалік від місця її проживання, по АДРЕСА_1, знаходиться її город, розміром 0,1065 га, яким користується більше 30 років. Дану земельну ділянку було надано в користування її покійному чоловікові колгоспом «Більшовик» в 1978 році.

В 2007 р. вирішила приватизувати вказану земельну ділянку, Калинівська міськрада рішенням № 104 від 25.04.07 р. дала дозвіл на проведення інвентаризації.

В квітні 2009 року, коли зібралася орати город, виявила, що ОСОБА_2 має уже Державний акт про право власності на її земельну ділянку. Вилучення земельної ділянки з її користування не проводилося, тому вважає, що Калинівська міськрада незаконно видала ОСОБА_2 Державний акт про право власності на земельну ділянку, тому просить визнати його незаконним та скасувати його.

 В судовому засіданні представник ОСОБА_3 (за усною заявою позивачки) позов підтримала. Суду пояснила, що в 1978 році чоловік позивачки ОСОБА_4 був прийнятий в члени колгоспу «Більшовик» м.Калинівка і загальними зборами колгоспників було виділено земельну ділянку в розмірі 0,30 га. Проживала позивачка з чоловіком по АДРЕСА_2 проте город наділили по АДРЕСА_1 і в розмірі не 0,30 га, а лише 0,07 га в кінці города ОСОБА_5 В 1979 році ОСОБА_4 з членів колгоспу вийшов, в його користуванні залишили земельну ділянку в розмірі 0,07 га. В 1983 році загальними зборами вищезазначеного колгоспу додатково ОСОБА_4 наділили ще 0,04 га, тобто загальний розмір став – 0,11 га. Цією земельною ділянкою позивачка користувалася до квітня 2009 року, поки цю ділянку не забрав ОСОБА_2, а міськрада не видала Державний акт про право  власності на земельну ділянку. Податок на дану ділянку позивачка не сплачувала, офіційно її не узаконювала, так як цьому не придавала значення.

Представник Калинівської міськради позов визнає, так як була допущена помилка при передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 в 2006 році. При погодженні меж земельної ділянки та прийнятті рішення міській раді не було відомо, що цією спірною земельною ділянкою користується позивачка ОСОБА_1 За даними земельно-кадастрової книги за покійним чоловіком позивачки рахується ділянка 0,11 га, але вулиця не вказана. Рішення міськради за 2006 рік про передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не скасоване.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 позов вважає безпідставним. Суду пояснив, що 6.06.2000 року купив у ОСОБА_5 житловий будинок по АДРЕСА_1. Земельна ділянка біля будинку не приватизована, але продавець пояснив, що ділянка тягнеться до самого ставка. Весною 2001 року, коли вивіз перегній та став орати город, прийшла позивачка і стала стверджувати, що частина городу належить її, але документів про право власності не мала, тому виник спір, викликали міліцію, представника відділу земельних ресурсів міськради. Звернувся з заявою до міськради про проведення інвентаризації земельної ділянки за участю представників міськради та ДЗК і суміжних землевласників, на місцевості було закріплено межі земельної ділянки та встановлено фактичний розмір 0,21 га. Рішенням 4-ої сесії 5-го скликання Калинівської міськради від 27.10.2006 року йому було передано безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,21 га, а пізніше він одержав Державний акт на право власності на земельну ділянку. Вважає, що даний Державний акт на землю виданий відповідно до чинного законодавства, він є власником даної ділянки і немає підстав визнавати його недійсним.

Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, оцінивши матеріали по справі, суд вважає позов не задовольнити по таких підставах.

Так, в судовому засіданні встановлено, рішенням Калинівської міськради від 27.10.2006 року (а.с.20) ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність дві земельні  ділянки загальною площею 0,21 га, розташованих по АДРЕСА_1 в м.Калинівка, в тому числі – 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і госпбудівель та 0,1145 га для ведення особистого селянського господарства.

11.12.2007 р. на підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 одержав державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 397528 і № 397529 (а.с.21, 22).

Позивачка та її представник посилаються на незаконність одного із них, а саме – Державний акт серії ЯД № 397529 на земельну ділянку розміром 0,1145 га з підстав, що саме цією земельною ділянкою користувалася позивачка ще з 1978 року, яка межує з ділянкою ОСОБА_2, на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Більшовик» м.Калинівка.

Такі твердження є безпідставні, оскільки з матеріалів справи вбачається, що за позивачкою, а вірніше за її покійним чоловіком ОСОБА_4, рахується згідно записів в земельно-кадастровій книзі міськради земельна  ділянка площею – 0,11 га. Проте, місце її розташування не зазначено та не вказано, що вона знаходиться в різних місцях, а також відсутні будь-які достовірні докази, які б підтверджували, що земельна ділянка ОСОБА_1 одночасно являється земельною ділянкою, право власності на яку отримав ОСОБА_2

Позивачка та її покійний чоловік в 1976 році почали будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 де і проживає в даний час позивачка. З довідки  колгоспу «Більшовик» м.Калинівка № 513 від 3.07.1978 р. (а.с.9) та архівних витягів з протоколів зборів колгоспників колгоспу «Більшовик» (а.с.42) вбачається, що чоловікові позивачки було наділено одну земельну ділянку, а не земельні ділянки, і саме «присадибну» ділянку, що слід розуміти «біля садиби», будинку по АДРЕСА_2.

Крім того, судом встановлено, що позивачка за користування спірною земельною ділянкою протягом 30 років ні разу не сплачувала земельний податок, не зверталася до органів самоврядування з клопотанням про передачу її у власність чи надання в користування аж до виникнення спору. Зі слів представника відповідача також вбачається, що міській раді ніде не зазначено і не було відомо про користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1

З 2001 року, з часу виникнення спору позивачка могла, але не зверталася з клопотанням про узаконення спірної земельної ділянки.

Згідно ст.116 Земельного Кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування  межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Рішенням Калинівської міськради від 27.10.2006 р. ОСОБА_2 було передано безоплатно у власність спірну земельну ділянку. Дане рішення є законним, позивачкою не оспорене, на його підставі видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії АД № 397529 на ім’я ОСОБА_2, тому суд не вбачає підстав для визнання зазначеного акту незаконним і його скасування.

ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку відповідно до вимог ст.125 Земельного Кодексу України, якою передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Посилання позивачки, що вона користувалася спірною земельною ділянкою біля 30 років, не є підставою для виникнення в неї права власності на земельну ділянку, а є лише підставою для звернення до органу самоврядування з відповідним клопотанням щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 116, 118, 125 Земельного Кодексу України; ч.2 ст.373 ЦК УКраїни; 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Калинівської міськради про визнання незаконним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку не задовольнити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі протягом 10 днів заяви про оскарження і поданням після цього протягом 20 днів самої апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: