Копія: справа № 2-а-348/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Цвітайла П.В.,
при секретарі - Золотаренко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Котельва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області – ОСОБА_2, про скасування рішення суб’єкта владних повноважень;-
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача – інспектора ДПС Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області – ОСОБА_2, про скасування рішення суб’єкта владних повноважень.
У відкритому судовому засіданні позивач – ОСОБА_1, просить суд задовольнити позовну вимогу з підстав викладених у позовній заяві, пояснивши суду, що дійсно 11 липня 2009 року близько 00 годин 30 хвилин під час керування транспортним засобом, а саме автомобілем НОМЕР_1 поблизу кафе «СВ» в сел. Котельва Полтавської області, він був зупинений інспектором ДПС, який запропонував пред’явити реєстраційні документи на автомобіль, але в той момент не зміг надати інспектору реєстраційний талон на своє ім’я, так-як помилково взяв з собою замість власного, тимчасового реєстраційного талону, батьків. Інспектор повідомив, що я не маю правової підстави керувати автомобілем і тому автомобіль потрібно забрати на штраф площадку.
При цьому, позивач зазначив, що інспектор дав йому чистий бланк протоколу і наказав підписати його з поясненням і він поставив свій підпис в протоколі.
Відповідач – інспектор ДПС Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області – ОСОБА_2 в зал судового засідання не з’явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 19-28).
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, системно дослідивши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення позивача, свідків, приходить до переконання, що позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що інспектор ДПС Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області – ОСОБА_2 11 липня 2009 року, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АГ № 584978 від 11.07.2009 року (а.с. 24), виніс постанову серії ВІ 014292 від 11 липня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення (а.с.4), якою притягнув ОСОБА_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень у зв’язку з тим, що останній порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1360.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає коли перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на двадцять кілометрів на годину.
Водій автомобіля НОМЕР_1 – ОСОБА_1 в позовній заяві та і вході судового розгляду справи підтвердив, що дійсно при керуванні даним автомобілем в нього був відсутній свій тимчасовий реєстраційний талон на вище зазначений автомобіль, бо він забув його вдома, а помилково взяв з собою інший талон на ім’я свого батька, а швидкість відповідно до пояснень позивача він не перевищував.
Допитані в ході судового засідання свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підтвердили, що дійсно того дня вони їхали разом з позивачем в автомобілі, який зупинили працівники міліції.
Водії, які не мають при собі або не пред’явили чи не передали для перевірки реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядженням транспортним засобом, підлягають притягненню до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Але, інспектор з не зрозумілих підстав склав протокол про вчинення адміністративного правопорушення не по ч. 1 ст. 126 КУпАП за фактично вчинене правопорушення, яке визнається і самим позивачем, а по ч.1 ст. 122 КУпАП за перевищення швидкості.
Відповідно до п. 6.1., 6.2., 6.20., 6.32.5., 7.7«Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» затвердженої наказом МВС України за № 1111 від 27.03.2009 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 576/16592 п рацівник підрозділу ДПС під час несення служби зобов'язаний: досконало знати ПДР, цю Інструкцію, інші нормативно-правові акти у сфері безпеки дорожнього руху та свої функціональні обов'язки. Контролювати наявність у водіїв документів, передбачених ПДР. Під час службової діяльності дотримуватись законності, не допускати її порушень іншими працівниками. Складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.
Системний аналізі матеріалів адміністративної спрви та вище зазначених нормативно-правових актів, дає суду підставу вважати, що інспектор ДПС Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області – ОСОБА_2 за обставин викладених вище не вірно кваліфікував дії водія автомобіля НОМЕР_1 – ОСОБА_1, по ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказів на обґрунтування правомірності прийнятого інспектором ДПС Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області – ОСОБА_2 щодо винесення постанови серії ВІ 014292 від 11.07.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеної 11липня 2009 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень та доказів вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст.122 КУпАП, у зв’язку з порушенням ним вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху, відповідачем взагалі не надано, як і не було встановлено під час розгляду даної адміністративної справи.
Виходячи із змісту ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку суду дана норма Конституції є загально правовою вимогою, яка визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінально-процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу.
Ч. 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведене вище суд вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення щодо накладення адміністративного стягнення, саме по ч. 1 ст. 122 КУпАП, що є його основним обов’язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 11 КАС України та ч. 2 ст. 71 КАС України (відсутні пояснення свідків, відсутній маршрут несення служби, відсутні документи на технічні засоби та прилади , які використовував інспектор при несенні служби, зокрема свідоцтво про повірку вимірювального приладу «Іскра»).
Підсумовуючи все вище викладене в сукупності суд, вважає, що постанова серії ВІ 014292 по справі про адміністративне правопорушення від 11 липня 2009 року підлягає скасуванню, оскільки не доведено, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого саме ч.1 ст. 122 КУпАП, і є всі законні підстави для суду, щоб задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 повністю.
Задовольняючи позовні вимоги позивача – ОСОБА_1 до інспектора ДПС Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області – ОСОБА_2, про скасування рішення суб’єкта владних повноважень повністю, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, розсудливості, верховенства права та законності відповідно до вимог ст.ст. 2,7 КАС України.
Згідно з вимогами п.2 розділу Прикінцевих та перехідних положень КАС України та ч. 3 ст. 288 КУпАП судові витрати не присуджуються.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 2, 10, 11, 15, 71, 74, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 122, 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1360 та Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України затвердженої наказом МВС України за № 1111 від 27.03.2009 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 576/16592, суд;-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги позивача – ОСОБА_1 до інспектора ДПС Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області – ОСОБА_2, про скасування рішення суб’єкта владних повноважень, задовольнити.
Скасувати постанову серії ВІ 014292 від 11 липня 2009 року, винесену інспектором ДПС Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області – ОСОБА_2, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.
Судові витрати сторонам не присуджуються.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Котелевський районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - із дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно:
Суддя Котелевського районного суду
Полтавської області П.В Цвітайло