Справа 2-158-09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Саржевської І.В.
при секретарі Олійник С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Лиман Донецької області за участю сторін – представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи – ОСОБА_3, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухомість, третя особа – АБ «Енергобанк» м. Слов*янська, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухомість.
В судовому засіданні позовні вимоги позивача були уточнені, ОСОБА_4 та її представник- Шустов Ю.Ю., діючий за довіреністю (а.с.47), просили встановити факт знаходження позивача у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, та визнати за позивачем право власності на 1\2 зазначеної квартири.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги відповідача визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.
В якості третьої особи по справі залучено АБ “Енергобанк” в особі філії “Акціонерного банку “Енергобанк” м. Слав*янська (а.с.60-61).
Представник третьої особи – ОСОБА_3, діючий за довіреністю (а.с.73), позовні вимоги позивача вважає незаконними та не обгрунтованими, такими, які не підлягають задоволенню.
Заслухавши показання учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 30.05.2003р Краснолиманською державною нотаріальною конторою за реєстром № 1440 ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2. Зазначений договір купівлі-продажу квартири зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно КП “Бюро технічної інвентарізації” м. Слов*янськ 23.07.2003 року за № 7596 (а.с.8,12).
За зазначеною адресою з 30.05.2003р та з 10.12.2008 року зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_4, відповідно (а.с.9-10).
З червня 2002 року по теперішній час ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживають однією сім*єю, але не перебувають у шлюбі (а.с.52).
Від сумісного життя сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, котрий проживає разом з батьками - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в спірній квартирі, за місцем проживання та реєстрації батьків (а.с. 54,55).
Позивач, з червня місяця 2002 року, проживаючи з відповідачем, у так званому фактичному шлюбі, відповідно до розписки від 03.05.3003 року одержала від позичальника ОСОБА_6 - 2 800 грн, для покупки квартири, котрі зобов*язалась повернути протягом року.
З наданих до суду документів, а саме розписок, дійсно, вбачається, що в травні 2003 року позивач взяв в борг у ОСОБА_6, для купівлі квартири, гроші в сумі 2 800 грн, котрі повернув в листопаді 2003 року (а.с.50,51).
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_4 тривалий час, починаючи з 2002 року по теперішній час, проживає однією сім*єю з ОСОБА_2, ведуть спільне господарство, мають сина. У 2003 році ОСОБА_4 позичала у неї гроші для купівлі квартири, котрі через деякий час повернула. Зазначені факти підтвердила і свідок ОСОБА_7, пояснив, що сторони проживають однією сім*єю з 2002 року, при купівлі спірної квартири ОСОБА_4 оплатила 1\2 частину її вартості. Гроші на купівлю квартири ОСОБА_4 надавали її батьки, а також вона позичала у ОСОБА_8 Крім того, даний факт підтверджується довідкою з місяця проживання сторін ( а.с.52).
У суду немає підстав ставити під сумнів показання свідків і таких доказів суду не надано.
Відповідно вимог ст.ст. 112, 113 ЦК України (1963р) ( норми ЦК, які діяли на час купівлі квартири), ст. 372 ЦК України майно може належати на праві спільної власності двом або кільком особам. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменьшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідач у судовому засіданні не заперечує, що з червня 2002 року він проживає однією сім*єю з ОСОБА_4 та в період проживання вони купили квартиру, 1\2 частину вартості якої оплатила ОСОБА_4
Суд приходить до висновку, що позивач та відповідач з черня 2002 року по теперішній час проживають однією сім*єю, але не перебувають у шлюбі між собою, за період проживання однією сім*єю, ними в травні 2003 році була придбана квартира АДРЕСА_3, яка є їх спільною сумісною власністю.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2008 року АБ “Енергобанк” та позичальник ОСОБА_9 уклали договір про надання кредиту № 35-08. Банк надав позичальнику кредит в сумі 6200,00 доларів США, майновим поручителем позичальника ОСОБА_9 став іпотекодавець – ОСОБА_2, який за договором кредиту забезбечував вимоги іпотекодержателя. Для забезпечення своєчасного виконання зобов*язань за договором про надання кредиту іпотекодавець, тобто ОСОБА_2 передав в іпотеку іпотекодержателю – АБ “Енергобанк” квартиру АДРЕСА_4. Договір іпотеки № 35-08 посвідчено Краснолиманською державною нотаріальною конторою 10.07.2008 року за реєстром № 3770 (а.с.75-78).
При укладенні зазначеного договору іпотеки ОСОБА_2 надав заяву, в котрій повідомив, що належна йому на праві приватної власності квартира є його особистою власністю і не була придбана в період шлюбу чи під час спільного проживання однією сім*єю з дружиною, але не перебуваючи у шлюбі (а.с.79).
В судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили посвідчення вищезазначених договорів.
ОСОБА_2 підтвердив, що він укладав угоду іпотеки з Банком, за проханням ОСОБА_9, котрий одержав кредит. При написанні вищезазначеної заяви він не повідомляв про умови та порядок купівлі ним квартири, проживання в ній його сім*ї та неповнолітньої дитини.
Позивач дізнався про зазначені угоди лише в грудні 2008 року, та одразу ж звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд вважає, що зібрані у справі докази дають можливість встановити, що з червня 2002 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживають у фактичному шлюбі, відповідно на майно – квартиру, яку набули ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в травні 2003 року, при спільному житті, вони мають право як на спільну часткову власність.
Володіння, користування та розпорядження майном при спільній частковій власності встановлюється за домовленістю співвласників, в разі незгоди спір вирішується судом – ч.1 ст. 113 ЦК України (1963р).
Позивач просить визнати за нею право власності на 1\2 частину спірної квартири, без виділу у натурі.
Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, починаючи з червня 2002 року по теперішній час, та вимог про визнання спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_5, визнання за позивачем право власності на 1\2 частину зазначеної квартири.
Керуючись ст.ст. 10,11,15, 60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 112, 113 ЦК України (1963р), суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовільнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з червня 2002 року по теперішній час.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_6.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_7.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий суддя -