АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 червня 2006 року                                                                              м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Щолокової О.В. Суддів: Оніщука В.В., Івашука В.А. При секретарі: Яблонскій І.Л. За участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 17 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Рогізка" про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку по заробітній платі при звільненні, -

встановила:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він протягом тривалого часу працював в колгоспі „Вогні комунізму", КСП „Поділля" та СТОВ АФ „Рогізка", яка є правонаступником попередніх господарств. Наказом №НОМЕР_1 звільнений з роботи за станом здоров'я по п. 2 ст. 40 КЗпП України. Після звільнення з роботи з ним не було проведено розрахунок, і лише рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 16 березня 2005 року на його користь стягнута заробітна плата в сумі 3025 грн. 50 коп.. Поскільки з часу звільнення до часу звернення до суду було затримано розрахунок, який мав бути при звільненні, просить суд стягнути з відповідача на його користь 4106 грн. 85 коп., тобто середньомісячний заробіток за час затримки заробітної плати.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 17 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Справа №22ас-1819  2006 р.       Категорія:44  Рішення постановлено під головуванням Моцного В.С.

Доповідач: Щолокова О.В.

Згідно ст. 233 ч.1 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний термін з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 працював в колгоспі СТОВ АФ „Рогізка" та 28 червня 2003 року звільнений з роботи за станом здоров'я. Після звільнення з роботи з ним не було проведено розрахунок по заробітній платі. Поскільки з часу звільнення до часу звернення до суду було затримано виплату заробітної плати , яку він мав отримати при звільненні,тому просив стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні..

Посилання позивача на те,що відповідно до положень ст. 233 ч.2 КЗпП України, працівник може звертатися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, є безпідставними. Це положення законодавства стосується лише позовів про стягнення належної працівникові заробітної плати, а позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач знав про порушення відносно нього право на своєчасне отримання заробітної плати. Це підтверджується рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 16 березня 2005 року, яким на його користь стягнуто заборговану заробітну плату. Після цього, лише через рік, тобто ЗО березня 2006 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 питання про поновлення строків на звернення з позовом перед судом не ставив.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду є законним і обгрунтованим, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому оскаржуване рішення суду повинно залишитися без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 17 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.