Справа № 2а-2413 -09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Саржевської І.В.
при секретарі Олійник С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Красний Лиман
справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в ОСОБА_2 Донецької області про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної виплати дітям війни за 2006-2007 роки,-
ВСТАНОВИВ:
11.11.2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Красний Лиман про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом пропущених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року до 31.12.2007 року; зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Красний Лиман нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 – 2007 роки, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Позивач належить до соціальної категорії ?итина війни” та відповідно до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006-2007 роках йому така допомога не виплачувалась. В позовній заяві зазначає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006, 2007 роки» в частині зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись.
Крім того, зазначає, що про порушення його прав, в цій частині, він дізнався після висвітлення в засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року про визнання неконституційними положень Закону України про «Державний бюджет України на 2007 рік», тому вважає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в м. Красний Лиман позов не визнав, про що надав до суду заперечення.
В судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, не з*явився, надав до суду заяву з проханням слухати справу в його відсутності.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутністі позивача та відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач має статус ?итини війни”, що також підтверджується пенсійним посвідченням № 120454 від 22.05.1992року.
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом,
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України ?ро внесення змін до Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та „ Про внесення змін до Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України ?Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20 грудня 2005 року та ?ро внесення змін до Закону України ?Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: ?онкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.
Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено
самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі
раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.
Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим
законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до
пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України ?ро соціальний
захист дітей війни” була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат,
визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому
півріччі 2006 року Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік”.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України ?ро Державний бюджет на 2007 рік”,
дію статті 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, з урахуванням
ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України ?ро Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з
правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону,
що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є
обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення
Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати
позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України ?ро соціальний
захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення
Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71
Закону України ?ро Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не
підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”,
нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції країни гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні
адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи
відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6
Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має право на отримання
доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком
визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України ?ро
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового
акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення ?ро Пенсійний фонд
України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення
через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно
до Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”
рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями
Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” покладено відповідача, за місцем проживання позивача.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилось лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”. Але позивач звернувся до суду лише 11.11.2008 року. При цьому посилання позивача на пропуск встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду з поважних причин нічим не обгрунтованл. А його посилання на те, що йому не було відомо про існування діючого законодавства в частині надання йому соціальних пільг, суд знаходить безпідставними, бо статус “Дитини війни” позивачу з його відома присвоєно у встановленому порядку в 2006 році, він проживає в звичайних для всіх громадян України умовах, спілкується з іншими громадянами, як і всі інші громадяни при бажанні має доступ др нормативно-правової бази України та засобів масової інформації.
Таким чином, суд, вбачає, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, без поважних причин.
Тому у зв*язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 11.11.2007 року ( дата звернення до суду відповідно до поштового штампу 11.11.2008року), а задоволенню підлягають лише позовні вимоги , пред*явлені в межах строку звернення до суду з 11.11.2007 року по 31.12.2007 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.Такий висновок суду грунтується на тому, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адмімінстративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, зобов*язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Тому встановивши, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен лише визнати такі дії незаконними і зобов*язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про зобов'язання вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Красний Лиман Донецької області.
Зобов*язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 11 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, відповідно до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в редакції, яка діяла на зазначений період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького
апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі
заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Головуючий суддя: