Справа № 357/14357/16-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я.

Провадження № 22-ц/780/199/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв

Категорія 58 30.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 13 759 грн. 85 коп. та 35 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду, судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 600 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 квітня 2016 року близько 18 год. 12 хв. ОСОБА_3, рухаючись на автомобілі «Рено Кенго» по вул. Небесної сотні у м. Біла Церква, побачив автомобіль «ВМW», який рухався заднім ходом, виїжджав з місця парковки та здійснив зіткнення з автомобілем позивача. За кермом автомобіля «ВМW» знаходився ОСОБА_2 Водій «ВМW» пояснив, що відшкодує витрати, але зник одразу після зіткнення. ОСОБА_3 викликав працівників поліції та повідомив номерні знаки автомобіля, що спричинив ДТП. У результаті зіткнення транспортних засобів було пошкоджено автомобіль позивача. Вартість матеріального збитку, спричиненого ОСОБА_3, становить 13 759 грн. 85 коп. Неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в порушенні нормальних життєвих зв'язків, неможливості тривалий час користуватися пошкодженим автомобілем, затратами часу на оцінку пошкоджень автомобіля та його ремонт.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі 13 759 грн. 85 коп. та судові витрати по справі в сумі 4 151 грн. 20 коп. (по 2 075 грн. 60 коп. з кожного). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 1 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачі зазначають, що позивачем пред'явлено позов до осіб, вина яких не встановлена. Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Позивач не надав доказів про наявність причинного зв'язку між діями відповідача та завданою йому шкодою. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно висновку від 21 вересня 2016 року про результати розгляду звернення ОСОБА_3 15 квітня 2016 року близько 18 год. невстановлений водій, керуючи автомобілем «ВМW» д.н.з. НОМЕР_3, рухаючись заднім ходом допустив зіткнення з автомобілем «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, проживаючого по площі Волі, 1/1, кв. 18 у м. Біла Церква Київської області, після чого залишив місце пригоди (а.с.10).

Згодом було встановлено особу водія автомобіля «ВМW» д.н.з. НОМЕР_3, яким є ОСОБА_2 (а.с.11).

Згідно висновку № 80 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу автомобіля «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_2, вартість матеріального збитку в результаті вказаної ДТП становить 13 759 грн. 85 коп. (а.с.15-20).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_2 доведена показами свідків, матеріалами справи та матеріалами по факту звернення ОСОБА_5 до поліції з приводу дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача матеріальної та моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 квітня 2016 року, було пошкоджено автомобіль «Рено Кенго», який належить ОСОБА_3 Особа, яка керувала автомобілем «ВМW» та здійснила таке пошкодження, зникла з місця дорожньо-транспортної пригоди. Згодом було встановлено, що автомобілем «ВМW» керував ОСОБА_2, а власником даного транспортного засобу є ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 заперечує проти його участі у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 15 квітня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно вимог ст. 74 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_3 надав достатньо доказів, які в своїй сукупності підтверджують вину відповідача ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді.

Вказана обставина підтверджується висновками за результатами розгляду звернень ОСОБА_3 до Білоцерківського відділу поліції, протоколом огляду колісного транспортного засобу, показами свідків.

Так, під час розгляду справи у суді були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, які підтвердили обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, а саме порушення водієм ОСОБА_1 п.п.10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження автомобіля позивача.

Так, відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що водій «ВМW», виїжджаючи з місця парковки, зачепив автомобіль «Рено Кенго» та втік.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що автомобіль «ВМW» світлого кольору здавав назад і вдарив автомобіль «Рено Кенго».

З наведеного вбачається, що виїжджаючи з місця стоянки, ОСОБА_1 не переконався в тому, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху та не дав дорогу водію автомобіля, що рухався по проїжджій частині. Внаслідок таких дій відповідача, було пошкоджено транспортний засіб, який належить ОСОБА_3, та у зв'язку з цим останньому заподіяно матеріальну шкоду.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі вказують на те, що найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

Однак, такі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди зазначена обставина підлягає встановленню у ході розгляду цивільної справи. Не притягнення особи до адміністративної відповідальності з будь-яких причин за порушення Правил дорожнього руху не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Винність особи у вчиненні ДТП, завданні шкоди у цивільній справі повинна бути доведена у загальному порядку на підставі доказів, якими відповідно до ч. 2 ст. 74 ЦПК України є, зокрема, пояснення сторін, показання свідків, письмові докази.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 вказувала на те, що працівниками поліції відбиралися пояснення у свідків задовго до настання дорожньо-транспортної пригоди та вони містять різні дати.

Однак, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки такі пояснення у матеріалах справи відсутні, а згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи у суді першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення) предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції суд безпосередньо допитував свідків, які підтвердили події, які мали місце 15 квітня 2016 року.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 13 759 грн. 85 коп.

Однак, суд першої інстанції безпідставно стягнув солідарно вказану суму з відповідачів.

Згідно вимог ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідач ОСОБА_1 жодними діями чи бездіяльністю не заподіяла матеріальну шкоду ОСОБА_3 Належність автомобіля ОСОБА_1 на праві власності не є безумовною підставою до покладення на неї матеріальної відповідальності за шкоду завдану особою, яка керувала автомобілем на відповідній правовій підставі.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна; відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача, у зв'язку з чим останньому було заподіяно моральну шкоду. ОСОБА_3 був позбавлений можливості користуватися пошкодженим автомобілем, був вимушений витрачати час на оцінку пошкоджень автомобіля та його ремонт. Зникнення відповідача ОСОБА_2 з місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди призвело до звернення позивача до органів поліції для його розшуку та встановлення особи, на що також було витрачено значний час.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_1

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції та фактично відмову у задоволенні позову до ОСОБА_1, сплачений останньою судовий збір підлягає стягненню на її користь пропорційно до відхиленої частини позовних вимог, а саме у розмірі 606 грн. 32 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року в частині стягнення матеріальної шкоди змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого по АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, проживаючого по АДРЕСА_2, матеріальну шкоду у розмірі 13 759 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень), 85 копійок та судові витрати у розмірі 4 151 (чотири тисячі сто п'ятдесят одна гривня), 20 копійок».

Стягнути з ОСОБА_3, проживаючого по АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, проживаючої по АДРЕСА_3, судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість гривень), 32 копійки.

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Фінагеєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.