Справа № 1-295/2009 р.  

  В И Р О К  

Іменем України  

16 листопада 2009 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:  

головуючого:     Сливи Ю.М.,  

при секретарі:             Гордієнко І.С.,                              

з участю прокурора:     Чехівської Н.В.,  

потерпілого:     ОСОБА_1  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені кримінальну справу по обвинуваченню:  

ОСОБА_2   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4; проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше засудженого вироком Ірпінського міського суду Київської області від 19.03.2001 року за ст. 206 ч. 2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, в силу ст. 89 КК України вважається несудимим,  

  у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України,-  

  В С Т А Н О В И В:  

  04.07.2009 року близько 14.00 години (точний час слідством не встановлено) ОСОБА_2, перебуваючи на території станції Буча, яка розташована у м. Буча Київської області, відкрито заволодів у громадянина ОСОБА_1 сумкою, вартістю 150 гривен, в якій знаходилися: пляшка вина «Чорний полковник», вартістю 95 гривен; пляшка вина «Сонячна долина», вартість 80 гривен; цифровий фотоапарат «Panasonik DMC-LS80», вартістю 1800 гривен; мобільний телефон «Нокіа 6030», з сім-картою, вартістю 650 гривен; флеш-карта на 4 Гб, вартістю 50 гривен; записник і розмовник.  

Відкрито викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, у зв’язку з чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 2825 гривен.  

  У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину в скоєному злочині визнав повністю та показав, що 04.07.2009 року він проходив повз туалет, який розташований на території станції Буча. При цьому на вікні побачив сумку, схватив її та побіг. Коли тікав, почув крик потерпілого, кинув сумку в кущі та зупинився. Потерпілий підбіг до нього, і він, сказавши останньому, що кинув сумку в кущі, пішов далі. Через деякий час він повернувся та забрав сумку в кущах, оскільки потерпілий її там не знайшов. Об’єм викраденого та його вартість визнає. Вино він випив, фотоапарат розбився, а тому він продав його по запчастинах, телефон повернув потерпілому, хоч він вже перестав працювати, флеш карта розбилась і він її разом із сумкою викинув. Заподіяні збитки він повністю відшкодував потерпілому. Щиро кається у вчиненому та просить суворо його не карати, оскільки він зробив належні висновки і більше ніколи не стане на злочинний шлях.  

  У зв’язку з повним визнанням підсудним своєї вини в скоєному  злочині, визнанням кваліфікації його дій та доказів, зібраних органом досудового слідства, дослідження доказів було обмежене допитом підсудного.  

  Органами досудового слідства дії підсудного правильно кваліфіковано  за ст. 186 ч. 1 КК України, як відкрите викрадення чужого майна.  

  Обираючи міру покарання, суд, враховує, що підсудний скоїв злочин, який відноситься до категорії  середньої тяжкості.  

  Як особа  ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює, має малолітню дитину.  

  Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд знаходить: щире каяття в скоєнні злочину; добровільне відшкодування завданого збитку.  

  Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд по справі не знаходить.  

  Враховуючи думку потерпілого ОСОБА_1, який просив суворо не карати підсудного та обрати покарання не пов’язане з позбавленням волі, а також те, що підсудний посередньо характеризуються, має молодий вік, кається у вчиненому, тяжких наслідків від скоєного ним злочину не настало, добровільно відшкодував завданий збиток, має на утриманні малолітню дитину, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому можливо, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі, звільнити від відбування покарання із випробуванням та із наданням іспитового строку.  

  Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд,-  

  З А С У Д И В:  

  ОСОБА_2   визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України та призначити йому покарання по цій статті у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.  

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.  

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2:  

-   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;  

-   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.  

-   періодично з’являтись до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації.  

  Обрати щодо підсудного міру запобіжного заходу до обрання вироком законної сили у вигляді підписки про невиїзд.  

  На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію на протязі 15 діб з моменту проголошення вироку.  

    Суддя                                                                                            Ю.М. Слива