Справа № 2-211/2009 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем   України  

 23 листопада 2009 року     Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого                        судді Кашперської Т.Ц.,

при секретарі                       Мазуренко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :  

 В серпні 2008 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу по заробітній платі, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказував на те, що 01.11.2007 року був прийнятий на роботу до відповідача на посаду оператора одержання базальтового волокна, 04.06.2008 року був звільнений з даної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.  

Розмір заробітної плати з грудня 2007 року по травень 2008 року включно склав 6053,16 грн., разом із тим він отримав заробітну плату за грудень 2007 року в розмірі 800 грн. Вказує, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України із ним не було проведено розрахунок при звільненні, на день подачі позовної заяви розрахунок із ним також проведений не був. В зв’язку із цим на його користь має бути стягнуто як заборгованість по заробітній платі, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Вважає, що діями відповідача йому завдана моральна шкода, оскільки в зв’язку із невиплатою заробітної плати він змушений відкласти відпочинок, його сім’я залишилася без будь-яких засобів для існування, його переслідує почуття тривоги, нервові розлади та хвилювання, він невзмозі вчасно оплатити квартирну плату та плату за комунальні виплати, завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 3000 грн.

В зв’язку із викладеними обставинами позивач просив стягнути із відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період із січня 2008 року по травень 2008 року в сумі 5253,16 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 1716,36 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

 29.10.2009 року позивач подав заяву про уточнення заявлених позовних вимоги, просив стягнути із відповідача на його користь борг по заробітній платі за період із січня 2008 року по травень 2008 року в сумі 5253,16 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період із 05.06.2008 року по 28.10.2009 року в сумі 17134,62 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

 В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, підтвердили обставини, що викладені в позовній заяві, під час розгляду справи уточнили заявлені позовні вимоги, просили стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, що підлягала до виплати позивачу, за період із січня 2008 року по червень 2008 року включно в розмірі 4811,91 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні із 05.06.2008 року по день винесення рішення; моральну шкоду в розмірі 3000 грн., витрати за проведення експертизи в розмірі 750,72 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. Просили задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, вказувала на те, що позивач працював у відповідача з 01.11.2007 року по 04.06.2008 року на посаді оператора базальтового волокна, позивачу було видано на руки за весь час роботи на підприємстві 5475,35 грн. Відповідач не погодився із позовними вимогами позивача, оскільки підприємство провело повний розрахунок із працівником в день звільнення; зокрема в день звільнення було виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час в червні 2008 року та компенсацію за невикористану відпустку; а тому вимоги позивача про виплату  йому боргу по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахункових виплат є необґрунтованими; вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 3000 грн. вважали безпідставними. Вказувала також на те, що при стягненні середнього заробітку має бути враховані виплати, що отримані позивачем в Ірпінському міському центрі зайнятості. З наведених підстав просила відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог. В судове засідання 23.11.2009 року представник позивача не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена, про поважність неявки в судове засідання не повідомила.

 Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, показання свідків, вивчивши письмові докази по справі, вважає заявлений позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

 Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.  

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.  

 В судовому засіданні встановлено, що позивач наказом № 10-к від 01.11.2007 року із 01.11.2007 року був прийнятий на посаду оператора одержання базальтового волокна до відповідача. Наказом № 5-к від 04.06.2008 року позивач був звільнений з займаної посади за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України із 04.06.2008 року (копія трудової книжки а. с. 7, накази а. с. 29, 30).

Після звільнення позивач перебував на обліку в Ірпінському міському центрі зайнятості із 16.06.2008 року по 11.06.2009 року, йому призначалась виплата допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за період перебування на обліку позивач отримав 6779,62 грн. допомоги по безробіттю (копія трудової книжки а. с. 7, довідка № 376 від 30.10.2009 року а. с. 160).

Наведені обставини визнані сторонами та відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

 Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

 В судовому засіданні також було беззаперечно встановлено, що при звільненні позивача відповідач не провів із ним остаточного розрахунку.

Як вбачається із довідки № 15 від 04.09.2008 року (а. с. 36), наданої відповідачем, за період роботи із 01.12.2007 року по 04.06.2008 року позивачу було нарахована заробітна плата в сумі 6666,40 грн., із даної суми утримано 1191,05 грн., до виплати - 5475,35 грн.  

Позивач в судовому засіданні вказував на те, що він отримав заробітну плату лише за грудень 2007 року, заробітну плату за січень-червень 2009 року не отримував, підписи у платіжних відомостях за цей період йому не належать.  

На підтвердження виплати позивачу заробітної плати відповідачем надані платіжні відомості за грудень 2007 року – червень 2008 року (а. с. 79 – 85). Докази відповідача про отримання позивачем заробітної плати в повному обсязі заперечуються висновками судово-почеркознавчої експертизи № 12225 від 23.03.2009 року (а. с. 99), повторної судово почеркознавчої експертизи № 4759 від 21.08.2009 року (а. с. 132), із яких вбачається, що підписи від імені позивача в платіжних відомостях за січень - червень 2009 року про отримання заробітної плати позивачу не належать.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила ті обставини, що за позивача отримувала заробітну плату в грудні 2007 року, заперечувала отримання заробітної плати за позивача в інший період.

 З врахуванням наданих сторонами доказів суд прийшов до висновку, що заробітна плата за період із січня по червень 2008 року підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. Оскільки із нарахованої на користь позивача заробітної плати відповідачем було утримано прибутковий податок та інші обов’язкові платежі, суд стягує на користь позивача вказану до виплати заробітну плату із розрахунку, що наданий відповідачем (а. с. 26-27, 36), за січень 2008 року – 656,20 грн., лютий 2008 року – 667,10 грн., березень 2008 року – 995,20 грн., квітень 2008 року - 995,20 грн., травень 2008 року - 995,20 грн., червень 2008 року – 503,01 грн., а всього - 4811,91 грн.

 Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що з вини відповідача позивач не отримав при звільненні всі нараховані йому кошти по заробітній платі, у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України суд стягує із відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку із 05.06.2008 року по день винесення рішення 17 місяців 19 днів в розмірі 21254,54 грн., враховуючи нарахований відповідачем середній заробіток в розмірі 1213,29 грн. (а. с. 10, 36); оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без урахування цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на те, що відповідачем не обґрунтовано із посиланням на вимоги закону зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на суму допомоги по безробіттю, що отримав позивач, суд не погоджується із доводами представника відповідача про необхідність такого зменшення середнього заробітку на суму отриманих виплат на випадок безробіття.

 Таким чином суд стягує на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 4811,91 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21254,54 грн. із подальшим вирахуванням прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.

 Разом із тим суд не вбачає підстав для стягнення у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3000 грн., оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що порушення відповідачем його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя та відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

 Позивачем по справі понесені судові витрати в розмірі 2250,72 грн., що складається із витрат на проведення експертизи і розмірі 750,72 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн. (а. с.  97, 162, 163).  

Оскільки суд частково задовольняє заявлені позовні вимоги, суд частково стягує на користь позивача із відповідача судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1750,72 грн., а також стягує в дохід держави судовий збір 260,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

 На підставі вищевикладеного, ст. ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд, -

  в и р і ш и в :  

 Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 4811,91 грн. (чотири тисячі вісімсот одинадцять грн. 91 коп.).

Стягнути із Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21254,54 грн. із врахуванням прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути із Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1750,72 грн.

Стягнути із Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» в дохід держави судовий збір 260,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Повне рішення буде виготовлене протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи після 28.11.2009 року.

Копію рішення направити відповідачу для відома.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                                                                            Т.Ц.Кашперська

          Справа № 2-211/2009 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем   України  

(вступна та резолютивна частини)  

  23 листопада 2009 року     Ірпінський міський суд Київської області в складі:  

головуючого                        судді Кашперської Т.Ц.,  

при секретарі                       Мазуренко Ю.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-  

  в с т а н о в и в :  

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, показання свідка, вивчивши письмові докази по справі, зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтованості доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.  

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд, -  

  в и р і ш и в :  

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.  

Стягнути із Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 4811,91 грн. (чотири тисячі вісімсот одинадцять грн. 91 коп.).  

Стягнути із Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21254,54 грн. із врахуванням прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.  

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.  

Стягнути із Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1750,72 грн.  

Стягнути із Приватного підприємства «Виробниче підприємство «Базальт – Прогрес» в дохід держави судовий збір 260,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.  

Повне рішення буде виготовлене протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи після 28.11.2009 року.  

Копію рішення направити відповідачу для відома.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя                                                                            Т.Ц.Кашперська