Справа №2-740/09  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  07 грудня 2009 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:  

головуючої    – судді Омелюх В.М.,  

      при секретарі – Ращик П.П.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,  

  В С Т А Н О В И В:  

  Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання спільної з відповідачем неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 351 гривні щомісячно до її повноліття, посилаючись на те, що з 04 грудня 1999 року знаходилася з ним у зареєстрованому шлюбі, який у грудні 2008 року було розірвано рішенням суду. В зв’язку з розірванням шлюбу та припиненням сімейно-шлюбних відносин донька проживає з нею та знаходиться на її утриманні, при цьому відповідач в добровільному порядку не допомагає матеріально утримувати спільну дитину.  

  Оскільки відповідач має мінливий та нерегулярний дохід, вона просить стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі, так як права та обов’язки батьків є рівними, а відповідач повинен забезпечити дитині матеріальне утримання у розмірі Ѕ частини від прожиткового мінімуму, який на одну особу віком від 6 до 18 років складає 701 гривню.  

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що з грудня 2008 року вони з відповідачем припинили сімейно-шлюбні відносини і з того часу проживають окремо. Мають спільну неповнолітню дитину, яка проживає з нею та фактично знаходиться на її утриманні. В зв’язку з важким матеріальним становищем їй складно утримувати дитину одній, а відповідач після розірвання шлюбу та припинення сімейно-шлюбних відносин не приймає участі в її утриманні, через що вона змушена звернутися з позовом до суду про примусове стягнення з нього аліментів. Відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, місце роботи та розмір його доходу їй невідомий. В зв’язку з цим вона просила стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 351 гривня на утримання доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідатиме половині прожиткового мінімуму, який з 1 жовтня 2008 року на особу віком від 6 до 18 років становить 701 гривню, а дитина такого віку потребує значних витрат на утримання, в тому числі харчування та придбання шкільного приладдя, а вона в даний час ніде не працює, тому вважала, що відповідач повинен забезпечити дитині матеріальне утримання, що відповідатиме половині прожиткового мінімуму. Також пояснила, що витрачає на утримання доньки близько 400 гривень в місяць, а в разі придбання одягу виходить близько 500 гривень в місяць.  

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково у розмірі 200 гривень та пояснив, що не проживає з позивачкою однією сім’єю з січня 2009 року, при цьому спільна дитина проживає з позивачкою. Він вданий час ніде не працює і періодично по мірі можливості надавав позивачці допомогу на утримання доньки, купував для неї фрукти, а також придбав для неї взуття та колготи і в подальшому не відмовляється це робити.  

Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані докази по справі в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного: згідно ст. 180-183 СК України батьки зобов’язані матеріально утримувати своїх неповнолітніх дітей.  

Відповідач є батьком неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3), яка народилася у позивачки в період шлюбу з відповідачем (а.с.3), та яка згідно довідки Олександропільської сільської ради проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні (а.с.5), при цьому відповідач не входить до складу сім’ї позивачки. З січня 2009 року сторони однією сім’єю не проживають, а шлюб між ними розірвано у грудні 2008 року. В даний час відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дитини позивачці майже не надає, в зв’язку з чим суд вважає необхідним стягнути з нього аліменти в примусовому порядку у твердій грошовій сумі, оскільки він не має постійного доходу.  

При визначенні розміру аліментів, суд відповідно до ст. 182 СК України враховує матеріальне становище платника аліментів, який в даний час є працездатним, але не має постійного офіційного місця роботи, можливість та обов’язок утримання дитини працездатною позивачкою, яка працює та отримує заробітну плату, та вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 200 гривень щомісячно, що визнано відповідачем у судовому засіданні, оскільки права та обов’язки кожного з батьків є рівними за законом, в тому числі і по утриманню дітей, а прожитковий мінімум для дитини даного віку становить 701 гривню, відмовивши в задоволенні іншої частини позову. Будь-яких інших доказів в підтвердження передбачених ст. 182 Сімейного кодексу України обставин на підтвердження матеріального стану та стану здоров’я як відносно дитини, так і відносно відповідача, а також розміру витрат позивачки на утримання дитини суду не надано. Інших утриманців відповідач не має.  

Крім цього, в зв’язку з частковим задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір та витрати з інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки позивачка при зверненні з позовом до суду звільнена від цих витрат.  

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-182,184 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10,11,57,60,209,212-215,367 ЦПК України, суд,  

  В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.  

  Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі у розмірі 200 (двісті) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 листопада 2009 року, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі місячного платежу, відмовивши в задоволенні іншої частини позову.  

  Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 51 (п’ятдесят однієї) гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.  

  Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.  

  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом строку, встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.  

  Текст рішення у повному обсязі виготовлено 09.12.2009 року.  

  Головуюча: суддя         підпис