Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/8543/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючий, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: ТОВ "Ексімагроком" - адвоката Соловей Ю.А., ПАТ "Юнекс Банк" - адвоката Васильєвої Т.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017

у справі № 910/8543/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком"

до Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк "

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору- Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський МЕЗ", Компанія Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр)

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8543/17 за позовом ТОВ "Ексімагроком" до ПАТ "Юнекс Банк " за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський МЕЗ", Компанія Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) про визнання договору недійсним.

07.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) до ТОВ "Ексімагроком", ПАТ "Юнекс Банк ", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ "Чугуївський МЕЗ" про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 було прийнято позовну заяву Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) до розгляду та залучено останню до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2017 року по справі №910/8543/17 (суддя - Чебикіна С.О.) розгляд справи відкладено на 28.02.2018 та провадження у справі № 910/8543/17зупинене до 28.02.2018.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки Компанія Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) є нерезидентом, яка не має свого представництва на території України, є юридичною особою, що створена і існує за законодавством країни Кіпр, то враховуючи норми ст.ст. 3, 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася 19.10.2000 та позицію Уряду Кіпру (згідно Ноти, датованої 05.01.1984, Уряд Кіпру не заперечує проти способів передачі документів, передбачених у ст. 10 Конвенції), відправлення судових документів здійснюється шляхом направлення ухвали у справі безпосередньо за адресою місцезнаходження Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр). З огляду на необхідність належного повідомлення Компанії Ірлемно ЛТД про час і місце розгляду даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку про зупинення провадження у справі № 910/8543/17 щонайменше на шість місяців.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 910/8543/17 (судді: Ткаченко Б.О. - головуючий, Мартюк А.І., Зеленін В.О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2017 у справі № 910/8543/17 скасовано, матеріали справи № 910/8543/17 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Суд апеляційної інстанції, погодившись із господарським судом першої інстанції щодо обраного ним способу передачі судових документів, що підлягають врученню за кордоном з переліку способів, визначених Конвенцією, а саме, направлення судового документу безпосередньо поштою особі, яка перебуває за кордоном, дійшов висновку, що суд першої інстанції необгрунтовано зупинив провадження у справі.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що ст. 15 Конвенції застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі, про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а єдиним іноземним учасником у даній справі є третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - Компанія Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр), якій достеменно відомо про перебування даної справи у Господарському суді міста Києва та яка не була позбавлена можливості подати всі необхідні докази, обґрунтування тощо при зверненні до суду з позовною заявою.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Ексімагроком" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 910/8543/17.

Заперечуючи наведені висновки апеляційного господарського суду, ТОВ "Ексімагроком" зазначає про те, що відповідно до ст. 1 Конвенції, остання застосовується щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном та посилається на положення ст. 15 Конвенції, яка застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі. При цьому, на думку заявника касаційної скарги, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки всім обставинам, допустив буквальне тлумачення поняття "відповідач" у тексті ст. 15 Конвенції, внаслідок чого невірно застосував норми процесуального права (ст. ст. 42, 43 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017) та порушив принцип рівності учасників судового процесу, принцип змагальності, а відтак, і принцип верховенства права при здійсненні правосуддя. До того ж, за твердженням ТОВ "Ексімагроком", доводи постанови Київського апеляційного господарського суду є такими, що дискримінують право Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) користуватись процесуальними правами, наданими національним законодавством, та імплементованими в нього нормами міжнародного права.

У відзивах на касаційну скаргу ПАТ "Юнекс Банк " проти поданої касаційної скарги ТОВ "Ексімагроком" заперечує та просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що у суду першої інстанції були відсутні будьа-які підстави для застосування ч. 1 ст. 79 ГПК України (тут і далі - ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017) та зупинення провадження у справі на строк шість місяців, оскільки господарський суд міста Києва не звертався із судовим дорученням про надання правової допомоги ні до іноземного суду, ні до компетентного органу іноземної держави, а судові документи Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр), яка є нерезидентом, надіслано безпосередньо поштою, що відповідає вимогам ст. 10 Конвенції. Крім того, заперечуючи проти доводів касаційної скарги про необхідність застосування Конвенції щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, відповідач зазначає, що ці доводи не відповідають обставинам справи, а скаржником не враховано положень ст. 10 Конвенції щодо способів передачі документів,а саме,безпосередньо поштою та Ноти уряду Кіпру, який заявив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених ст. 10 Конвенції. Помилковими, на думку ПАТ "Юнекс Банк" є також доводи заявника касаційної скарги про те, що положення Конвенції застосовуються до всіх учасників процесу, незалежно від їх процесуального статусу по справі, оскільки положення ст. 15 Конвенції стосуються юридичної особи-нерезидента, процесуальний статус якого визначений в якості саме відповідача, а не третьої особи.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ТОВ "Ексімагроком" та ПАТ "Юнекс Банк", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1, ч. 3 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. (ст. 123 ГПК України).

Згідно ст. 125 ГПК України у разі, якщо у процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Водночас слід враховувати, що названою нормою встановлено право суду, а не обов'язок у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, звертатись до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба у передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (ст. 1 Конвенції).

Згідно зі ст. 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до ст. 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

Водночас, згідно ст. 10 Конвенції якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається із матеріалів справи, Компанія Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) є нерезидентом, яка не має свого представництва на території України, є юридичною особою, що створена і існує за законодавством країни Кіпр.

З інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права www.hcch.net, вбачається, що Нотою, датованою 05.01.1984, уряд Кіпру заявив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених ст.10 Конвенції.

Відповідно ж до ст. 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Тобто, вказана норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі, про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо. Положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у справі є резидентом України, на якого не поширюються положення ст. 15 Конвенції, в той час як єдиним іноземним учасником у даній справі є третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Компанія Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр).

Процесуальною підставою зупинення провадження у справі суд першої інстанції зазначив положення ч. 1 ст. 79 ГПК України ( в редакції, чинній до 15.12.2017) відповідно до якої господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Разом з тим, статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі, а відтак, зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Переглядаючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2017 в апеляційному порядку, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції не визначив Орган іноземної держави, до якого суд звертається, а також те, що резолютивна частина ухвали не визначає саму обставину звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги, а відтак апеляційний суд дійшов висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі на підставі ст.79 ГПК України щонайменше на шість місяців.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2017 у справі № 910/8543/17 та дійшов висновку про повернення справи № 910/8543/17 до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Аргумент заявника касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції допустив буквальне тлумачення поняття "відповідач" у тексті ст. 15 Конвенції спростовується змістом названої норми, в якій чітко визначено, що судове рішення не може бути винесено, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то поки не буде встановлено, що вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Стосовно аргументів заявника касаційної скарги про порушення апеляційним судом принципів рівності учасників судового процесу, змагальності та верховенства права при здійсненні правосуддя, а також про дискримінацію права Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) користуватись процесуальними правами, наданими національним законодавством, та імплементованими в нього нормами міжнародного права, Касаційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Виходячи з аналізу наведених норм та беручи до уваги строк, який минув з дати порушення 29.05.2017 провадження у справі № 910/85436/17, зупинення провадження у даній справі щонайменше на шість місяців призведе до невиправданого затягування розгляду справи і є порушенням права учасників судового процесу на розгляд справи упродовж розумного строку.

При цьому, дискримінації права Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) користуватись своїми процесуальними правами, про що зазначає заявник касаційної скарги, колегією суддів не встановлено, а скаржником не доведено. Так, направляючи відповідно до ст. 10 Конвенції судовий документ безпосередньо поштою особі, яка перебуває за кордоном, та яка є у даній справі третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору і особисто подавала позовну заяву до Господарського суду міста Києва, судами не було дискриміновано процесуальні права Компанії Ірлемно ЛТД, яка обізнана про наявність провадження у даній справі.

Отже, враховуючи можливість застосування ст. 10 Конвенції та направлення судових рішень поштою, зважаючи на те, що судом не було встановлено неможливості повідомлення третьої особи у визначений ст. 87 ГПК України спосіб, Касаційний господарський суд вважає законним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з аналізу наведених вище норм та встановлених судами фактичних обставин справи і враховуючи те, що приписами ч.1 ст.79 ГПК України зупинення провадження у справі пов'язується лише із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, чого місцевим господарським судом зроблено не було, Касаційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі та застосування ст. 15 Конвенції.

Враховуючи зазначене, наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Водночас, колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними ПАТ "Юнекс Банк" у відзивах касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та відповідних нормах чинного законодавства.

На підставі вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного суду дійшов висновку , що постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 910/8543/17 ухвалена судом у відповідності до фактичних обставин справи та вимог закону і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на ТОВ "Ексімагроком".

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 910/8543/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий- Ткаченко Н.Г.

Судді- Білоус В.В.

Погребняк В.Я.