АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Постанова

іменем України

29 січня 2018 року

м. Харків

справа № 643/9666/17

провадження № 22-ц/790/860/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого: Швецової Л.А.,

суддів: Піддубного Р.М., Котелевець А.В.,

за участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промоснова»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3

треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», приватний нотаріус Харківського Міського Нотаріального Округу ОСОБА_4, державний реєстратор ОСОБА_5, Публічне Акціонерне Товариство «Універсал банк», підприємство «Основа-промінвест», прокуратура Харківської області, Державна фіскальна служба в Харківській області

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від  03 серпня  2017 року (суддя Майстренко О.М.)

у виділеному матеріалі з цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоснова» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», приватний нотаріус Харківського Міського Нотаріального Округу ОСОБА_4, державний реєстратор ОСОБА_5, Публічне Акціонерне Товариство «Універсал банк», підприємство «Основа-промінвест», прокуратура Харківської області, Державна фіскальна служба в Харківській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, визнання права власності,

установив:

У липні 2017 року ТОВ «Промоснова» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, визнання права власності, в якому просив визнати договір купівлі-продажу, укладений 17.07.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо нежитлового приміщення за адресою:  м. Харків, вул. Юріївська, 17, перший поверх літ. «3-3», «1-13», «13А», загальною площею 457,2 кв.м., другий поверх літ. «3-3», «14-32», загальною площею 407,5 кв.м. недійсним. Визнати за ним право власності на вказані нежитлові приміщення.

01 серпня 2017 року ТОВ «Промоснова» звернулось до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на приміщення, в якій позивач просив накласти заборону на відчуження нежитлового приміщення за адресою:  м. Харків, вул. Юріївська, 17, перший поверх літ. «3-3», «1-13»,Ю «13А», загальною площею 457,2 кв.м., другий поверх літ. «3-3», «14-32», загальною площею 407,5 кв.м., зареєстрованих за  ОСОБА_1 до вирішення спору по суті.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від  03 серпня  2017 року накладено заборону відчуження нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Юріївська, 17, перший поверх літ. «3-3», «1-13», «13А», загальною площею 457,2 кв.м., другий поверх літ. «3-3», «14-32», загальною площею 407,5 кв.м., зареєстрованих за  ОСОБА_1

Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся на цю ухвалу з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу.

Крім того, 18 грудня 2017 року до апеляційного суду Харківської області надійшло доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1, в якому він зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції керувався статтями 133-135 ЦПК України, однак вказані статті регулюють витребування доказів в цивільному судочинстві і не мають відношення до забезпечення позову. Таким чином, суд першої інстанції виніс ухвалу без належних правових підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з Перехідними положеннями ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції перевіряє справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову визначені законодавцем у статті 150 ЦПК України.

Згідно вказаної правової норми позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані й інші види забезпечення, які не передбачені цією процесуальною нормою, чи застосовано кілька видів забезпечення позову.

Проте, у будь-якому випадку види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Промоснова» звернулося до суду з позовом щодо визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами. Позовну заяву підписано ОСОБА_6

В забезпечення заявленого позову, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від  03 серпня  2017 року було накладено заборону відчуження нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Юріївська, 17, перший поверх літ. «3-3», «1-13», «13А», загальною площею 457,2 кв.м., другий поверх літ. «3-3», «14-32», загальною площею 407,5 кв.м., зареєстрованих за  ОСОБА_1

До суду апеляційної інстанції надійшов відгук на апеляційну скаргу, за підписом представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, в якому відповідач не заперечує проти задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали про забезпечення позову.

Також, відзив на апеляційну скаргу було надано представником ТОВ «Промоснова» - генеральним директором ОСОБА_2 (повноваження якого підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань а.с. 64), в якому представник позивача не заперечував проти задоволення апеляційної скарги та повідомив про свою відмову від позову

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, оскільки судом першої інстанції було неповно досліджено докази та не з’ясовано всі обставини по справі, також враховуючи той факт, що представник позивача не заперечував проти скасування ухвали та на теперішній час відсутній спір між сторонами.

Керуючись статтями 365, 366, частиною 1 пунктом 8 статті 374, статтями 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від  03 серпня  2017 року – скасувати.

В задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежитлового приміщення – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 лютого 2018 року.

Головуючий: Швецова Л.А.

Судді: Котелевець А.В.

ОСОБА_7