Справа № 1-212/2007 р.

ВИРОК

Іменем України

12 лютого 2007 р.                                          Бердянський міськрайсуд Запорізької області

у складі: головуючого - судді                                    Мороки СМ.,

при секретарі                                           Магда О.А.,

за участю прокурора                               Кривоножко Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за обви­нуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, громадянина України, українця, уродженця й жителя м. Бердянська Запорізької області, АДРЕСА_1, війсь­ковозобов'язаного, неодруженого, що вчиться у Бердянському ПТУ № 19, раніше не засудже­ного,

По ст. 187 ч. 1 КК України,

Встановив:

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. близько 00 година. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку АДРЕСА_2 в м. Бердянську Запорізької області, ОСОБА_1 , діючи навмисне, з метою заволодіння чужим майном, застосовуючи насильство небезпечне для життя й здоров'я потерпілого напав на ОСОБА_2, наніс йому удар скляною пляшкою по голові, а коли потерпілий від удару нахилився, ОСОБА_1 наніс йому по голові удар взутою ногою, заподіявши фізичний біль.

Переконавшись, що після заподіяння насильства небезпечного для життя й здоров'я по­терпілий опору не робить, ОСОБА_1 відібрав у ОСОБА_2 приналежний йому мобіль­ний телефон «Моторола - Л 2», кошт. 584 грн., з яким з місця події зник, розпорядившись їм за своїм розсудом.

У процесі досудового слідства мобільний телефон вилучений і повернутий потерпілому.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав свою провину в здійсненні роз­бійного нападу при зазначених у вироку обставинах, підтвердив, що в ніч на ІНФОРМАЦІЯ_3 р. у м. Бердянську на АДРЕСА_2 напав на незнайомого хлопця, з метою заволодіння його мобільним телефоном ударив потерпілого пляшкою по голові, а коли він нагнувся, то наніс йому по голові удар взутою ногою, після чого забрав телефон, заявив про каяття у вчиненому, своє поводжен­ня пояснив алкогольним сп'янінням.

Крім повного визнання своєї провини підсудним, його винність у судовому засіданні підтверджена показаннями потерпілого, свідка, матеріалами справи.

Так, потерпілий ОСОБА_2 суду підтвердив, що в ніч на ІНФОРМАЦІЯ_3 р. на АДРЕСА_2 в м. Бердянську в районі вузла зв'язку на нього напав незнайомий хлопець, завдав удару пляшкою по голові, а потім кілька ударів взутою ногою й кулаками по голові, після чого забрав мобіль­ний телефон кошт. 584 грн.

У процесі слідства телефон вилучений і повернутий. Потерпілий пояснив суду, що діями підсудного йому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синців і саден на обличчі й голові, що із приводу зазначених ушкоджень він біля тижня перебував на амбулаторному лікуванні, але за пропозицією слідчого проходити судову медичну експертизу відмовився.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що ввечері ІНФОРМАЦІЯ_4 р. перебува­ла разом з ОСОБА_1, уживали пиво. Від випитого, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, мав хибку ходу. На АДРЕСА_2 в м. Бердянську близько 24 час. вона

2

зайшла в приміщення кафе, а коли вийшла, то ОСОБА_1 кудись пішов. На вулиці вона бачила незнайомого хлопця, що виходив із дворів і тримався за голову. Перед цим цього ж хлопця вона бачила , коли він розмовляв по мобільному телефоні. Наступного дня ОСОБА_1 показував їй мобільний телефон, якого раніше в нього не було.

Винність підсудного підтверджена також його щиросердим визнанням провини (л.с.31), протоколом огляду й вилучення телефону (л.с.ЗЗ), розпискою потерпілого про одер­жання викраденого в нього телефону від працівників міліції (л.с.34).

Оцінюючи доказу в справі в їхній сукупності, суд дійшов висновку про доведеність про­вини підсудного по пред'явленому обвинуваченню, правильності кваліфікації його дій по ст. 187 ч. 1 КК України як розбій, тому що суд вважає встановленим, що насильство, застосоване ОСОБА_1 до потерпілого з нанесенням в життєво важливу частину тіла (голову) уда­рів скляною пляшкою й взутою ногою, було небезпечним для життя й здоров'я потерпілого.

Призначаючи вид і міру покарання підсудному, керуючись ст. 65 КК України, суд урахо­вує обставини й ступінь тяжкості вчиненого, особу підсудного, що позитивно характеризується, раніше не засуджений, повністю визнав свою провину, сприяв слідству й суду у встановленні істини в справі, що судом сприймається як пом'якшуючу провину підсудного обставини.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо можливості виправлення ОСОБА_1 із застосуванням умовного покарання.

Керуючись ст. 323, 324 УПК України, суд -

При судив:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 1 КК України й призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення во­лі.

Керуючись ст. 75 КК України звільнити засудженого від покарання, якщо він у період трьох років іспитового терміну не скоїть нового злочину, виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи, не виїжджати за межі України без дозво­лу органів кримінально - виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну чинність залишити підписку про невиїзд.

Речовинний доказ ( мобільний телефон) залишить по приналежності потерпілий ОСОБА_2. Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайсуд у п'ятнадцятиденний строк з наступного дня після проголошення.

Суддя Бердянського міськрайсуду     С.М. Морока