Головуючий 1 інстанції  Пивоварова Ю.О.

Справа №    8543-2009р.                                        Доповідач Курило В.П.  

Категорія 27

   У   Х   В   А   Л   А

Іменем України

      24 листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів    Будулуци М.С., Молчанова С.І.

при секретарі     Степаненко В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу        Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»  на  ухвалу  Пролетарського районного суду міста Донецька Донецької області від   21 серпня 2009 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»       про видачу судового наказу про стягнення  заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

      19 серпня 2009 року до суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (надалі «Банк»)  з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1(надалі «Боржник»).  Банк посилався на те, що 9 березня 2006 року між ОСОБА_1 і Закритим акціонерним товариством  «Перший Український Міжнародний банк» укладений договір банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_1 та відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 в валюті України.

27 травня 2008 року Боржником та  Банком був підписаний Додаток до договору - Угода № 6463299 про визначення умов надання кредиту у формі овердрафту за картковим рахунком, за яким банк прийняв зобов»язання надати кредит ОСОБА_1 у вигляді овердрафт по вказаному картковому рахунку, а ОСОБА_1 прийняв зобов»язання повернути такий кредит і сплатити проценти за користування ним.

За період з 28 травня 2008 року по 15 вересня 2008 року Боржником були здійснені операції по отриманню з його карткового рахунку грошових коштів через банкомати на загальну суму 4737.29 грн.

З 9 червня по 9 вересня 2008 року Боржник частково сплатив борг в сумі 3631.81 грн. Залишок 1098.92 грн. він не повернув і до теперішнього часу.

Посилаючись на  п.п. 2.3.1 і 2.3.3 Угоди Банк стверджував, що за користування кредитом Боржник мав сплачувати йому проценти за ставкою 26% річних, які нараховані банком в сумі 241.96 грн.

Посилаючись на ст. 1050, 625 ЦК України Банк стверджував, що Боржник повинен йому сплатити індекс інфляції і 3% річних  від простроченої суми  і визначив загальну суму для стягнень 1720.81 грн. Просив видати на вказану суму судовий наказ.

Ухвалою Пролетарського районного суду міста Донецька від 21 серпня 2009 року відмовлено публічному акціонерному товариству «Перший Український міжнародний банк» у прийнятті заяви про видачу судового наказу. При цьому суд виходив з того, що з наданих Банком суду документів видно, що між сторонами існує спір про право.

В апеляційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухвали суду, посилаючись на те, що вона суперечить вимогам закону. Його вимога про видачу судового наказу грунтується на письмовому правочині і законі. Тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у прийнятті заяви.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника Банку, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Відмовляючи у прийнятті заяви Банку про видачу судового наказу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що із заяви Банку і поданих документів вбачається спір про право.

Такий висновок судді є правильним.

В заяві про видачу судового наказу, банк просить видати судовий наказ про стягнення з Боржника на його користь тіла кредиту 1098.92 грн., проценти за користування кредитом 241.96 грн., пені в сумі 189.18 грн. що передбачено договором банківського (карткового) рахунку №НОМЕР_1 і угодою № 6463299 (а.с. 10-13). Крім того, він претендує на отримання від Боржника 3% річних від простроченої суми і індексу інфляції на підставі ст. 1050, 625 ЦК України. Тобто виплата Боржником вказаних сум ані договором банківського рахунку, ані угодою не передбачена. Таким чином, претензії Банку на видачу судового наказу про стягнення і вказаних сум не грунтується на письмовому правочині.

Відповідно ж до п.1 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правомочні, вчиненому у письмовій формі. За таких умов, суд зробив правильний висновок про те, що з заяви Банку та доданих до неї документів вбачається спір про право, а тому правильно застосував п.2 ч.1 ст. 100 ЦПК України і відмовив у видачі судового наказу Банку.

Ухвала судді відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не має.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу суду без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд

У  Х  В  А  Л  И  В :

Апеляційну скаргу відхилити. Ухвалу Пролетарського районного суду міста Донецька від 21 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення і  не оскаржується

Судді: