УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів: Пнівчук О.В.; Фединяк В.Д.
секретаря Сем"янчук С.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації-" на ухвалу судді Івано-Франківського міського суду від 10.05.2006 року
з участю представника ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації-Богославця В.М.; представника ТзОВ "Гарант-ІФ"-Кохан С.М.; представника ОСОБА_1, ОСОБА_ОСОБА_3
встановила:
Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду від 10.05.2006 року у забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2: накладено арешт на нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; посадовим особам ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації"" та ТзОВ "Гарант-ІФ" або їх уповноваженим особам заборонено вчиняти дії, пов"язані із відчуженням майна, передачею його в оренду; також накладено арешт на рахунок ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації'" з метою збереження грошових коштів, що надійшли або мають надійти від продажу частини нежитлових приміщень. На думку судді, невжиття зазначених заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по даній справі.
В апеляційній скарзі директор ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації"" посилається на те, що обрані місцевим судом заходи до забезпечення позову застосовано необгрунтовано та з порушенням вимоги про співмірність із заявленими позовними вимогами.
Апелянт вказує, що судом 1-інстанції необгрунтовано з яких підстав обрано зазначені види забезпечення позову. На його думку, відповідно до ч.1 ст. 152 ЦпК України суд вправі для забезпечення позову накласти арешт на майно або грошові кошти, а не на банківський рахунок, призначений для обліку і зберігання грошових коштів. У зв"язку із викладеним директор ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації"" просить оскаржену ухвалу змінити, застосувавши в якості забезпечення позову тільки один захід-накладення арешту на нежитлові приміщення, що знаходяться у м. Івано-Франківську, АДРЕСА_1.
До апеляційної скарги ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації" приєдналось ТзОВ "Гарант-ІФ".
В засіданні апеляційного суду представники підприємств-відповідачів апеляційну скаргу з наведених мотивів підтримали, зазначивши, що обрані місцевим судом види забезпечення позову не є співмірними із заявленими вимогами, і крім того, вони перешкоджають господарській діяльності товариств.
Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив, пояснивши, що обрані суддею три види забезпечення позову забезпечують у повній мірі
Справа №22-ц-848/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В.
Категорія 10 Доповідач Девляшевський В.А.
виконання рішення у випадку задоволення вимог про визнання недійсним угоди купівлі-продажу нежитлових приміщень та захищають від можливих порушень законні інтереси позивачів.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
3"ясовано, що предметом спору матеріального характеру по даній справі є 65/100 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, відчужених ТзОВ "Гарант-ІВ" господарському підприємству "Ательє мод та салон реалізації" за 98000 грн. Решта 35/100 частин згаданого приміщення залишилась у власності ТзОВ "Гарант-ІВ".
Згідно ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Частиною 2 названої норми закону передбачено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, зазначені у частині 1.
Враховуючи характер цивільно-правового спору, ціну позову, наявність у власності згаданих вище господарських товариств нежитлових приміщень по АДРЕСА_1; колегія суддів вважає, що для забезпечення позову достатньо накладення арешту на нежитлові приміщення.
На думку колегії, застосування інших видів забезпечення позову, по-перше, є недоцільним, оскільки порушує вимогу співмірності із заявленими позовними вимогами, викладену у ч.З ст. 152 ЦПК України; по-друге, накладення арешту на рахунок ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації" за відсутності відомостей про наявність на ньому коштів та заборона посадовим особам цього підприємства на укладення угод може перешкодити господарській діяльності юридичної особи, що є порушенням визначених п.4 ст. З ЦК України принципів судочинства.
У зв"язку із викладеним оскаржена ухвала підлягає до часткового скасування.
Керуючись ст.ст. 307 ч.2; 312; 313; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації" задовольнити.
Ухвалу судді Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2006 року по даній справі в частині: заборони посадовим особам господарських товариств "Ательє мод та салон реалізації"; "Гарант-ІФ" вчиняти будь-які дії, пов"язані із відчуженням майна, передачею його в оренду, обтяження у будь-який інший спосіб; накладення арешту на рахунок ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації" скасувати.
Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2 в застосуванні таких видів забезпечення позову, як накладення арешту на рахунок ТзОВ "Ательє мод та салон реалізації" та заборони посадовим особам господарських товариств "Ательє мод та салон реалізації"", "Гарант-ІФ" на укладення угод з іншим майном, належним названим підприємствам.
В решту ухвалу судді щодо арешту нежитлових приміщень, що розташовані у м. Івано-Франківську по АДРЕСА_1, залишити без зміни.
Ухвала набуває законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий; В.А. Девляшевський
Судді: О.В. Пнівчук
В.Д. Фединяк