Справа № 316/1052/17

Провадження № 2/316/51/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі суду:

головуючого судді: Капустинського М.В.

за участю секретаря судового засідання: Терещенко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Енергодар Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок дорожньої транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Енергодарського міського суду 19.07.2017 року з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі – відповідач), в якій зазначає, що 15.09.2016 року о 18 годині 40 хвилин по вулиці Ярослава Мудрого в місті Кам'янка-Дніпровська Запорізької області ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Wolkswagen Golf» номерний знак RSTGP01, в стані алкогольного сп’яніння, при маневруванні, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК №442042 виданого 25.01.2012 року.

Постановою Кам’янка - Дніпровського районного суду Запорізької області від 05.01.2017 року по справі №318/2380/16-п (номер провадження №3/318/1/2017) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ст.ст.124, 130 ч.1 КУпАП.

Внаслідок ДТП позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду. Згідно висновку експерта №89 від 20.10.2016 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження під час ДТП, становить 267 116 грн. 00. коп.

Також позивачем були понесені додаткові витрати, а саме, він сплатив експерту за складання висновку про проведення авто-товарознавчого дослідження №89 від 20.10.2016 року 1000 грн. та евакуація автомобіля з міста пригоди 2000 грн.

Відповідач, дій спрямованих на відшкодування шкоди в добровільному порядку не вчиняв, що в свою чергу й змусило позивача звернутись з зазначеним позовом до суду.

У зв’язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 267116 грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження в сумі 1000 грн., витрати на евакуацію автомобіля з міста пригоди 2000 грн. та витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2 701,16 грн. (за п.1.1.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір») та 1600,00 грн. (п.1.5.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 - вимоги позивача підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Заяв або клопотань про перенесення розгляду справи, зміну адреси місце проживання (перебування, знаходження) та відомостей про місце роботи, а також номери засобів телефонного зв’язку або електронного поштового зв’язку, від відповідача до суду не надійшло. На адресу суду повернулися поштові конверти з відміткою пошти, що свідчить про неотримання відповідачем судових повісток. У зв’язку з чим, відповідач повідомлявся про час та місце слухання справи через оголошення у пресі, а саме: газеті «Запорізька правда» №1 від 18.01.2018 року (а.с.43), отже про час та місце слухання справи відповідач повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, враховуючи вимоги ст.223, 280 ЦПК України, суд ухвалив: розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних в ній даних чи доказів, в порядку заочного провадження, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

15.09.2016 року о 18 годині 40 хвилин по вулиці Ярослава Мудрого в місті Кам'янка-Дніпровська Запорізької області ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Wolkswagen Golf» номерний знак RSTGP01, в стані алкогольного сп’яніння, при маневруванні, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК №442042 виданого 25.01.2012 року.

Постановою Кам’янка-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05.01.2017р. по справі №318/2380/16-п (номер провадження №3/318/1/2017) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ст.ст.124,130 ч.1 КУпАП.

В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль позивача, що зазначено у вищевказаній постанові суду, яка не була оскаржена та набрала законної сили (а.с.18).

Згідно змісту ч.4, 5 та 6 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов’язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Власником автомобілю НОМЕР_1, за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК №442042 виданого 25.01.2012 року, є ОСОБА_1

Власником автомобілю марки «Wolkswagen Golf» номерний знак RSTGP01, є ОСОБА_4

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до висновку судового експерта авто-товарознавця №89 від 20.10.2016 року, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобілю марки «FIAT LINEA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті пошкодження при ДТП, складає 267 116 грн. 16 коп. (а.с.7-14 ).

У відповідності до роз'яснень, що містяться у п.п.14, 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вимогами ст.1192 ЦК України чітко визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках..

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи з положень ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч.2 ст.95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У відповідності до приписів ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Під час розгляду даної справи відповідачем не подавалися до суду заяви про призначення експертизи.

Отже, позивач надав суду докази щодо розміру шкоди, які не спростовано відповідачем і сумнівів у доказах у суду не виникло.

Висновок судового експерта авто-товарознавця №89 від 20.10.2016 року складений експертом, який має відповідну кваліфікацію у даній галузі знань, згідно з вимогами Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, а тому є належним і допустимим доказом в розумінні вимог ст.ст.76, 77, 78 ЦПК України на підтвердження розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу.

Крім того, ОСОБА_2 викликався телефонограмою в якій зазначалось місце проведення дослідження.

Жодного спростування дослідження транспортного засобу відповідачем у справі не були заявлені.

Статтею ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до правил ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров'я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Із матеріалів справи вбачається, що правопорушення, вчинене ОСОБА_2 не можна вважати тяжким, однак з огляду на те, що після дорожньо-транспортної пригоди позивач звертався до лікувальної установи, що підтверджується письмовими доказами на підтвердження того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав моральних страждань та порушення стану здоров`я чи звичного способу життя, ОСОБА_1 надала картку звернення до лікаря із зазначенням відвідувань лікарні. Після дорожньо-транспортної пригоди позивач не має можливості самостійно відремонтувати автомобіль, про що вона повідомила у судовому засіданні. Крім того, виважений сімейний бюджет Позивача не дозволяє спрямовувати в повному обсязі грошові кошти на ремонт пошкодженого в результаті ДТП власного автомобіля, у зв’язку з утриманням неповнолітніх дітей (свідоцтва про народження дітей а.с.45, 46) та батьків пенсіонерів. Це все спричиняє виникненню пригніченого стану, внаслідок чого Позивач до всього нервово відноситься, крім того це був улюблений автомобіль Позивача (він був придбаний на другу річницю народження молодшої дитини). Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали крім самого Позивача і члени його родини, родичі, що призвело до розладу стосунків у родині Позивача.

До того ж, раніше дуже часто на вихідних Позивач із сім’єю виїжджали з міста на відпочинок від тяжкого робочого тижня, після ДТП можливість виїзду на власному транспортному засобу на відпочинок зникла.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими, однак щодо розміру такої шкоди підлягають задоволенню частково.

Також, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - покладаються на відповідача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в їх основній частині, суд вважає, що з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору на загальну суму 4301 грн. 16 коп. (а.с.1, 2), витрати на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження в сумі 1000 грн. 00 коп. (а.с.15), витрати за евакуацію автомобіля з міста пригоди в сумі 2000 грн. 00 коп. (а.с.19), а всього підлягає стягненню 7301 грн. 16 коп.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 81, 82, 133, 141, 142, 223, 247, 258, 259, 263, 265, 280, 281, 282, 283, 284, 289 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок дорожньої транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, 19.04.1963 рік народження, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт: СЮ393730), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3:

матеріальну шкоду - в розмірі 267116 (двісті шістдесят сім тисяч сто шістнадцять) гривень 16 (шістнадцять) копійок, моральну шкоду - в розмірі 15000 (п’ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору - на загальну суму 4301 (чотири тисячі триста одну) гривню 16 (шістнадцять) копійок, витрати на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження - в сумі 1000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок, витрати за евакуацію автомобіля з міста пригоди - в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, а всього підлягає стягненню: 289417 (двісті вісімдесят дев’ять тисяч чотириста сімнадцять) гривень 32 (тридцять дві) копійки.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: М. В. Капустинський