Справа № 2-1169
2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року Енергодарський міський суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Черкашиній О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Меркурій-V» м. Енергодар, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який уточнила та остаточно просила стягнути з ЗАТ «Меркурій-V»(надалі – відповідач, підприємство) заробітну плату за 13 робочих днів за період з 13.12.2008р. по 30.01.2009р. в розмірі 692,64 грн., заробітну плату за 20 робочих днів у січні 2009 року за період з 01.01.2009р. по 30.01.2009р в розмірі 1065,60 грн., компенсацію за 4 дні невикористаної відпустки за термін з 05.09.2008р. по 30.01.2009р. в розмірі 147,26 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку за термін з 30.01.2009р. по 17.11.2009р. в розмірі10602,72 грн. та моральну шкоду в розмірі 1500 грн. (а.с.137).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона працювала у відповідача на посаді касира-контролера з 01.03.2007 року по 30.01.2009 року.
Наказом № 18-к від 30.01.2009р. її було звільнено з підприємства за п. 5 ст. 36 КЗпП України (по переводу) до комунального підприємства «Комбінат шкільного харчування» (далі - КП „КШХ”).
Про свій намір розірвати трудову угоду з відповідачем за вищезазначеними підставами вона попередила власника письмово, подавши йому заяву про звільнення, вхідний № 44-к від 15.01.2009р.
Виходячи з дати реєстрації її заяви 15.01.2009р., у відповідності до ст. 241 1 КЗпП України останнім днем її роботи, а отже і датою звільнення, у відповідності до ст. 47 КЗпП України, вважає 29.01.2009р.
30.01.2009р. голова правління ЗАТ «Меркурій – V» ОСОБА_2 видав наказ за № 23-к «Про звільнення працівника», згідно з яким її – позивача звільнили з 30.01.2009р. в порядку переведення до КП «КШХ», на підставі п. 5. ст. 36 КЗпП України.
Підставами її звільнення були її особиста заява та лист КП „КШХ” № 23 від 20.01.09р. згідно з якого, на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, адміністрація комунального підприємства «Комбінат шкільного харчування» просила звільнити в порядку переведення до КП «КШХ» з виплатою компенсації за невикористану відпустку працівників ЗАТ «Меркурій – V» згідно доданого списку. На підставі вищезазначеного наказу зроблено запис до її трудової книжки.
Після подання заяв про звільнення за переводом до КП «КШХ» від працівників ЗАТ «Меркурій – V» на ім’я голови правління ОСОБА_2, від нього нею і іншими працівниками, яки подали заяви на звільнення за переводом, було отримано листа наступного змісту: «На ваше заявление о переводе на коммунальное предприятие «Комбинат школьного питания» сообщаю, что для положительного решения вопроса увольнения Вас по переводу на другое предприятие Вам необходимо предоставить с указанного предприятия письмо о согласии принять Вас на работу». Цей лист датовано 16.01.2009р.
30.01.2009р. (згідно дати реєстрації на листі) голові правління ЗАТ «Меркурій – V» ОСОБА_2 було надано листа з КП «КШХ» (вих. № 23 від 20.01.09р.) згідно якого, на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України адміністрація КП „КШХ” просила звільнити у порядку переводу в КП «КШХ» з 12.12.2008р., зазначених у списку працівників з виплатою компенсації за невикористану відпустку, у якому вона значила ся під № 36.
Отже, наказ № 18-к про її звільнення з ЗАТ «Меркурій – V» видано 30.01.2009р., як вона вважає у відповідності до діючого в Україні трудового законодавства.
Однак, при її звільнені з роботи, з боку відповідача на її думку, були допущені ряд порушень чинного законодавства, в тому числі: в день її звільнення 30.01.09р., не призведено виплату всіх сум, що належали їй від ЗАТ «Меркурій – V» - заробітну плату за 13 робочих днів грудня 2008р. за термін з 13.12.08р. по 30.12.08р.; заробітну плату за 20 робочих днів січня 2009р. за термін з 01.01.09р. по 30.01.09р.; компенсацію за 10 днів невикористаної відпустки - з 05.09.08р. по 30.01.09р. Факт не проведення повного розрахунку з нею відповідачем підтверджується матеріалами перевірки проведеною начальником відділу – державним інспектором праці Садовим О.Г., за підсумками якою було видано припис № 08-04-032/0781-0588 від 05.06.2009р.
Факт затримки з нею остаточно розрахунку при звільненні, на її думку, підтверджується також видатковим касовим ордером НОМЕР_1 від 02.07.2009р., в якому зазначено, що їй лише 02.07.2009р. сплачено 181,03 грн. остаточного розрахунку. Вважає, що це компенсація лише за 6 (замість 10) календарних днів невикористаної відпустки.
На порушення ст. 47 КЗпП, відповідач в день звільнення не видав їй належним чином оформлену трудову книжку, яку вона отримала лише 20.02.2009р., про що свідчить запис на наказі про звільнення № 18-к від 30.01.2009р. та її підпис.
До сьогоднішнього дня повний розрахунок з нею не призведено, і тому, вважає відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку, заробітну плату за 13 робочих днів грудня 2008 року та за 20 робочих днів січня 2009 року і компенсацію за 4 дні невикористаної відпустки, відповідно до наданого нею розрахунку, на загальну суму 12508,24 грн. (а.с.138-139).
В судове засідання позивач не з’явилася та просила розглянути справу у її відсутність, за участю її представника за довіреністю ОСОБА_3 та задовольнити уточненні позовні вимоги.
Представник позивача ОСОБА_3. уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представники відповідача, які діють на підставі довіреності ОСОБА_4 та ОСОБА_5. позов не визнали. Пояснили, що у грудні 2008 року за рішенням Енергодарської міської ради було розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу між Енергодарською міською радою і ЗАТ «Меркурій-V». 13 грудня 2008 року було здійснено силовий захват виробничих приміщень ЗАТ «Меркурій-V», розташованих на території Енергодарського міського ринку та передано їх до відання КП «КШХ». Вказане рішення Енергодарської міської ради скасовано постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 24.06.2009р. в справі № 2-а-65/09. Позивач, який на той час працювала у ЗАТ «Меркурій-V» контролером-касиром туалету, на власний розсуд, без належного оформлення документів, почала виконувати розпорядження керівництва КП «КШХ».
14.12.2008р. позивач приступила до виконання обов’язків працівника КП «КШХ», уклавши договір та одночасно, в односторонньому порядку припинила трудові відносини з ЗАТ «Меркурій-V». Позивач фактично стала працівником КП «КШХ», підпорядковуючись їх трудовому розпорядку та отримуючи в цьому підприємстві заробітну плату. З 13.12.2009р. ЗАТ «Меркурій-V» припинило нарахування заробітної плати позивачу, так як вона не перебувала у трудових відносинах з підприємством з власної ініціативи. Розрахунок по заробітній платі з позивачем за період роботи з 01.12.2008 р. по 12.12.2008 р. був здійснений у повному обсязі. Затримка зі звільненням та видачею трудової книжки пов’язана з тим, що в результаті силового захвату ЗАТ «Меркурій-V» втратило доступ до документів, зокрема трудових книжок, які знаходилися у захоплених приміщеннях. Трудові книжки були передані ЗАТ «Меркурій-V» лише 10.02.2009р., що підтверджується актом прийому-передачі від 10.02.2009р. Процедура звільнення з ЗАТ «Меркурій-V» здійснювалась 30.01.2009р. у зв’язку з тим, що заява на переведення надійшла на адресу ЗАТ «Меркурій-V» 15.01.2009р., а клопотання про переведення в КП «КШХ» надійшло 30.01.2009р. Затримка з видачею трудової книжки, яка сталася через об’єктивні обставини (відсутність доступу до документів), ніякої шкоди позивачу не завдала та до вимушеного прогулу не призвела. Відповідач за власною ініціативою сплатив позивачу компенсацію за невикористану відпустку - остаточний розрахунок, який позивач отримала 02.07.2009 р. без жодних заперечень і зауважень.
Безпідставне позбавлення ЗАТ «Меркурій – V» майна, яке є основою його статутної діяльності щодо організації ринку в м. Енергодар позбавило можливості ЗАТ «Меркурій – V» виконувати свої зобов’язання щодо сплати загальнообов’язкових податків і зборів у всі рівні державного бюджету України, підприємство не мало змоги виплачувати заробітну плату працівникам і всі працівники залишилися без стабільної роботи та винагороди за власний труд.
За колективною скаргою працівників відповідача, в тому числі і позивача, на адресу прокуратури м. Енергодар була здійснена перевірка відповідача за результатами якої було винесено припис про усунення порушень законодавства про працю.
На виконання припису начальника відділу – державного інспектора праці Садового О.Г. № 08-04-032/0781-0588 від 05.06.2009р., наказом № 91-к від 25.06.2009р. змінено дату звільнення позивача, а саме 12.12.2008р. Про існування такого наказу позивача було повідомлено листом від 01.07.2009р. На виконання припису уповноваженої посадової особи органів державної виконавчої влади, який не відмінено у встановленому порядку і який є обов’язковим до виконання, відповідачем було звільнено позивача з 12.12.2009 р. як того, до речі, бажала позивач, що підтверджено заявою позивача про звільнення, що також зазначалось в листі КП «КШХ» про переведення від 20.01.2009 р. Вимог від позивача на адресу ЗАТ «Меркурій - V» не надходило. Факт звернення позивача на адресу відповідача про виплату належних йому сум вважають недоведеним. Відповідач розрахувався з позивачем по дату звільнення (12.12.2008р.) в повному обсязі за власною ініціативою. Безпідставними вважають вимоги також про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку щодо вищевказаних сум. Позивач з 12.12.2008р. звільнений по переводу до КП «КШХ» та права на винагороду за підсумками роботи за рік не має. Просять відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідував матеріали справи – суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд надав рівні можливості сторонам у наданні доказів.
На підставі ст. 43 Конституції України гарантується кожному право на працю, яке включає до себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку добровільно дає згоду.
Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що якщо працівник в день звільнення не працював, то всі суми, що належать йому від підприємства, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Під час розгляду справи в наказ № 18-к від 30.01.2009р. про звільнення позивача з 30.01.2009 р. в порядку переведення в КП «КШХ» були внесені зміни на підставі наказу № 93-к від 25.06.2009р. – ОСОБА_1, контролера-касира туалету, звільнити 12.12.2008 р. в порядку переведення в КП «КШХ» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України (а.с. 20, 25). Зазначені зміни внесені відповідно до припису державного інспектора праці від 05.06.2009р. за результатами перевірки ЗАТ «Меркурій-V» на підставі скарг колишніх працівників (а.с.24). Згідно виписок з табелів робочого часу позивач з 13.12.2008 р. по 30.01.2009 р. на ЗАТ «Меркурій-V» не працювала (а.с. 132-133). Ці ж обставини підтверджуються довідкою заступника директора КП „КШХ” ОСОБА_6. від 21.07.2009р. за вихідним № 290 (а.с.100). Крім того згідно листа заступника директора КП «КШХ» адміністрація цього підприємства просить звільнити 42 працівника ЗАТ «Меркурій-V» в порядку переведення саме з 12.12.2008 р., заява про звільнення позивачем підписана саме 12.12.2008 р. (а.с.17-19). За дні, які позивач пропрацювала в грудні 2008 р. отримала розрахунок 03.03.2009р. (а.с. 131), оскільки за первісним наказом вона звільнена з 30.01.2009р., а фактично в цей день не працювала, доказів звернення з вимогами про отримання розрахунку до керівництва ЗА Т «Меркурій-V» суду не надано.
Ст. 83 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Фактично позивач після звільнення за переводом на КП «КШХ» прийнята не була. А у вищезазначеному листі заступника директора КП «КШХ» відсутні будь-які матеріали стосовно вимог позивача на виплату компенсації за невикористану відпустку. Враховуючи, що позивач фактично працювала на ЗА Т «Меркурій-V» по 12.12.2008р., то компенсація за невикористану відпустку була нарахована саме по цю дату і виплачена 02.07.2009 р. (а.с. 89)
П. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, зазначається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановляння рішення , якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини . Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Обставини, зазначені представниками відповідача стосовно неможливості здійснення господарської діяльності ЗА Т «Меркурій-V» - платного користування цілісним майновим комплексом КП «Енергодарський міський ринок» на підставі договору його оренди в період з 13.12.2008 р. по 27.04.2009 р. підтверджується рішенням Енергодарської міської ради № 3 від 27.11.2008р., яке скасовано рішенням Енергодарського міського суду від 24.06.2009 р., яке вступило в силу з 13.08.2009 р. (а.с. 123-126, 140), зверненнями до прокуратури (а.с. 21, 90), актом передачі трудових книжок тільки 10.02.2009 р. (а.с. 22-23).
Згідно листа КП «КШХ» від 21.07.2009 року на запит голови правління ЗА Т «Меркурій-V» позивач приступила до виконання трудових обов’язків у КП «КШХ» 14.12.2008 р., та отримувала оплату за працю з грудня 2008 р. по лютий 2009 р. включно, з зазначенням розмірів оплати (а.с. 100). Цей факт також підтверджується актом перевірки КП «КШХ » № 08-04-032/0782 від 05.06.2009 р . територіальної інспекції праці в Запорізькій області (а.с. 127-130).
Відповідно до п. 3.1. Коллективної угоди: «Вознаграждение выплачивается работникам, которые находятся в учетном составе Предприятия (кроме работников, которые работают по совместительству) и отработали полный календарный год. Работникам, которые проработали меньше одного года, а также тем, кто уволился на протяжении года по собственному желанию (за исключением тех, которые вышли на пенсию) и по переводу (по соглашению руководителей предприятий) на иные предприятия, вознаграждение не выплачивается».
Таким чином, ОСОБА_1, з 12.12.2008р. звільнена по переводу до КП «КШХ» та права на винагороду за підсумками роботи за рік не має.
У ст. 2371 КЗпП України зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені. При відшкодуванні моральної шкоди також необхідно встановлювати винні дії відповідача. В судових засіданнях не зазначено, що складає моральну шкоду, якими саме неправомірними діями вона спричинена, і які саме докази підтверджують позов у цій частині.
Отже вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 грн. не обґрунтовані і не підтверджені жодним доказом.
Керуючись ст. 83, 116,117, 232 КЗпП України, ст. 10-11, 57-60, 61, 88, 212, 214,223, 294 ЦПК України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., п. 20, 21, 23, 25 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про стягнення моральної (немайнової) шкоди», суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна судовий збір в сумі 147,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову в сумі 120 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Отримання рішення в повному обсязі з 24.11.2009р. з 15-00 годин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя:_______________