Справа № 2а- 452/2009 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2009 року Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Воробель М.М.
при секретарі Чорній Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Яворівському районі Львівської області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання виплатити та нараховувати надбавку до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким поновити термін позовної давності, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Яворівському районі Львівської області нарахувати та виплатити щомісячну надбавку як дитині війни за період 2006-2008 років в сумі 3891 грн. 90 коп.. Свої вимоги мотивує тим, що вона являється дитиною війни. У відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй як дитині війни повинна була виплачуватися щомісячна надбавка до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак їй за 2006-2008 роки надбавка не виплачувалася.
На розгляд справи позивач ОСОБА_1 не з'явилася, від неї надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує.
В письмовому запереченні на позов представником суб'єкта владних повноважень ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Яворівському районі Львівської області вказується на безпідставність заявлених вимог, які не ґрунтуються на чинному законодавстві. Зокрема зазначається, що дійсно згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії. Лише в 2008 році було передбачено, що дітям війни виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Немає жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Після рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень були відсутні. Також для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний термін. В задоволенні позову просять відмовити
При розгляді справи представник відповідача суб'єкта владних повноважень ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Яворівському районі Львівської області ОСОБА_3 заявленого позову не визнала, підтримала подане письмове заперечення на позов. Просить в заявленому позові відмовити.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, з наступними змінами та доповненнями в редакції, що діяла у 2007 році, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року N 3235-IV з наступними змінами та
-2-
доповненнями; Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року за № 489-V, з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року за № 107-VІ, з наступними змінами та доповненнями, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV з наступними змінами та доповненнями.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вказаний принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, тобто суд обмежений предметом і обсягом заявлених вимог.
Згідно ч. З ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
При прийняті постанови суд виходить з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням (копія є в матеріалах справи).
Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 2 цього ж Закону, державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою: визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни та надання дітям війни соціальної підтримки.
Згідно ст. 6 цього ж Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (в редакції від 18.11.2004 року).
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» м інімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року N 3235-IV.
Однак дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено у зв'язку з виключенням пункту 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року N 3235-IV згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Згідно ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з атверджено на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов’язання нарахування і виплату державної соціальної підтримки, як дитині війни за 2006 рік підлягає задоволенню частково, а саме за квітень – грудень 2006 року.
Також, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» згідно із цим же Законом.
Однак таке зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007
-3-
рік» , визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007.
Так рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 встановлено, що у Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що крім інших, положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України вирішив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у вказаній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Також установлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї ж статті, збільшений на 1 відсоток.
Суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, оскільки позивач в позові вказує, що дізнався про порушення свого права після висвітлення в пресі рішень Конституційного суду України від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року. Крім цього, вказані підвищення соціальної підтримки, не одержані позивачем своєчасно з вини органу, що їх призначає та виплачує, а відтак підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов’язання нарахування та виплату державної соціальної підтримки, як дитині війни за 2007 рік підлягає задоволенню частково, а саме, з липня 2007 року (ухвалення вказаного рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007) по грудень 2007 року (включно).
Щодо, позовних вимог позивача про нарахування та виплату державної соціальної підтримки, як дитині війни за січень - грудень 2008 року суд виходить з того, що підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, внесено зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яку викладено в
-4-
наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Однак рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по справі N 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 36 - 100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього ж Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій же справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затвердити на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов’язання нарахування і виплату державної соціальної підтримки, як дитині війни підлягає задоволенню частково, а саме з травня 2008 року (ухвалення вказаного рішення Конституційного суду від 22 травня 2008 року) по грудень 2008 року (включно).
Заперечення відповідача не враховуються судом, мотивація наступна:
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вказаний розмір підвищення лише розраховується згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - де м інімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст. ст. 2, 8, 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України та виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від прописки.
Таким чином, позивач правомірно звернулась саме до відповідача про зобов’язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни за 2006 - 2008 роки, оскільки саме на нього законодавцем покладений обов’язок здійснювати призначення і виплату вказаної допомоги.
Всього позовні вимоги позивача про зобов’язання нарахування і виплату державної соціальної підтримки, як дитині війни, підлягають задоволенню за квітень-грудень 2006 року, липень-грудень 2007 року та травень – грудень 2008 року, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 19 січня 2006 року), в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 11, 14, 17, 86, 94, 99, 104, 105, 158, 159, 160, 162 КАС України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 52,111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» ст.58, п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів
-5-
України», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного суду України №1-28/2008 від 22.05.2008 року, суд, -
В И Р І Ш И В:
Відновити пропущений строк звернення до суду.
Адміністративний позов задоволити частково.
Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Яворівському районі Львівської області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 державну соціальну допомогу, як дитині війни за квітень - грудень 2006 року, липень-грудень 2007 року та травень – грудень 2008 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 19 січня 2006 року).
В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: