КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/17067/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Москаленко Г.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.01.2018 року по справі №910/17067/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Володимирський ринок"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017р., повний текст якого складено та підписано - 08.11.2017

по справі №910/17067/17 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Комунального підприємства "Володимирський ринок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Англійський сад"

про стягнення 91 800,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року Комунальне підприємство «Володимирський ринок» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Англійський сад" (далі-відповідач) збитків у розмірі 91 800,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі №910/17067/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи; на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

29.12.2014 між Комунальним підприємством "Володимирський ринок", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Англійський сад", як замовником, керуючись ст.ст.202-204, 626, 627, 901 та Главою 63 Цивільного кодексу України було укладено Договір про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику за плату послугу, протягом визначеного у Договорі строку у вигляді надання можливості користуватися торгівельним місцем на умовах, визначених Договором, та інші послуги для здійснення торгівлі.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що виконавець надає послугу замовнику у вигляді надання можливості користуватися торговельним місцем на умовах, визначених Договором, та інші послуги для здійснення торгівлі. Замовник надає виконавцю, за його зверненням, інформаційно-консмультаційні послуги щодо правил торгівлі на ринку, змін законодавства про ставки обов'язкових податків, зборів, тарифів на комунальні послуги. Виконавець надає замовнику господарські послуги (прибирання, вивіз сміття, санітарна обробка торговельних місць). Виконавець надає замовнику послуги з підключення електроприладів підприємства до електромережі ринку з компенсацією витрат на оплату електроенергії.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили вартість послуг за цим Договором, що становить 4 500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 900,00 грн за один місяць.

Згідно із п.6.1, 6.2 Договору він укладається строком на шістьдесят календарних місяців і набирає чинності з дня його підписання сторонами. Договір вважається подовженим на наступний аналогічний строк, якщо не менш, ніж за 30 днів до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить письмово про розірвання Договору.

Всі зміни та доповнення до цього Договору, мають бути зроблені письмово. Всі додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами, якщо складені письмово та підписані особисто чи уповноваженими представниками сторін.

19.04.2016 між сторонами було укладено Додатковий договір б/н, відповідно до якого вартість послуг ринку, крім відшкодування вартості спожитої електроенергії, визначається сторонами у сумі 9 900,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% у сумі 1 650,00 грн за один календарний місяць, згідно з встановленими виконавцем тарифами. Всі інші умови Договору, крім зазначених, залишаються незмінними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що не сплачуючи належні платежі (ринковий збір) відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів, відповідач фактично порушує його законні права, інтереси та завдає збитків у вигляді недоотримання доходів від надання торговельних місць у користування відповідачу, які міг отримати, якби останній виконував правила здійснення господарської діяльності на території ринку.

Суму недоотриманих доходів (упущеної вигоди) позивач визначає як різницю між належними платежами, що розраховані відповідно до тарифів, затверджених наказом КП «Володимирський ринок» №85 від 09.08.2016, та платежами, що безпосередньо передбачені Договором.

На підставі чого позивач і звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у розмірі 91 800,00 грн.

Відповідно до п.п.9 п.1 Розділу ХІ «Перехідних положень» Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням приписів частини 1 статті 270 та частини 1 статті 252 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей передбачених у Главі «Апеляційний розгляд». При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах «Апеляційний розгляд» і «Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження».

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Як встановлено вище, сторонами в Договорі було врегульовано та встановлено реальний розмір тарифів на послуги ринку та які діють станом на поточну дату.

При цьому, суму недоотриманих доходів (упущеної вигоди) позивач визначає як різницю між належними платежами, що розраховані відповідно до тарифів, затверджених наказом КП «Володимирський ринок» №85 від 09.08.2016, та платежами, що безпосередньо передбачені Договором.

Відповідно до рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №1051/1051 прийнято Правила благоустрою м. Києва, додатком до яких є Правила торгівлі на ринках у м. Києві (далі - Правила).

У відповідності до п.п.2, 3 Правил ринок - це суб'єкт господарювання, створений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій. Ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України. Ринки здійснюють господарську діяльність та надають послуги за цінами і тарифами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Відповідно до п.19 Правил за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо.

Тарифи на послуги ринку та інші види робіт, пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку.

Таким чином, Київська міська рада делегувала свої повноваження щодо встановлення тарифів на послуги ринку та інші види робіт безпосередньо адміністраціям ринків. Тобто, у компетенції адміністрації КП "Володимирський ринок" знаходиться питання встановлення та зміни тарифів на послуги ринку.

Згідно наказу КП "Володимирський ринок" №85 від 09.08.2016 "Про приведення тарифів на послуги ринку та інші види робіт, пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, до економічно обґрунтованого рівня" затвердженні та введені в дію з 01.09.2016 нові тарифи на послуги ринку та інші види робіт.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що всі зміни та доповнення до цього Договору, мають бути зроблені письмово. Всі додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами, якщо складені письмово та підписані особисто чи уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до ч.ч.1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Крім того, пунктом 4.5 Договору сторони погодили, що всі спори, що виникли у ході виконання цього Договору вирішуються шляхом переговорів між ними. У разі недосягнення згоди спори вирішуються в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача із пропозицією щодо укладення Додаткового договору, в якому передбачено новий тариф, проте, сторони не досягли згоди.

Доказів того, що спір вирішувався в судовому порядку щодо внесення змін до умом Договору в частині приведення тарифів, затверджених наказом КП "Володимирський ринок" №85 від 09.08.2016 "Про приведення тарифів на послуги ринку та інші види робіт, пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, до економічно обґрунтованого рівня" сторонами не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення відповідачем розрахунків з позивачем за новими тарифами, а також про відсутність виникнення у відповідача обов'язку оплати суми недоотриманих доходів як різницю між належними платежами, що розраховані відповідно до тарифів, затверджених наказом КП «Володимирський ринок» №85 від 09.08.2016, та платежами, що безпосередньо передбачені Договором.

При цьому, позивач стверджував, що Договір, який був укладений між сторонами за своєю природою є договором приєднання, який, згідно із ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України, є договором, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Проте, судова колегія вважає, що зазначені твердження не заслуговую на увагу, оскільки, по-перше, в даному випадку, враховуючи специфіку спору, який виник між сторонами, правова природа укладеного договору не може нівелювати загально-правові принципи виконання зобов'язань та дотримання приписів чинного законодавства; по-друге, як вбачається з тексту самого Договору (преамбули) сторони уклали його керуючись саме Главою 63, а також ст.ст.202-204, 626, 627, 901 Цивільного кодексу України; по-третє, у відповідності до положень ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Щодо посилань позивача на те, що останній визначив заявлену до стягнення суму збитків (упущеної вигоди) у розмірі 91 800,00 грн не як відповідальність за невиконання договірних зобов'язань, а як захід відповідальності за недодержання правил здійснення господарської діяльності на ринках у м.Києві, судова колегія також вважає, що вони не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Як вбачається з погоджених сторонами умов Договору, він не містить застереження про обов'язок сторін щодо внесення змін в умови Договору в разі затвердження нових тарифів за надані ринком послуги, а у відповідності до ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Крім того, матеріали справи не містять доказів вжиття кредитором заходів щодо приведення умов Договору у відповідність до вищезазначених Правил та наказу №85 шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Також, позивача не ставить під сумнів належне виконання відповідачем саме умов Договору, які були погоджені між ними.

Судовою колегією не встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами протилежного, в зв'язку з чим факт можливості отримання позивачем доходів від надання торговельного місця іншім особам за цінами встановленими новими тарифами не приймається до уваги.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог та визнано їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Доводи апелянта з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Стосовно тверджень позивача про те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи було проігноровано його клопотання про відкладення розгляду справи в наслідок чого порушено норми процесуального права, судова колегія зазначає, що дане процесуальне порушення дійсно має місце, оскільки про результат розгляду клопотання не зазначено у протоколах судових засідань, ні у прийнятому судовому рішенні суду першої інстанції.

В той же час, судова колегія зазначає, що у відповідності до частини 2 абз. 2 ст. 277 ГПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Проте, в даному випадку наведених підстав судова колегія не встановила.

Інші доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 та розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Володимирський ринок" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017р. по справі №910/17067/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017р. по справі №910/17067/17 залишити без змін.

3. Повернути матеріали справи №910/17067/17 до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.02.2018

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна