АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Постанова

іменем України

05 лютого 2018 року

м. Харків

справа № 640/8205/17

провадження № 22-ц/790/1226/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого: Швецової Л.А.,

суддів: Коваленко І.П., Котелевець А.В.,

за участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року (суддя Золотарьова Л.І.)

у виділеному матеріалі із цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

установив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 43 863 грн., моральну шкоду у розмірі 15000 грн., витрати на правову допомогу 5000 грн.

Разом з позовом подав заяву, у якій позивач просив вжити заходів забезпечення позову, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (в межах суми позову 63863 грн.), та заборонити вчиняти будь-кому у будь-якій формі вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири. В обґрунтування заяви посилався на те, що заходи забезпечення позову необхідні у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється та відмовляється від виконання свого зобов'язання на протязі тривалого часу з 2014 по 2017 рр. про відшкодування матеріальних збитків у зв'язку з залиттям, а заходи забезпечення позову унеможливить продаж квартири, оскільки відповідач збирається емігрувати до Німеччини.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири відмовлено.

Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся на цю ухвалу з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву від 24 листопада 2016 року в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що припущення суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів завдання майнової шкоди не відповідає дійсності, оскільки ним надані чеки на придбання будівельних матеріалів, кольорові фото, які свідчать про отримання ним майнової шкоди.

Також, апелянт вказує, що припущення суду першої інстанції, що нібито позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди не відподіє дійсності, оскільки ним надано докази та чек, які підтверджують, що у період з липня 2014 року по теперішній час в нього спостерігалось погіршення здоров'я у зв'язку із залиттям квартири, він неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в різних медичних установах міста Харкова, що пов'язано з придбанням медичних препаратів та ліків на протязі останніх 3 років, що підтверджено довідкою госпіталю ДУ «ТМО МВС України» в Харківській області та чеками про витраченні ліки на 12 аркушах на протязі 2015-2017 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із відсутності передбачених цивільним процесуальним законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони будь-кому у будь-якій формі вчиняти дії щодо вказаної квартири.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК одними із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно, що належить відповідачам, та заборона вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 152 ЦПК, утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого позову є вимоги про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири в розмірі 43863грн та моральної шкоди у розмірі 15000 грн, та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 з 15.10.2012 року і вартість цієї квартири 408000 грн.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що, враховуючи розмір шкоди, підтвердженої доказами по справі та вартість квартири відповідача не є співмірними.

Оскільки накладення арешту на майно передбачає заборону його використання, що призведе до порушення прав власності відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність встановлених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно п.1 ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2018 року.

Головуючий: Швецова Л.А.

Судді: Коваленко І.П.,

Котелевець А.В.