1 лютого 2018 року

м. Київ

Справа № 800/63/16

Провадження № 11-1сап с18

О К Р Е М А Д У М К А

судді Великої Палати Верховного Суду ПрокопенкаО.Б. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2018 року зазначену адміністративну справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції відповідно до частини п'ятої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII).

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 1 лютого 2018 року повернула справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду у відповідній колегії.

На обґрунтування свого рішення Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки заява ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2017 року була подана до Верховного Суду України 13 листопада 2017 року, тобто до набрання чинності зазначеною вище редакцією КАС, то ця заява на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» цього Кодексу підлягає розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

Не погоджуючись із такою ухвалою Великої Палати Верховного Суду, вважаю за необхідне зазначити таке.

На час оскарження ОСОБА_3 у січні 2016 року рішення Вищої ради правосуддя справи щодо оскарження актів цього органу за правилами інстанційної підсудності, закріпленими у статтях 20, 171-1 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, підлягали розгляду Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції.

Особливості провадження у цій категорії справ визначалисястаттею 171-1 КАС у зазначеній редакції.Так, за частиною шостою цієї статті рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема Вищої ради правосуддя, підлягали перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному КАС.

У зв'язку із цим ОСОБА_3 9 листопада 2017 року, скориставшись правом на звернення про перегляд судових рішень, передбаченим пунктом 2 частини першої статті 236 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, подав до Верховного Суду України відповідну заяву, в якій порушив питання про скасування прийнятої Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції постанови від 18 жовтня 2017 року з підстав порушення норм матеріального й процесуального права.

З 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція КАС, прийнята Законом № 2147-VIII, а Верховний Суд України згідно з пунктом 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Українивід 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» припинив свою діяльність.

До припинення діяльності Верховного Суду України питання про допуск справи до його провадження для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2017 року, прийнятої як судом першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_3 щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя, не вирішено.

У новій редакції КАС, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року, особливості провадження усправах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів регламентовано, зокрема, статтею 266 цього Кодексу.

За правилами частини четвертої статті 22 КАС у редакціїЗакону № 2147-VIII судом першої інстанції у зазначеній вище категорії справ є Верховний Суд.

Так, частиною другою статті 266 цього Кодексу передбачено, що адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, а саме щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів.

Тобто, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглядає справи, зокрема, щодо законності актів Вищої ради правосуддя, не пов'язаних із розглядом скарги на рішення її Дисциплінарної палати, як суд першої інстанції.

Апеляційний же перегляд ухвалених у таких справах судом першої інстанції рішень частиною п'ятою статті 266 КАС у редакції Закону № 2147-VIII віднесено до компетенції саме Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, як попередня редакція КАС, так і нова закріплюють дворівневий розгляд судами справ, зокрема, щодо законності актів Вищої ради правосуддя (не пов'язаних з розглядом скарги на рішення її Дисциплінарної палати), а саме: судом першої інстанції, яким до 15 грудня 2017 року був Вищий адміністративний суд України, а після цієї дати - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, та судом апеляційної інстанції, яким для зазначеної категорії справ до 15 грудня 2017 року був Верховний Суд України, а після - Велика Палата Верховного Суду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 6 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) Європейський суд з прав людини нагадує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (пункт 53).

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людиниу рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Оскільки законодавство передбачає можливість перегляду судових рішень у справах зазначеної вище категорії в порядку апеляційного провадження, перегляд таких рішень Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, якому ці справи підсудні як суду першої інстанції, на мій погляд, буде порушувати право заявника в цій справі на апеляційний перегляд судом, установленим законом, оскарженого ним до 15 грудня 2017 року судового рішення відповідно до статті 171-1 КАС (чинного до зазначеної дати).

У зв'язку з тим, що нині процесуальним законодавством перегляд рішень суду першої інстанції у справах щодо законності актів Вищої ради правосуддя (за винятком, визначеним у пункті 4 частини першої статті 266 КАС) здійснюється Великою Палатою Верховного Суду в порядку апеляційного провадження, юрисдикція цього органу як апеляційного суду поширюється й на питання, пов'язані з переглядом рішень Вищого адміністративного суду України, ухвалених ним як судом першої інстанції відповідно до статті 171-1 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, якому за правилами інстанційної юрисдикції з огляду на положення частини другої статті 266 чинного КАС, справи щодо законності актів Вищої ради правосуддя (окрім винятків, визначених у пункті 4 частини першої цієї статті) підсудні саме як суду першої інстанції, не можна вважати судом, установленим законом, у розумінні статті 6 Конвенції для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України (суду першої інстанції)від 18 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 Таким судом є Велика Палата Верховного Суду.

Тому, на мою думку, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу справи № 800/63/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду є правильним і справа не підлягає поверненню.

Суддя Великої Палати

Верховного Суду О.Б. Прокопенко