ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2009 року Справа № 2а-2089/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.
за участю секретаря Дутчак Л.В.
представника позивача: Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області Сендунь М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 1240,91 гривень, -
ВСТАНОВИВ :
28 липня 2009 року Державна податкова інспекція в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 1208,24 гривень.
07 жовтня 2009 року в судовому засіданні представник позивача збільшила позовні вимоги на 32,67 гривень та просила стягнути з відповідача 1240,91 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 та пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було допущено факт несплати узгоджених сум по податку з доходів фізичних осіб найманих працівників в розмірі 706,50 гривні. За несплату податкового боргу позивачем застосовано штрафні санкції в розмірі 1413 гривень та пеня в розмірі 32,67 гривень. Відповідач податковий борг в повному обсязі не сплатив. Недоплачена сума податкового боргу відповідача становить 1240,24 гривень, яка нею не сплачена.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в друкованому засобі масової інформації за останнім відомим місцем проживання.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 01 листопада 2006 року Галицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 та її зареєстровано, як платника єдиного податку.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Закон України «Про систему оподаткування» визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Пункту 1 статті 20 Закону України « Про систему оподаткування» передбачає, що к онтроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Судом встановлено, що позивач в період з 17.02.2009 року до 02.03.2009 року провів документальну перевірку по питаннях дотримання відповідачем законодавства про оподаткування, якою встановлено, що у трудових відносинах з відповідачем, в період з січня до березня 2009 року перебував ОСОБА_3, який працював продавцем квітів, місячна заробітна плата якого скаладала 1570 гривень. Заробітна плата виплачувалась без утримання та перерахунку до бюджету податку з доходів фізичних осіб.
У відповідності до пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та підпункту 17.1.9. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач податковим повідомленням-рішенням за №0000301700/0/1683/10/17 від 16.03.2009 року визначив податкові зобов’язання відповідача в розмірі 2119,50 гривень зі сплати податку з доходів найманих працівників. Однак, відповідач податковий борг сплатив частково. На момент звернення до суду податковий борг відповідача становить 1240,91 гривень та ним не сплачено.
Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.
Згідно абзацу 2 пункту 1.15. зазначеного Закону податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Відповідно до пункту 3.1. статті 3 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» о б'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Згідно пункту 4.2. статті 4 вказаного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Відповідно пункту 7.1.статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.
В підпункті 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до підпункту 17.1.9. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 зазначеного Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, який передбачає процедуру апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання .
Таким чином, нарахований контролюючим органом відповідачу податок з доходів найманих працівників в розмірі 706,50 гривень є узгодженим та підлягає обов’язковій сплаті відповідачем.
Пунктом 6.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Відповідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Як встановлено судом, позивач 01.04.2009 року надіслав відповідачу першу податкову вимогу, а 13.05.2009 року – другу податкову вимогу, однак відповідач податкового боргу не сплатив. Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов’язань у відповідності до вказаних норм Закону є узгодженою.
Таким чином, нараховане позивачем податкове зобов’язання є податковим боргом відповідача.
Відповідно підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків - фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Згідно підпункту 16.1.1. пункту 16.1. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до пункту 1.4. статті 1 зазначеного Закону, пеня – плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, обов'язок сплати якої передбачено підпунктом 1.1. пункту 1 статті 1 зазначеного Закону.
Як встановлено судом відповідачу за несвоєчасну сплату податків та обов’язкових платежів нарахована пеня в розмірі 32,67 гривень.
Відповідно підпункту 16.4.1. пункту 16.4. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Таким чином, суд зазначає, що сума податкових зобов’язань відповідача нарахована позивачем з сплати пені в розмірі 32,67 гривень є його податковим боргом, який ним не сплачено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов’язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов’язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 в дохід бюджету податковий борг в розмірі – 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 91 копійки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Остап’юк
Постанова в повному обсязі складена 12 жовтня 2009 року.