Постанова

Іменем України

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 638/11672/14-ц

провадження № 61- 1224 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 4 квітня 2016 року у складі судді Руднєвої О. О. та на рішення апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2016 року у складі суддів Сащенко І. С., Бездітко В. М., Довгаль А. П.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 28 серпня 2007 року між АКБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11204976000, відповідно до умов якого банк видав кредит позичальнику у сумі 94 240 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кредит в іноземній валюті не пізніше 28 серпня 2025 року та сплачувати проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника того ж дня були укладені договори поруки №11-11204976000/1 з ОСОБА_6 та № П-11204976000 з ОСОБА_5, відповідно до умов яких поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору, у повному обсязі, в тому числі за повернення суми боргу, відсотків за використання кредитних коштів, штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Враховуючи, що ОСОБА_4 не виконував умови кредитного договору, 30 травня 2014 року відповідачам було направлено вимогу про усунення протягом 31 дня порушень умов кредитного договору щодо погашення простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 7362,50 доларів США та процентам - 3996,92 доларів США, яка утворилась станом на 23.05.2014. Проте, відповідачі вимоги банку у вказаний строк не виконали.

Станом на 27 червня 2014 року розмір заборгованості за кредитним договором склала 39 628,87 доларів США, і позивач просив стягнути у солідарному порядку з відповідачів указану суму.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 4 квітня 2016 року позовні вимоги ПАТ УкрСиббанк» задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 39628,87 доларів США, що за курсом НБУ на час звернення до суду складає 4 685 545 грн 82 коп. заборгованості за кредитним договором; вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2016 року змінено перший абзац резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 4 квітня 2016 року шляхом викладення його в іншій редакції: позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити, стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11204976000 від 28 серпня 2007 року, яка складається із: заборгованості за кредитом 34 945,21 доларів США, що еквівалентно 912 366 грн 14 коп.; заборгованості по процентах 4367,11 доларів США, що еквівалентно 114 018 грн 58 коп. та пені 8265 грн 39 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов правильного висновку про те, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку, проте, стягуючи суму заборгованості у доларах США з переведенням її у гривню на час розрахунку, суд першої інстанції не врахував, що пеня може обчислюватись і стягуватися лише в національній валюті України - гривні, у зв'язку з чим змінив резолютивну частину рішення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про припинення поруки у відповідності до частини першої статті 559 ЦК України, апеляційний суд виходив із того, що Додатковою угодою № б/н до кредитного договору від 28 серпня 2007 року, укладеною між Банком та ОСОБА_4 20 червня 2013 року, не було збільшено обсяг відповідальності поручителів.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині позовних вимог про припинення поруки і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що момент підписання між банком та позичальником Додаткової угоди 20 червня 2013 року є моментом припинення зобов'язань поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за договорами поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України та пункту 2.1. Договорів поруки, оскільки внаслідок вказаних змін збільшився обсяг їх відповідальності, а вказані зміни були проведені без згоди поручителів.

В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанції не оскаржуються.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 січня 2018 року дану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Однією з підстав припинення поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України є зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Верховний Суд України вже виклав у своїх постановах № 6-172 цс 12 від 20 лютого 2013 року, № 6-2662 цс 15 від 20 квітня 2016 року висновки щодо питання правильного застосування норм права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з такими висновками.

Встановлено, що 28 серпня 2007 року між АКБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, було укладено кредитний договір № 11204976000, умовами якого передбачено зобов'язання кредитора видати кошти позичальнику у розмірі 94 240 доларів США, а позичальник зобов'язаний прийняти, використати та повернути отримані кошти у строк до 28 серпня 2025 року, сплативши відсотки за користування.

Розділом №2 кредитного договору визначено складові забезпечення зобов'язань за кредитним договором, а саме: однокімнатна квартира АДРЕСА_1; порука ОСОБА_5, згідно договору поруки № П-11204976000 від 28 серпня 2007 року; порука ОСОБА_6, згідно договору поруки № П-11204976000/1 від 28 серпня 2007 року.

Встановлено, що з метою усунення порушення основного зобов'язання ОСОБА_4 20 червня 2013 року здійснив сплату заборгованості по кредиту у розмірі ринкової вартості іпотечної квартири у сумі 53 000 доларів США, отриманих від продажу предмета іпотеки за згодою іпотекодержателя ПАТ «УкрСиббанк», у зв'язку з чим 20 червня 2013 року Додатковою угодою № б/н, укладеною між банком та ОСОБА_4, до кредитного договору були внесені зміни, які полягали у викладенні пункту 2.1. Договору кредиту у новій редакції, а саме виконання основного зобов'язання позичальника залишилось забезпеченим лише порукою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (том 1 ас 20).

Умовами пункту 10.1 кредитного договору встановлено право банку на свій вибір обирати спосіб відшкодування заборгованості по кредитному договору - стягнення заборгованості з поручителя, звернення стягнення на предмет забезпечення чи звернення стягнення на активи позичальника.

Таким чином внесення змін до умов кредитного договору в частині забезпечення виконання обов'язків позичальника не має своїм наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителів.

За таких обставин правильним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав уважати припиненою поруку з огляду на збільшення обсягу відповідальності поручителів.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителів - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 4 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат