Номер провадження: 22-ц/785/4141/14
Номер справи місцевого суду: 522/15058/13
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Парапан В. Ф.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.04.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого: судді Парапана В.Ф.
Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.
При секретарі: Горновій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2013р. ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь 6 000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 40 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.
Зазначала, що 30.07.2007р. між ПАТ «Державний ощадний банк України», (далі – ОСОБА_3) та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на суму 30 000 доларів США, а у якості забезпечення виконання зобов’язання за цим договором у той же день між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №1. Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 та з неї суми заборгованості, як із солідарних боржників.
Оспорюючи договір поруки, вона звернулася до суду з позовом до Банку про визнання договору поруки недійсним і рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2012р., ці її вимоги були задоволені.
Вважає, що дії відповідача за фактом оформлення договору поруки та спробі здійснити звернення стягнення з неї боргу у сумі 35 163,9 дол. США є неправомірними та такими, що завдали їй матеріальної і моральної шкоди. На її думку позивач порушив вимоги законодавства щодо ідентифікації клієнта, не встановив особу з кім фактично був підписаний договір поруки, за результатами перевірки оформлення договору поруки не направив повідомлення до правоохоронних органів, а вона, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, повинна була доводити свою непричетність до договору поруки, отримувати у відповідача копії договору поруки, проводити зустрічі зі службою безпеки Банку, вивчати позовні вимоги банку, звертатися до суду зі своїм позовом, надавати зразки підпису, брати участь у судових засіданнях двох цивільних справ.
Унаслідок цих та інших неправомірних дій відповідача їй була завдана матеріальна та моральна шкода на зазначені суми.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням суду від 16.12.2013р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивачки 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 114,70 грн. судові витрати.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, указуючи на законність та обгрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу відхилити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши доводи апеляційної скарги і заперечення проти неї, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Матеріалами справи встановлено, що у березні 2011р. ВАТ ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося в суд з позовом до позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором №1780-н від 30.07.2007р. з відповідачів у солідарному порядку в сумі 35 263,90 доларів США, еквівалент 279 924,84 грн. ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_5
У квітні 2011р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Банку та ОСОБА_4 про визнання договору поруки від 30.07.2007р. №1 до кредитного договору №1780-н від 30.07.2007р. недійсним.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.05.2011р. провадження у справі за позовом Банку до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором було зупинено до вирішення справи за позов ОСОБА_5 до Банку та ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2012р. позовні вимоги ОСОБА_2 до Банку про визнання договору поруки недійсним задоволено, визнано недійсним договір поруки №1 від 30.07.2007р. до кредитного договору №1780-н від 30.07.2007р., укладений між ОСОБА_5 та Банком і ОСОБА_4
Згідно зазначеного рішення суду, що набрало законної сили, вказаний правочин у відповідності до положень ст. ст. 215, 203 ЦК України є недійсним, оскільки ОСОБА_2 його не підписувала, цей договір підписано іншою особою, і тому відсутнє вільне волевиявлення ОСОБА_2 на укладання цього правочину, яке б відповідало її внутрішній волі, також відсутня наявність її згоди на такі дії та порушена встановлена законом форма вчинення письмового правочину.
Ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
За правилами ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач, у порушення свого обов’язку щодо ідентифікації клієнтів з якими він вступає у відносини, при укладанні та оформленні зазначеного договору поруки не здійснив ідентифікації особи з ким фактично уклав цей договір та безпідставно визнав позивачку стороною правочину й у порушення її прав незаконно пред’явив їй вимоги майнового характеру, змусивши її захищати себе, унаслідок чого та з його вини ОСОБА_2 К,В. була завдана моральна шкода .
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності. Відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано виходив з того, що позивачка вказаний договір поруки не підписувала, всі істотні умови оспорюваного договору поруки не погоджувала, а отже відсутнє її волевиявлення як учасника правочину на його укладання і, відповідно, вона не може відповідати як поручитель за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_6 за кредитним договором.
Вирішуючи спір щодо відшкодування позивачці моральної шкоди суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що позивачка змушена була тривалий час вживати заходи спрямовані на захист свого безпідставно порушеного права, завданого недійсним правочином, в результаті чого зазнала моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з Банку та в розмірі, що визначено судом першої інстанції.
Тому доводи апеляційної скарги Банку колегія суддів не приймає до уваги.
Рішення суду є правильним, воно ухвалено у відповідності до положень ст. ст. 212-215 ЦПК України і підстав для його скасування, як про це йдеться мова у апеляційній скарзі, немає. Відповідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, а зібраним доказам дана вірна оцінка.
Підстав для скасування рішення суду, як про це йдеться мова у апеляційних скаргах, немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяті днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді Апеляційного суду Одеської області В.Ф.Парапан
ОСОБА_7
ОСОБА_8