АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа №654/5298/16-ц Головуючий суддя І інстанції Шарко О.П.

Провадження №22-ц/790/356/18 Суддя доповідач Коваленко І.П.

Категорія: спори, що виникають із договорівпозики, кредиту, банківського вкладу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.

за участі секретаря Дмитренко А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2017 року (суддя - Шарко О.П.), за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 25 березня 2016 року між нею та відповідачем був укладений договір позики у формі розписки за умовою якого ОСОБА_2 отримав у неї у борг грошові кошти на суму 18 000 доларів США, що за середнім курсом продажу іноземної валюти комерційними банками м. Харкова станом на 25.03.2016 р. становило 450 000 гривень зі строком повернення 25 вересня 2016 року. На забезпечення виконання вказаного зобов'язання укладено договір іпотеки предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу. У п.5 Договору іпотеки від 03.08.2016 року сторони оцінили предмет іпотеки у розмірі 480 000,00 гривень. Зобов'язання за договором позики ОСОБА_2 належним чином не виконав. 27 вересня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від її імені було направлено відповідачу у письмовому вигляді заяву з вимогою повернути борг за договором позики до 07.10.2016 року та попередженням про те, що у разі невиконання відповідачем зазначеної вимоги, вона буде вимушена звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідач отримав та ознайомився зі змістом даної заяви 27.09.2016 pоку, проте не виконав своїх зобов'язань.

У зв'язку з цим, просила суд визнати за відповідачем борг у розмірі 18 000 доларів США, що є еквівалентом 460 464, 62 грн., звернути стягнення на предмет договору іпотеки від 03.08.2016 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності відповідачеві, надавши позивачеві право продажу предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві в порядку, визначеному ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», визначити початкову ціну предмета іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності відповідачеві у розмірі, який було встановлено сторонами у договорі іпотеки від 03.08.2016 року (в пункті 12.3.2.), а саме 480 000 гривень.

У судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь і належним чином, надали суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 лютого 2017 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет договору іпотеки від 03.08.2016 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2, надавши позивачеві право продажу предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві в порядку, визначеному ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати стягнути з позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі; вказує, що Банк не є стороною у справі, проте оскаржуваним рішенням порушуються його права та законні інтереси, оскільки квартира, на яку було звернуто стягнення за оскаржуваним рішенням, є предметом іпотеки за договором від 18 грудня 2007 року, іпотекодержателем за яким є ПАТ «Банк «Таврика». Наразі Фрунзенським районним судом м.Харкова розглядається справа за позовом Банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, бо Банк, як іпотекодержатель вказаної квартири, згоди на її відчуження не надавав.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з непогашенням відповідачем заборгованості за договором позики є всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обв'язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.

Судом встановлено, що 25 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики за умовою якого ОСОБА_2 отримав у позивачки грошові кошти на суму 18 000 доларів США, що за середнім курсом продажу іноземної валюти комерційними банками м. Харкова станом на 25.03.2016 р. становило 450 000 гривень зі строком повернення 25 вересня 2016 року (а.с.6).

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На забезпечення виконання вказаного зобов'язання укладено договір іпотеки предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу. У п.5 Договору іпотеки від 03.08.2016 року сторони оцінили предмет іпотеки у розмірі 480 000,00 гривень (а.с.7).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Позивачка вказує, що зобов'язання за договором позики ОСОБА_2 не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 18 грудня 2007 року між АБ «Таврика» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на забезпечення виконання якого укладено також договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 (а.с.33-44).

Крім того, встановлено, що ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 серпня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Банк «Таврика» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.48).

Проте, до участі у справі ПАТ «Банк «Таврика», як іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1, залучено не було.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження стосовно направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до вимог ст..141 ЦПК України, з позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 515 грн., сплачений апелянтом при подачі апеляційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» - задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» судовий збір у розмірі 1515 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05.02.2018 р.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко