Верховний

Суд

УХВАЛА

05 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 911/799/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши заяву громадської організації Яхт-клуб "Борей" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2016 (головуючий: Данилова М.В., судді: Сибіга О.М., Швець В.О.)

за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області

до 1.Обухівської районної державної адміністрації Київської області,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент Груп"

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1.ОСОБА_6,

2.ОСОБА_7,

3.ОСОБА_8,

4.ОСОБА_9,

5.ОСОБА_10,

6.ОСОБА_11,

7.ОСОБА_12,

8.ОСОБА_13,

9.ОСОБА_14,

10.ОСОБА_15,

11.Громадська організація Яхт-клуб "Борей"

про визнання недійсними та скасування розпоряджень та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017 громадською організацією Яхт-клуб "Борей" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2016 подана заява про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2017 у справі №911/799/16 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

27.12.2017 вказану заяву направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.01.2018 для розгляду справи №911/799/16 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий Чумак Ю.Я., судді Берднік І.С., Міщенко І.С.

Підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти рішення у тих справах, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Приймаючи постанову від 26.12.2016 у даній справі, якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову повністю, Вищий господарський суд України дійшов висновку про пропуск позивачем (Козинською селищною радою) без поважних причин строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсними та скасування розпоряджень Обухівської райдержадміністрації від 16.01.2009 та від 13.05.2009, який (строк) сплинув 21.05.2015, оскільки про порушення своїх прав позивач міг довідатися, будучи третьою особою, залученою 21.05.2012 до участі у цивільній справі №1018/3439/12(2-600/12)(2/1018/600/12) за позовом Громадської організації "Яхт-клуб "Борей" до ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15, Обухівської районної державої адміністрації Київської області, Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а похідні позовні вимоги про скасування рішення від 09.10.2015 про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Амалфі Девелопмент груп" на земельну ділянку для індивідуального садівництва та про її витребування з незаконного володіння цього товариства є необґрунтованими, оскільки вказане рішення прийнято на підставі свідоцтва про право власності №45436063 від 09.10.2015, яке не визнавалося недійсним.

Заявником на обґрунтування підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України), що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 19.07.2017 у справі №916/2154/16, від 29.08.2017 у справі №909/696/15, від 02.08.2017 у справі №904/9647/16, від 31.07.2017 у справі №917/557/15, від 24.07.2017 у справі №915/825/16 та від 19.07.2017 у справі №914/1774/15.

Зокрема, в основу наданої для порівняння постанови від 19.07.2017 у справі №916/2154/16 покладено висновок Вищого господарського суду України про правомірне задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про власності на державне (військове) нерухоме майно з підстав порушення законодавчо встановленого порядку відчуження такого майна та відсутності пропуску позовної давності державними органами, уповноваженими управляти цим майном.

Водночас, приймаючи постанову від 29.08.2017 у справі №909/696/15, предметом позову в якій є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обізнаність позивача (прокурора Тисменицької місцевої прокуратури) з порушенням прав місцевої територіальної громади з часу встановлення судовим рішенням факту фіктивності рішення органу місцевого самоврядування про надання землі у користування.

В свою чергу, задовольняючи позов прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння покупця, який придбав його на біржових торгах, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився Вищий господарський суд України у постанові від 02.08.2017 по справі №904/9647/16, виходили з доведеності вибуття спірного майна з комунальної власності поза волею власника, який довідався про порушення своїх прав після задоволення скарги прокурора на дії ліквідатора зі включення спірного майна до ліквідаційної маси та визнання договору купівлі-продажу недійсним в рамках розгляду справи №34/5005/4591/2012 про банкрутство КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради.

Разом з тим, приймаючи постанови від 31.07.2017 у справі №917/557/15, від 24.07.2017 у справі №915/825/16 та від 19.07.2017 у справі №914/1774/15, Вищий господарський суд України звертає увагу судів попередніх інстанцій на необхідність ретельного дослідження тих обставин, з якого моменту компетентні державні органи (позивачі) довідалися або могли довідатися про порушення своїх прав, чи існували поважні причини пропущення позовної давності.

При цьому колегія суддів враховує, що предмет або підстави позову, встановлені судами фактичні обставини щодо початку та закінчення перебігу строку позовної давності, які формують зміст правовідносин, у даній справі та у справах №№916/2154/16, 909/696/15, 904/9647/16, 917/557/15, 915/825/16, 914/1774/15, наданих заявником для порівняння, є різними, що виключає неоднакове застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, порівняння змісту постанов Вищого господарського суду України у справах №№916/2154/16, 909/696/15, 904/9647/16, 917/557/15, 915/825/16, 914/1774/15 зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2016, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що остання постанова свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2017 у справі №917/557/15, від 24.07.2017 у справі №915/825/16 та від 19.07.2017 у справі №914/1774/15 не можуть бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права з тих мотивів, що цими постановами, на відміну від постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2016 у справі №911/799/16, спір не було вирішено остаточно з огляду на скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачу справ на новий розгляд.

З урахуванням вимог частини 3 статті 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), колегія суддів відмовляє у допуску справи №911/799/16 до провадження, оскільки подана заява є необґрунтованою.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи №911/799/16 до провадження Касаційного господарського суду.

2. Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Чумак

Судді І. Берднік

І. Міщенко