ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2018 року Справа № 904/10957/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від ПАТ КБ "ПриватБанк": Далія С. О., адвокат;

від скаржника: Тюхтій М. П., витяг з ЄДР б/н від 22.03.2017, керівник;

від ТОВ "Дукла": Москаленко Є.А., посвідчення №0611 від 19.09.2016, адвокат;

від скаржника: Доненко О.В., ордер серії ДП №1982/000009 від 02.02.2018, посвідчення №1024 від 06.10.2017 р. та договір про надання правової допомоги від 02.02.2018 р., адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у справі №904/10957/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", м. Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", м. Дніпро, пр. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 31614742

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у даній справі (суддя Полєв Д.М.) в задоволенні заяви (позовної заяви) Південного регіонального виробничо - комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" про визнання недійсними договорів застави сільськогосподарських тварин №Д067Г/С-ДЗ-5 від 04.08.2014 та №Д067Г/С-ДЗ-7 від 04.08.2014, укладених між ТОВ "Дукла" та ПАТ КБ "ПриватБанк" - відмовлено.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області мотивована тим, що заявником не надано до суду достатніх доказів того, що укладення оскаржуваних договорів застави порушує його права як власника майна, що передано в заставу.

Твердження заявника, що у заставу банку передано майно, яке не належало ТОВ "Дукла", суд не прийняв до уваги, оскільки станом на 04.08.2014 (дата укладання спірних договорів застави) за ТОВ "Дукла" зареєстровано 1466 голів великої рогатої худоби, а в заставу було передано 1248 голів великої рогатої худоби, в свою чергу заявником не надано доказів того, що саме належні йому 76 голів корів передано в заставу банку за спірним договором.

Також суд зазначив, що не є підставою для визнання недійсним договору відсутність у ньому істотних умов, зокрема, недосконалість індивідуалізації об'єкта застави.

Суд не прийняв до уваги твердження заявника стосовно того, що спірні договори укладалися не у 2014 році, оскільки зазначене спростовується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.01.2017, що міститься в матеріалах справи (том 24, а.с.22,28).

Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційної інстанції звернувся Південний регіональний виробничо - комерційний відділ концерн "Украгротехсервіс" із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та незастосування судом першої інстанції вимог ст. 1291 Конституції України, ст. 115 ГПК України, ст.ст. 215, 572 ЦК України, Закону України «Про заставу».

Також, право скаржника оскаржувати договори застави обумовлене тим, що ПРВК «Украгротехсервіс» є конкурсним кредитором боржника, а спірні договори зменшують ліквідаційну масу останнього.

Скаржник вказує, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015 та постановою ВГСУ від 23.08.2017 по справі №916/1674/15 встановлено, що йому на праві власності належить приплід корів, який перебуває у ТОВ «ДУКЛА» у кількості 811 голів; приплід отримано за період з 2009 року по 2014 рік від не вилучених 76 голів корів.

Отже на дату укладення спірних договорів застави скаржнику вже належало 811 голів корів, а відтак щонайменше 593 голови безпідставно було передано у заставу.

Скаржник зазначає, що спірні договори не містять інших ознак, які б дозволили ідентифікувати конкретне майно, окрім виду тварин (корова, кінь), кількості голів, загальної ваги, заставної та загальної заставної вартості, адреси місцезнаходження майна, що є порушенням вимог ЗУ «Про заставу» та ЗУ «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин».

Також, згідно ст. 41 Закону України «Про заставу» договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

Скаржник також посилається на практику ВСУ та роз'яснення ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу» від 24.12.1999.

Окрім цього, предмет застави у спірних договорах зазначений без ідентифікаційних номерів великої рогатої худоби, коней, їх породи та помісі, що є порушенням вимог Закону України «Про заставу» та Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин».

Також, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015 та постановою ВГСУ від 23.08.2017 по справі №916/1674/15 встановлено, що скаржнику на праві власності належить приплід корів, який перебуває у ТОВ «ДУКЛА» у кількості 811 голів, отриманих останнім за період з 2009 року по 2014 рік.

За таких обставин майно, що було передано за спірними договорами застави, на момент їх укладення не належало ТОВ «ДУКЛА», а тому договори застави укладено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України.

20.12.2017 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "ДУКЛА", в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Південного регіонального виробничо - комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс".

20.12.17р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», в яких останній просить залишити апеляційну скаргу Південного регіонального виробничо - комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судовому засіданні 06.02.2018 присутні представники учасників апеляційного провадження надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх доводів і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги і зазначив, що в спірних договорах застави вказано лише приблизний вік приплоду та його стать, і не вказано будь-яких інших ознак, які б дозволили ідентифікувати конкретне майно, чим порушено Закон України «Про заставу» та норми Цивільного кодексу України. Також скаржник посилається на те, що рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2007 по справі №11-29/176-07-4002, яким за апелянтом визнано право власності на корів в кількості 189 голів, виконано частково і, станом на день розгляду справи, залишились непереданими йому 76 голів корів, які в свою чергу давали приплід і тому велика рогата худоба, яку передано у заставу, не належить ТОВ «Дукла».

Представник ТОВ «Дукла» заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що предмет застави достатньо ідентифікований, оскільки Закон України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» не містить вимог до укладання договорів застави. Крім того, як зазначив представник ТОВ «Дукла» вищезазначене рішення господарського суду Одеської області виконане і виконавче провадження з цього приводу було завершено.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не погодився з доводами апеляційної скарги, сказав, що сторонами спірних договорів дотримано вимоги ст.41 Закону України «Про заставу», тому вимоги заявника необґрунтовані. Також представник банку зазначив, що норми Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», відповідно до його преамбули, не повинні застосовуватись для укладання договорів застави сільськогосподарських тварин.

06.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.17р. у справі №904/10957/16 скасувати з наступних підстав.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода (ст.12 Закону України «Про заставу»).

Згідно з ст.41 Закону України «Про заставу», договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

Єдиний державний реєстр тварин - електронна база даних про ідентифікованих тварин, їх власників/утримувачів, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж таких тварин (п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»).

За змістом пунктів 4, 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», ідентифікаційний номер - індивідуальний або груповий номер, що присвоюється тварині (або їх групам) та не змінюється протягом її життя; ідентифікація - процес ототожнення тварини шляхом присвоєння їй ідентифікаційного номера з використанням візуальних, електронних та змішаних засобів залежно від виду тварини з подальшим внесенням ідентифікаційного номера до Єдиного державного реєстру тварин.

Об'єктом ідентифікації та реєстрації є сільськогосподарські тварини - велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози. Індивідуальний ідентифікаційний номер є унікальним у межах одного виду тварин. Великій рогатій худобі, вівцям, козам та коням присвоюється виключно індивідуальний номер. Груповий ідентифікаційний номер може присвоюватися групі тварин у межах одного господарства і є унікальним для господарства у межах України (ст.4 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»).

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» передбачено, що юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов'язані:

- подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин;

- ідентифікувати усіх тварин у господарстві;

- вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин;

- зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення її з господарства;

- здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами;

- подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій;

- проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

З наведених приписів законодавства вбачається, що законодавцем встановлений спеціальний режим використання такого майна як «тварини», який полягає у чіткій ідентифікації речі, у тому числі шляхом присвоєння їй унікального ідентифікаційного номера.

Так, колегією суддів встановлено, що 04.08.2014 між ТОВ "Дукла" та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір застави сільськогосподарських тварин №Д067Г/С-ДЗ-5 та договір застави сільськогосподарських тварин №Д067Г/С-ДЗ-7.

Відповідно до п.6 договору №Д067Г/С-ДЗ-5 від 04.08.2014 у заставу передано 1248 голів великої рогатої худоби, які належать заставодавцю на праві власності.

Відповідно до п.10.1 договору №Д067Г/С-ДЗ-5 від 04.08.2014 предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, не знаходиться в заставі у третіх осіб, в тому числі не знаходиться в податковій заставі, не подарований, не проданий, не є предметом розгляду судових справ та під арештом не перебуває, п.10.8 відповідно до предмету застави відсутні будь - які обтяження, вимоги інших осіб, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Термін дії договору - до повного виконання Заставодавцем та Заставодержателем зобов'язань за Кредитним договором, та всіма договорами про внесення змін до нього.

Відповідно до п.6 договору №Д067Г/С-ДЗ-7 від 04.08.2014 у заставу передається майно у вигляді 500 голів сільськогосподарських тварин, що Заставодавець планує отримати в майбутньому у вигляді великої рогатої худоби власного виробництва.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2007 у справі №11-29/176-07-4002 визнано право власності Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" на приплід корів в кількості 189 голів та овець в кількості 883 голів, вирішено вилучити у ТОВ "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" та переданої позивачу овець в кількості 883 голів, вилучено у ТОВ "Дукла" та передано позивачу приплід корів в кількості 189 голів і молоко в кількості 591,4 т.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008, вказане рішення змінено, визнано право власності Південного регіонального виробничо - комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс" на молоко в кількості 844,8т., що знаходиться у ТОВ "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" та зобов'язано передати позивачу молоко в кількості 844,8 т; в решті - рішення залишено без змін.

На виконання вказаного рішення і постанови 06.09.2007 господарським судом Одеської області видано відповідні накази.

21.09.2007 державним виконавцем ВДВС Решетилівського РУЮ на виконання наказу господарського суду Одеської області від 06.09.2007 вилучено у ТОВ "Дукла" та передано Південному регіональному виробничо-комерційному відділу концерну "Украгротехсервіс" приплід корів у кількості 113 голів, що підтверджується актом серії АА № 062752 від 21.09.2007 Решту великої рогатої худоби, а саме 76 голів корів заявнику не передано.

На виконання наказу від 06.09.2007 №11-29/176-07 (т.21 а.с.37) 76 голів передано на відповідне зберігання ОСОБА_7 - завідувачці молочно-товарної ферми (т.21 а.с.41) відповідача. Отже, факт знаходження спірних корів у відповідача підтверджено матеріалами справи.

Згідно з судовим рішенням за позивачем визнано право власності на корови породи Українська червоно-ряба молочна, яка згідно з кодуванням порід великої рогатої худоби (Положення про сертифікат племінних (генетичних) ресурсів) має літерний код «Че» і цифровий код - 14.

Відповідачем виконаний обов'язок з ідентифікації наявного поголів'я корів і приплоду і з Реєстру тварин (т.40 а.с.92-120) вбачається, що на 04.08.2014 саме на дату укладання оспорюваних договорів у відповідача знаходилося понад 600 голів приплоду цієї породи з датою реєстрації після вересня 2007 року народження.

Цим спростовується висновок суду першої інстанції про те, що право позивача не порушено оспорюваним договором. Згідно зі ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Це право позивача порушено тим, що у заставу банку за оспорюваними договорами було передано майно позивача - корови 76 голів і приплоду від них, які належать позивачу на підставі судових рішень, не виконаних на час постановлення оскаржуваної ухвали.

Висновок суду про те, що недосконалість ідентифікації предмета застави не є підставою для визнання недійсним договорів спростовується змістом наведених у позові правових норм, а саме: ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 41 Закону України «Про заставу», ст.7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст.1, 5 Закону України «Про ідентифікацію».

Не можна вважати належною ідентифікацію, наведену у п.6 договору від 04.08.2014 №Д067г/с-ДЗ-7 як бичок, корова, теля, теличка без зазначення ідентифікаційних ознак, що унеможливлює в подальшому звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до даних, які надано ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", станом на день укладання спірних договорів застави 04.08.2014 за ТОВ "Дукла" зареєстровано 448 голів (т.40 а.с.120). Посилання суду першої інстанції на більшу кількість корів не підтверджується, оскільки цифра 1466 корів стосується рядка «всього по реєстру».

Суд першої інстанції неповно з'ясував фактичні обставини справи, дав їм неналежну юридичну оцінку, що є підставою для скасування постановленої ухвали і прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні гуртуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.270, 271, 276 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південного регіонального виробничо - комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у справі №904/10957/16 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у справі №904/10957/16 скасувати.

Заяву (позовну заяву) Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну «Украгротехсервіс» задовольнити.

Договори застави сільськогосподарських тварин №Д067Г/С-ДЗ-5 від 04.08.2014 та №Д067Г/С-ДЗ-7 від 04.08.2014 визнати недійсними.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст складений 07 .02.2018

Головуючий Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко