Справа №2-428

-2009

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

1 грудня 2009 року.                                                                         смт.Баришівка.

          Баришівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Єременка В.М. при секретарі Галушці В.Ю., Лунгул Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області, Садового товариства «Сулимівське 1», що в с.Власівка Баришівського району Київської області, МКП «Радіан», ОСОБА_3,  ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 Управління земельних ресурсів у Баришівському районі Київської області про усунення порушення  права власності на земельну ділянку, зобов,язати відповідачів відновити межі та стягнення понесених витрат,                                                       В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області, Садового товариства «Сулимівське 1», що в с.Власівка Баришівського району Київської області, МКП «Радіан», ОСОБА_3,  ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6, Управління земельних ресурсів у Баришівському районі Київської області про усунення порушення  права власності на земельну ділянку, зобов,язати відповідачів відновити межі та стягнення понесених витрат.                                                      

Свої позовні вимоги мотивує тим, що12 травня 1998 року йому було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,057га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Сезенківської сільської ради села Власівка садове товариство «Сулимівське 1», діл. 123   Баришівського району Київської області.   Власником суміжної земельної ділянки №124 є  ОСОБА_2   Останній допустив  дії, які порушують закріплені у Земельному кодексі України правила добросусідства (ст. ст. 103 та 106), порушують  право власності позивача на земельну ділянку: межа переміщена майже на 8 метрів, зменшуючи  земельну ділянку позивача на 1/3 від загальної площі.   Після ретельної перевірки розмірів ділянок було встановлено, що самовільне захоплення землі починається з ділянки № 128 – власник якої ОСОБА_6  незаконно переніс межу, збільшуючи свою ділянку на 1 метр.   Ділянки №№ 126-127 не розмежовані і незаконно збільшені на 4. 4 м.   Ділянка № 125 збільшена на 0.7 м.   Ділянка №124 збільшена на 1.25 м.   Просить суд усунути порушення його права власності на земельну ділянку з боку громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 та зобов'язати їх відновити межі, які поділяють земельні ділянки № 123, № 124, № 125, № 126, № 127, № 128 у с/т «Сулимівське 1» у відповідності до земельно-кадастрової документації, стягнути з відповідачів на його користь судові витрати в сумі 8грн.50коп. ,   оплату за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 75 грн. , о плату за послуги МКП «РАДІАН» 300грн.

      В судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі свої позовні вимоги та наполягав на тому, щоб земельні ділянки були приведені у відповідність із Державними актами на право приватної власності на землю. Він має Державний акт  серії 111-КВ №100641 від 12.05.1998 року на право приватної власності на землю на території Сезенківської сільської ради с. Власівка с/т «Сулимівське-1» Баришівського району Київської області площею 0.057 га, а в дійсності має на 0.024 га

2

менше. Під час дачі пояснень суду 18.08.2009 року ОСОБА_1 стверджував, що акт узгодження меж із сусідом ОСОБА_2. не підписував, однак в послідуючих своїх поясненнях заявляв суду, що він одинадцять років тому  узгоджував межу із сусідом з правого боку ОСОБА_2.  перед подачею відповідних документів на приватизацію земельних ділянок, і що претензій у нього до ОСОБА_2 не було. Декілька місяців тому його обрано головою садового товариства «Сулимівське-1» і він вирішив навести порядок в с/т. Відносно своєї земельної ділянки звернувся до суду, як приватна особа. Про те, що його земельна ділянка зменшена в розмірах, він дізнався тільки в 2005 році. Окрім того  ОСОБА_1 пояснив суду, що його земельна ділянка межує з лінією електропередач з лівого боку, є крайньою і тому він без погодження з ОСОБА_2. самовільно переніс межу на земельну  ділянку сусіда без погодження з ним. Стверджував, що ОСОБА_2. має надлишок землі по довжині 1 м.25 см. і вважає, що Поляк повинен  йому їх віддати і взагалі сусід зробив самозахват його земельної ділянки  на 8 метрів. Інші   земельні ділянки вподовж вулиці за земельною ділянкою ОСОБА_2 також не відповідають аплікації земель с/т «Сулимівське-1»  згідно генерального плану. 06.11.2009 року він запросив представника  ПП «Едельвейс-К» Бодака Р.С. для складання акту про встановлення на місцевості меж  належної йому земельної ділянки №123 в с/т «Сулимівське-1», однак а ні  ОСОБА_2, як сусіда по межі так і інших відповідачів по справі не повідомив і не запросив для участі у складанні даного акту, хоч в попередньому  судовому засіданні наголошував на цьому.

    Відповідач по справі  ОСОБА_2 заперечував проти заявленого позову та пояснив суду, що в 1995 році біля села Власівка в садовому товаристві «Сулимівське-1» був проведений розподіл земельних ділянок.  ОСОБА_1. виділена земельна ділянка за №123, йому дісталась ділянка за №124 ОСОБА_7 за №125, за №126 ОСОБА_5 і т.д. Коли проводилась приватизація земельних ділянок в 1998 році то він з ОСОБА_1 узгодив межу і підписав акт узгодження меж. З того часу його земельна ділянка нікуди не змістилася і понині знаходиться у тих самих межах, як у нього з ОСОБА_1, так і у інших власників земельних ділянок. Тоді геодезисти міряли землю і господарі на межових знаках забивали в землю  рельси, які стоять і зараз. Члени правління с/т ходили, звіряли межі, збирали підписи по те,  що   у сусідів немає взаємних претензій по межах. 12.05.1998 року він, як і ОСОБА_1,  отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії 111-КВ №100642 від 12.05.1998 року на право приватної власності на землю на території Сезенківської сільської ради с. Власівка с/т «Сулимівське-1» Баришівського району Київської області площею 0.061 га. 22.03.2008 року ОСОБА_1 самовільно зняв огорожу ОСОБА_2 по суміжній межі та забрав у нього по межі  чотири метри землі разом з «кунгом»( будкою), насадженнями винограду, малини. ОСОБА_2. написав заяву  до правління садового товариства, але на його заяву правління ніяк не відреагувало. Після чого він найняв робітників, які поставили огорожу на місце.  За ці всі  15 років з часу отримання землі,  ОСОБА_1 свою земельну ділянку взагалі не обробляв, не посадив  ні одного деревця. Вона заросла у нього  бур,янами. А коли  більше рік тому вартість землі за 0.01 га зросла до 5 тис. доларів США, то ОСОБА_1 появився і почав піднімати це питання, так як його земельна ділянка крайня з ліва і  біля неї проходить лінія електропередач. Огорожу по межі з ОСОБА_1 ОСОБА_2. поставив 11 років тому і ні на сантиметр не переставить її в правий бік. ОСОБА_1 хоче свою земельну ділянку подвинути від лінії електропередач за рахунок інших  власників земельних ділянок на вісім метрів, але це неможливо навіть тому, що у людей по суміжних межах стоять огорожі з 1998 року, посаджені насадження, стоять споруди. Бажання позивача  не є реальним. Акт  про встановлення на місцевості меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 06.11.2009 року, який надано суду ОСОБА_1  ОСОБА_2. не визнає, як документ, так як при складанні такого акту він теж повинен  був там присутній, однак ОСОБА_1 його не повідомив.

3

Обставини обрання ОСОБА_1  головою садового товариства «Сулимівське-1» йому не відомі.

    Представник відповідача  Сезенківська сільська рада Баришівського району Київської області на розгляд справи свого представника не направила, подала до суду листа про те, щоб суд розглядав справу у їх відсутність.

    Представник відповідача садового товариства «Сулимівське-1» Бондаренко Ангеліна Олександрівна пояснила суду, що вона являється секретарем правління с/т «Сулимівське-1» і вважає, що земля повинна знаходитись в межах, які зазначені в Державних актах на право власності на  землю. Вона не знає, яким чином проводились заміри земельних ділянок, і її ніхто не знайомив з генеральним планом с/т. Вважає, що дане судове засідання повинно бути показним для всіх садоводів.

    Представник  відповідача Управління земельних ресурсів на судовий розгляд справи не з,явився, подали до суду листа з проханням розглядати справу без їх участі.

    Представник відповідача  МКП «Радіан»  Науменко Леонід Іванович  в  судовому засіданні пояснив, що при проведенні приватизації земельних ділянок в с/т  на межах були забиті кілки,  землеміри  проводили обхід земельних ділянок, складалися акти узгодження меж.  На момент приватизації  земельних ділянок 1997-1998 років комплексу «JPS» ще не було. Похибка між роботою геодезиста і теперішнім комплексом «JPS» дорівнює 0.5 м.  Тоді приватизація проводилась за участю геодезистів і Інституту геодезії України. Претензій з боку землевласників не було.   Земельну ділянку  біля ЛЕП ОСОБА_1 може обробляти.

    Представник відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_8 пояснив суду, що заявлений позов не визнає, так як немає реальної можливості пересунути  йому межу своєї земельної ділянки №125 в правий бік  на земельну ділянку ОСОБА_4 так як від його межі до будинку ОСОБА_4  відстань лише чотири метри. Крім того на земельних ділянках маються насадження дерев, проведені планування садиб. Навіть теоретично передвинути межі всіх садиб вліво, щоб задовольнити бажання ОСОБА_1 неможливо. Всі межі були погоджені, ніякого захоплення, як стверджує ОСОБА_1, не було. Всі підписували акти узгодження меж. Не  було  ніяких зауважень від правління с/т, від сусідів, і все це було перевірено при оформленні  документів для отримання Державних актів на право власності на землю. У ОСОБА_8. і його дружини ОСОБА_3 лишків землі немає і він не робив самозахвату земель загального користування. ОСОБА_1 робив обміри землі в кінці 2008 року і  в листопаді 2009 року на свій розсуд, без участі власників земельних ділянок, в тому числі і без  участі ОСОБА_3 Пройшло більше 18 років з часу отримання земельних ділянок, а з часу їх приватизації одинадцять років і за весь цей час позивач це питання не виносив на розгляд членів с/т, крім того погоджував межу з ОСОБА_2. ОСОБА_8. вважає, що ОСОБА_1 робиться намагання  неправдою заволодіти частиною власності відповідачів по справі, мовляв вони самовільно захопили землю. ОСОБА_1 ніхто не підтримує.  Обставини обрання ОСОБА_1  головою садового товариства «Сулимівське-1» йому не відомі.

     Представник відповідачки  ОСОБА_4 – відповідач по справі ОСОБА_5 пояснив суду, що в с/т «Сулимівське-1» його приватизована земельна ділянка знаходиться за №127 площею 0.062 га (державний акт серія 111-КВ №100615), а його сестри ОСОБА_4 за №126 площею 0.0603 га (Державний акт  серія 111-КВ №017433). Він підписував акти узгодження меж з сусідами. Ті межі, що були встановлені в 1998 році, існують і понині. 18 років вони користуються земельними ділянками, ділянки відокремлені межами, на яких закопані в землю рельси.  З 1992 року він з сестрою обробляють свої земельні ділянки.  Ще до приватизації земельних ділянок по межах були поставлені огорожі. Так на ділянці №127, яка належить його сестрі, побудований двоповерховий будинок з підсобним приміщенням. Якщо межу земельної  ділянки №126, як того хоче ОСОБА_1 змістити в правий бік на 4 метри, то нова межа буде

4

проходити по  стіні будинку сестри.  ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає і його дивує те, чому у позивача лише зараз виникли претензії по межах до сусідів. Вважає такі дії ОСОБА_1 образливими..

    Віповідач по справі ОСОБА_6 пояснив суду, що його земельна ділянка в  с/т  «Сулимівське-1» знаходиться за №128,  яка була надана йому в користування в 1990 році. Ні до яких земельних афер він не причетний. Межі між сусідами не переміщались і він з сусідами підписував акти узгодження меж. До цього року у ОСОБА_1 до нього ніяких претензій не було. Його земельна ділянка від ділянки ОСОБА_1 знаходиться на відстані п,яти земельних ділянок. Межові знаки, які були поставлені ще до отримання Державних актів, стоять і по нині. ОСОБА_6. не збирається зміщувати  межу до сусіда на  вісім метрів і навіть на один метр, так як у нього на ділянці побудований  житловий будинок. З лівого боку має сусіда ОСОБА_5, а з правого боку сусідку ОСОБА_9, у якої біля його межі на відстані 1.5 м.-2 м. теж побудований  житловий будинок.  Вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_1 не повинні бути задоволені.

      Свідок по справі ОСОБА_10 пояснила суду, що вона з 1994 року по 2008 рік була головою с/т «Сулимівське-1». В 1996 році проводились загальні збори садового товариства по питанню приватизації земельних ділянок. Члену правління ОСОБА_11 було надано право проектувати земельні ділянки для приватизації. Членам садового товариства надавалась  відповідна довідка, якщо були сплачені членські внески. Були встановлені межі і складались акти про встановлення меж. Ніяких питань з цього приводу ні у кого не виникало.

    Свідок по справі ОСОБА_12 пояснила суду, що на земельній ділянці №126  в с/т  коли її надавали в користування, були установлені межі та забиті в землю кілки. В 1997 році почалася приватизація земельних ділянок. Зліва від них земельні ділянки за №127 і №128. Межі  ніхто не переставляв. Приватизовували земельні ділянки по факту. У 2008 році ОСОБА_10.  сказала їм, що вини мовляв залізли на чужу земельну ділянку. ОСОБА_1 хоче 0.03 га і що до його земельної ділянки потрібно додати 8 метрів.

Суд,  заслухавши пояснення позивача по справі, відповідачів, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

    8.10.2009 року судом було здійснене виїздне судове засідання з участю позивача ОСОБА_1 та сторін по справі до садового товариства «Сулимівське-1», що в с.Власівка. Встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 за №123 відповідає кадастровому плану  земельної ділянки, зведеному плану земельних ділянок кварталу №121 садового товариства «Сулимівське-1» та  розміщена  в ряду крайньою зліва біля ЛЕП напругою 35 кВ та має форму чотирикутника, де з правого боку по межі з ОСОБА_2. прямий кут. По ширині в напрямку до ЛЕП проведеними замірами за допомогою рулетки ширина ділянки становить 27.80 м. і далі до лінії ЛЕП  від межі відстань становить ще 15 метрів. Кут від межі з ЛЕП по довжині має форму гострого кута і довжина становить  32.6 м. Кут в кінці ділянки по межі з ЛЕП по ширині має форму тупого кута і до межі з ОСОБА_2.  ширина ділянки дорівнює 13.56 м. Довжина межі між земельними ділянками  ОСОБА_1  і Поляка становить 28.60 м. Відстань від межі  тупого кута земельної ділянки ОСОБА_1 по ширині до ЛЕП становить 11.24 м. Прив,язка замірів проводилась від межі ОСОБА_2, яка не  була порушена в лівий бік по площі земельної ділянки ОСОБА_1, де були виявлені видимі наслідки пересування межових  стовпів ОСОБА_1 від лінії ЛЕП та від дороги в середину своєї земельної ділянки.  Проведені судом заміри мають незначні розбіжності з планом зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1, які зазначені в його Державному акті.  Незначну розбіжність між замірами, проведеними судом, і тими, що зазначені в Державному акті,  суд пов,язує з тим, що ОСОБА_1 самовільно переставляв межові знаки від лінії

5

електропередач.  Яких - небудь  споруд  на земельній ділянці ОСОБА_1 взагалі немає. Були також проведені  обміри земельних ділянок відповідачів по справі, де межі земельних ділянок розділені межами, на яких стоять паркани з закопаними в землю рельсами. На земельній ділянці №124, що належить  ОСОБА_2 стоїть «кунг-будка» з насадженнями. На земельних ділянках №126, 128, 129, 131 побудовані житлові будинки.

Судом  встановлено,  що ОСОБА_1 разом з іншими членами садового товариства «Сулимівське-1» в 1995 році отримав земельну ділянку за №123 і на підставі рішення Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області №68 від 28.10.1997 року йому  безкоштовно була передана ця земельна ділянка у приватну власність. Позивач не заперечує, що підписував акт узгодження меж із своїм сусідом зліва ОСОБА_2. і при підписанні акту узгодження меж у нього не було ніяких претензій  стосовно межі до ОСОБА_2 22.05.1998 року ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії 111-КВ №100641 з зазначенням площі земельної ділянки 0.057 га. З часу отримання земельної ділянки в с/д «Сулимівське-1» села Власівка позивач земельну ділянку не обробляв, плодово - ягідних насаджень на ділянці немає. Земельна ділянка забур,янена. Однак 22.03.2008 року ОСОБА_1 без яких - небудь пояснень, самовільно зняв огорожу ОСОБА_2 по суміжній межі та забрав у нього по довжині межі  чотири метри землі разом з «кунгом»( будкою), з  насадженнями винограду, малини, що належать  ОСОБА_2 на праві власності. ОСОБА_2. вимушений був найняти  робітників, які відновили межу і поставили на місце огорожу, так як правління садового товариства на його заяву відносно неправомірних дій ОСОБА_1 ніяк не відреагувало.

 Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1,  суд також виходив із того, що позивач, ще в 1998 році при отриманні Державного акту на право приватної власності на землю знав, як  про розміри, так і про площу своєї земельної ділянки 0.057 га, яку  взагалі  з часу отримання ніяк не використовував. І як пояснив суду ОСОБА_2., вартість землі в с/т півтора роки тому зросла за 0.01 га  до 5 тис. доларів США, то у ОСОБА_1 появилось бажання  упорядочити  належну йому земельну ділянку за №123, яка знаходиться біля ЛЕП за рахунок членів садового товариства. Суд вважає, що з часу отримання позивачем та відповідачами земельних ділянок, послідуючої їх приватизації в 1998 році пройшло багато часу, склалася  відповідна  стабільна інфраструктура на місцевості в садовому товаристві, де  на приватизованих земельних ділянках побудовані житлові будинки,  підсобні споруди, ростуть багаторічні дерева, інші насадження, які обробляються і доглядаються людьми, а позивач ОСОБА_1 через багато років вирішив порушити все це.

Відповідно до ст..256 ЦК України (Поняття позовної давності) Позовна давність – це строк, у межах якого, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

З часу отримання ОСОБА_1 Державного акту на право власності на землю пройшло понад одинадцять років і він,  ні в позовній заяві до суду,н і в змінах до позовної заяви в судовому засіданні не ставив питання про строки позовної давності.

При розгляді позову про  усунення порушення  права власності на земельну ділянку, зобов,язати відповідачів відновити межі, та стягнути  понесені  витрати, суд повинен встановити факти, які підлягають доказуванню в справі та мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а саме: час та підстави набуття позивачем прав на земельну ділянку, порядок користування нею з моменту набуття прав на земельну ділянку, розмір спірної земельної ділянки, дотримання відповідними органами вимог законодавства під час передачі , як позивачу,  так і відповідачам у власність земельних ділянок, що перебували у користуванні  позивачів, наявність правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки, перевірити належним чином доводи

6

позивача, щодо набуття ним права власності на земельну ділянку та порушення  права власності на земельну ділянку,  і при  виявленні порушення зобов,язати відповідачів відновити межі та стягнути з них понесені позивачем збитки. На переконання суду, всі зазначені  обставини судом з,ясовані і не встановлено порушення права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 з  боку відповідачів по справі і в першу чергу ОСОБА_2 Викладені ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги є надуманими. ОСОБА_1 намагається таким чином протистояти членам садового товариства з тим, щоб змістити свою земельну ділянку подалі від ЛЕП для покращення умов користування нею за їх рахунок  і їм у збиток,  і вже не як приватна особа, а як новообраний голова садового товариства.  

Слід також зазначити, що ст. 106 Земельного кодексу України прямо встановлює, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

 Встановлений зазначеною статтею перелік порушень, не знайшов свого підтвердження при розгляді даної справи.

    Ст. 107 ЗК України вказує на те, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. Судом не встановлено, що власником земельної ділянки №124, що належить ОСОБА_2 була порушена межа з власником земельної ділянки №123, що належить ОСОБА_1. План зовнішніх меж  земельної ділянки ОСОБА_2, який відображений в його Державному акті на право  власності на землю, та інших відповідачів відповідає розмірам, зробленими судом під час виїзного судового засідання.

    Відповідно  до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» п.7 захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється  згідно ч.3 ст.152 ЗК України шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій,  що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

    Так, ОСОБА_1 в позовній заяві, стверджує , що  ОСОБА_2. порушив його право власності на земельну ділянку, де межа переміщена майже на 8 метрів, зменшуючи його земельну ділянку на 1/3 від загальної площі, і що самовільне захоплення землі починається з ділянки №128.  Такі твердження позивача не що інше, як намагання ошукати суд та досягнути такої мети, яка на переконання суду, ніяким чином не може буди здійсненна, так як відповідачами встановлені межі земельних ділянок не порушувались і підстав для стягнення з відповідачів зазначених позивачем збитків суд не вбачає.

    Суд  критично ставиться до акту обстеження земельної ділянки №123 від 18.12.2008 року та до акту про встановлення на місцевості меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 06.11.2009 року, так як вони складені на замовлення ОСОБА_1 і без участі суміжних землевласників та інших зацікавлених осіб.

    Встановлені судом обставини стверджуються:

-   ксерокопіями Державних актів на право власності на земельні ділянки в с/т «Сулимівське - 1» : серія 111-КВ №100641  площею 0.057 га – власник ОСОБА_1 ділянка №123; серія 111-КВ №1000642 площею 0.061 га-власник ОСОБА_2 ділянка №124; серія 111-КВ №100645 площею 0.062 га – власник ОСОБА_5 ділянка №127; серія 1-КВ №017433 площею 0.0603 га-власник ОСОБА_4 ділянка №126;

- ксерокопією Даржавного акту на земельну ділянку №125 площею 0.060 га –власник ОСОБА_3;

-  ксерокопією кадастрового плану земельної ділянки №123 с/т «Сулимівське 1»;

7

-  ксерокопією зведеного плану земельних ділянок с/т Сулимівське 1;

- ксерокопією кадастрового плану земельної ділянки №124, що належить ОСОБА_2;

- ксерокопією списку членів с/т «Сулимівське-1»;

- ксерокопією зведеного плану ділянок кварталу №121 садового товариства «Сулимівське-1»;

- ксерокопією листа Управління земельних ресурсів у Баришівському районі Київської області від 04.07.2008 року, адресованого ОСОБА_1., із якого вбачається, що його земельна ділянка в с/т «Сулимівське-1» приватизована згідно Державного кту на право приватної власності на земельну ділянку (серія 111-КВ №100641, 1998 рік). Під час розробки технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту межі на вищезазначену земельну ділянку були узгоджені із суміжними землекористувачами та землевласниками та затверджені сільською радою;

- Постановою КМ України від 04.03.1997 року №209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж», де в п.5 Охоронні зони електричних мереж встановлюються: уздовж повітряних ліній електропередачі – у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань: 15 м. -35 Кв.

За таких обставин заявлений до суду позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 30, 62, 88, 145, 208, 209- 214, 215,218 ЦПК України, ст. 391 ЦК України,  ст.ст.103, 106, 107, 152,158 ЗК України, суд

                                                    В И Р І Ш И В :

В задоволенні заявленого до суду позову ОСОБА_1  до ОСОБА_2 Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області, Садового товариства «Сулимівське 1», що в с.Власівка Баришівського району Київської області, МКП «Радіан», ОСОБА_3,  ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 Управління земельних ресурсів у Баришівському районі Київської області про усунення порушення  права власності на земельну ділянку, зобов,язати відповідачів відновити межі та стягнення понесених витрат – відмовити.

          Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів за заявою з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Київської області через Баришівський районний  суд Київської області

Суддя                                                                                 Єременко В.М.