Справа № 2-448/2009 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

 03 грудня 2009 року          Покровський  районний  суд Дніпропетровської області  

 у складі головуючого  судді:                 Лукінової К.С.

      при секретарі:                                         Приходько Н.В.  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт. Покровське цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ОСОБА_1, щодо збирання та використання інформації про ОСОБА_2,  визнання договору позики недійсним та про зобов’язання відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а також витрати за послуги адвоката, -  

                           встановив:  

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики. В обґрунтування своїх позовних вимог,  позивач вказує, що                      05 квітня 2005 року він з відповідачем уклав договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у борг 6523 грн., а відповідач зобов’язувався повернути суму боргу до 31.10.2005 року. Гроші відповідачу були передані в повному обсязі позивачем, про що ОСОБА_2 написав власноручно розписку від 05.04.2005 року.

В обумовлений договором строк, до 31.10.2005 р., відповідач повернув позивачу 2500 грн.

03 листопада 2005 р., ОСОБА_2 виплати припинив, від дачі будь-яких пояснень ухилявся.

03 січня 2006 року відповідач взагалі не виходив на зв'язок. Місце знаходження його позивачу невідоме.  

Позивач в позові посилався на ст. 629 ЦК України, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.  

В силу ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій сумі, що були йому передані позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором. В разі неповернення боргу у строк, встановлений договором позичальник згідно змісту ст.ст. 629, 1050 ЦК України, повинен повернути суму позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних за користування сумою позики за весь час прострочення.

А отже, з листопада 2005 р. по жовтень 2008 р. з урахуванням зазначених норм і рекомендацій Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, сума боргу з урахуванням рівня інфляції, яку відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача з 01 жовтня 2008 р., складає 6078 грн. (4023х1,012 рівень інфляції за листопад 2005 р.) х 1,002 (рівень інфляції за грудень 2005 р.) х 1,116 (рівень інфляції за 2006 р.) х 1,166 (рівень інфляції за 2007р.) х 1,145(рівень інфляції за 9 місяців 2008р.) Три відсотка річних від простроченої суми за 1065 днів прострочення 352 грн. (4023:365:100% х 3%х1065). Таким чином, на думку позивача сума боргу, яка підлягає сплаті відповідачем з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 6430 грн. (4023+2055+342).  

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача несплачену частину суму боргу за договором позики від 05.04.2005 р., нарахування на борг, усього 6430,00 грн.. Та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до  ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ОСОБА_1, щодо збирання та використання інформації про ОСОБА_2,  визнання договору позики недійсним та про зобов’язання відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а також витрати за послуги адвоката. Вказуючи на те, що договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 05 квітня 2005 року недійсний, в зв'язку  з тим, що даний правочин був вчинений під впливом тяжкої обставини з боку ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зобов’язання ОСОБА_1 відшкодувати грошові кошти на користь ОСОБА_2 за завдану шкоду. Для виконання вимог цивільного судочинства, що полягає в справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішенні цивільної справи з метою захисту порушених прав, свобод та законних інтересів, в даному випадку ОСОБА_2, просить суд оцінити незалежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.  

Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 познайомилися в Сільськогосподарському інституті м. Дніпропетровська, коли ОСОБА_2 був студентом даного учбового закладу, де викладачем працював ОСОБА_1

На початку 2000 року, дізнавшись від сина ОСОБА_2 ОСОБА_2, де та ким, працює батько ОСОБА_2, тобто позивач за зустрічним позовом, і запропонував свої послуги які відображалися в його допомозі навчанню та успішному закінченні його сином ОСОБА_3 аграрного університету, та використання його знань відносно сільського господарства, у сільгосптовариствах, де засновником являється ОСОБА_2

Для того, щоб ОСОБА_2 синові не ускладнювали процес навчання та дали змогу, закінчити зазначений вищий заклад, ОСОБА_2 під психологічним впливом з боку ОСОБА_1 погодився на його пропозицію.  

Дізнавшись, що в смт. Просяна працює товариство, яке виробляло паперові мішки, він також прийняв участь у виробництві даного товариства.

За свою так звану працю ОСОБА_1 від ОСОБА_2 отримував грошові кошти. Отримував ОСОБА_1 кошти від ОСОБА_2 в конверті, як він цього вимагав, так як на той час він працював в зазначеному учбовому закладі, крім того отримував пенсію, тому і не хотів щоб знали про його так звану працю та великі доходи.

ОСОБА_2 вважав, що після закінчення сином навчання в зазначеному університеті, звільниться від негативного впливу, та шантажу ОСОБА_1, але помилявся.

За час його роботи, яка полягала в тому, що він представляючись довіреністю ОСОБА_2 контролюючи сільськогосподарські товариства: ТОВ „Прогрес”, ТОВ „Райполе”, ТОВ „Світанок” та ЧП „Толстих”, не просто допомагав своїми знаннями даним товариствам, а як виявилося пізніше збирав інформацію про діяльність даних товариств, та добився того, що не тільки його там перестали поважати, а і до ОСОБА_2 поміняли, із-за нього нормальне становище на погане, адже він діяв від імені ОСОБА_2  

05.04.2005 року зрозумівши, що ОСОБА_2 не хоче з ОСОБА_1 мати будь-які стосунки, ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_2 до дому і спокійно познайомив його з критичним становищем, а саме: погрожував ОСОБА_2 тим, що він володіє усією інформацією, про його особисте життя та взагалі про ОСОБА_2, яка може завдати йому психічного удару та шкоди у великих розмірах, тобто розповість дружині ОСОБА_2 про його стосунки з іншою жінкою, передасть в правоохоронні органи документи про фінансово-господарську діяльність зазначених товариств і перевірка завдасть не минучого занепаду даним товариствам, а ОСОБА_2 завдасть збитків в особливо великих розмірах, як засновнику, так як буде проводитися в період посівної компанії. Звернув увагу на те, що ОСОБА_2 беззахисний, що проти нього уже порушені кримінальні справи за незаконне придбання акцій ВАТ „Просянський ГЗК” у працівників ВАТ „Просянський ГЗК”, за нанесення ним ущербу ВАТ „Просянський ГЗК” в особливо великих розмірах за допомогою голови правління ВАТ „Просянський ГЗК” – ОСОБА_4, і що краще ОСОБА_2 віддати йому зазначену ним суму 10000 грн., яка для мене нічого не значить у порівнянні з ОСОБА_2 прибутками.  

На випадок, якщо ОСОБА_2 не має при собі таких коштів, він запропонував йому підписати йому договір позики та розписку про його отримання від нього 10000 грн.  

На момент складання зазначеного договору у ОСОБА_2  знаходилося 3477,00 грн., які віддав ОСОБА_1, а на решту підписав договір та розписку.  

ОСОБА_2 визнає, що підписав даний договір та дану розписку, але просить суд визнати цей договір протиправним, а правочин нікчемним, так як він був складений в порушення вимог ч.3 ст. 203 ЦК України, в супереч його волевиявлення під впливом погроз тяжкої  обставини для нього, та психічного тиску на ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1, що є прямим порушенням вимог законодавства України та прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_2  

Доказами про те, що дійсно проти ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були порушені кримінальні справи, які викликали у нього негативний психологічний стан і які використовував у своїх діях по відношенню до ОСОБА_2 ОСОБА_1 при складанні договору позики та написанню  розписки, свідчить постанови Синельниківської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області, про закриття даних кримінальних справ від 28.01.2005 року та 16.10.2006 року, якими вказано, що  обвинувачення надумані, а в діях керівників ВАТ „Просянський ГЗК”, до яких відносяться ОСОБА_2 та ОСОБА_5 правопорушень немає, які додаються до даного позову.  

Як вказує ОСОБА_2 ОСОБА_1 надав йому оригінал листа в якому він вказав, що своєю діяльністю він займався мінімізацією сплати податку кожного товариства, та іншими діями завдяки яким ОСОБА_2, а точніше підприємства де ОСОБА_2 був одним із засновників, зробили мільйони гривень, які він використовував для покупки акцій ВАТ „Просянський ГЗК”.  

З листа ОСОБА_1, який він надав ОСОБА_2 та розрахунки щодо наявності у ОСОБА_2 грошових коштів в особливо великих розмірах, вбачається також погроза призив до совісті та зверненні уваги на його стан здоров’я, страждання які він зазнав працюючи на ОСОБА_2, і надання йому такої мізерної грошової суми, тим більше зазначеної в договорі позики від 05.04.2005 року, і що ця сума грошей для нього немає великого значення, адже він для ОСОБА_2 заробив мільйони грошей, і що йому уже повинен віддати крім зазначених в договорі позики, ще 3750,00 грн. також зазначено те, що він ОСОБА_2 поки, що по людські рекомендує по доброму віддати уже 10000 грн.  

Також, просить суд, звернути увагу на той факт, що договір позики написаний рукою ОСОБА_1 тобто був заздалегідь приготовлений саме ним, і саме він залишив пусте місце в ч.1 договору позики – між строками, для можливості вписати суму позики, так як не знав на яку суму він зможе ОСОБА_2 примусити погодитися, що ще раз свідчить про те, що розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про позику грошових коштів до безпосередньої зустрічі між ними не було. Більше того, при складанні  договорів позики сторони договору завчасно знають суму грошей, які позичальник  просить позичити, більше того які позикодавець зможе позичити позичальнику, а не роблять пропуски, вільні місця між строками.  

ОСОБА_2 звертає увагу, що 100 % випадків, щодо позики грошей, при складанні договору позики, які сягають не менше кількох тисяч гривен, ніхто не позичає та не вказує десятки гривен, а тим більше три гривні. Наявність цих трьох гривен у договорі позики, ОСОБА_2 вище вказав, що це різниця між 10000  грн., які вимагав від ОСОБА_2 ОСОБА_1, під впливом тяжкої обставини та вчиняти психічний тиск на нього, та тією сумою грошей, які були у ОСОБА_2 і які віддав йому. На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправними дії ОСОБА_1 , щодо збирання та використання інформації про ОСОБА_2. Визнати договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 05 квітня 2005 року як недійсний право чин, вчинений під впливом насильства з боку ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 Зобов’язати ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.2 ст. 231 ЦК України, відшкодувати збитки 3477,00 грн., завдані ОСОБА_2 у подвійному розмірі, що становить 6954,00 грн. Зобов’язати ОСОБА_1 відшкодувати 10000,00 грн. на користь ОСОБА_2, за завдану моральну шкоду. Та зобов’язати ОСОБА_1 сплатити 300,00 грн. на користь ОСОБА_2 який витратив дані кошти на адвокатську послугу, при складанні даного позову.    

В судовому засіданні ОСОБА_1 поданий позов підтримав та просив суд його задовольнити.  

Зустрічний позов ОСОБА_2 до нього, про визнання протиправними дій ОСОБА_1, щодо збирання та використання інформації про ОСОБА_2,  визнання договору позики недійсним та про зобов’язання відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а також витрати за послуги адвоката не визнавав та проти його задоволення – заперечував. Прохаючи суд залишити його без задоволення.

Представник позивача за зустрічним позовом, поданий позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу по договору позики, не визнав та заперечував проти його задоволення. Та зустрічний позов ОСОБА_2 підтримував та прохав суд його задовольнити.

 Суд вислухавши доводи сторін та вивчивши матеріали по справі вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики та стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ОСОБА_1, щодо збирання та використання інформації про ОСОБА_2,  визнання договору позики недійсним та про зобов’язання відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а також витрати за послуги адвоката слід відмовити  з наступних підстав.

Із копії договору позики від 05 квітня 2005 року вбачається, що ОСОБА_2, який мешкає в смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області та який проживає в м. Дніпропетровськ уклав вищевказаний договір про те, що ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 грошову позику в розмірі 6523 грн., а ОСОБА_2 в строк до 31.10.2005 р. зобов’язується суму повернути. (а.с. 6 т.1).  

Як вбачається із зустрічного позову ОСОБА_2 та заперечень ОСОБА_2 на первісний позов, а також наданих представником ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_6 в ході судового засідання пояснень, дійсно ОСОБА_2 власноруч вчинив підпис на договорі позики та розписки на користь ОСОБА_1

Договір позики укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.04.2005 р. визнає і сам ОСОБА_2 в своєму поданому зустрічному позові (а.с. 5 т.2).

Як зазначає ОСОБА_1 та вказує в поданому зустрічному позові ОСОБА_2 частину боргу повернув, а саме грошову суму в розмірі 2500,00 грн.  

Таким чином жодна зі сторін не заперечувала справжність підпису ОСОБА_2 на договорі позики та розписці.

Згідно ст. 1046  ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Як вбачається з матеріалів справи, та те, що стверджують самі сторони, що                                    ОСОБА_2 на підтвердження укладання договору позики та його умов видав ОСОБА_7 розписку, якою зобов’язався повернути борг до 31.10.2005 року, чим посвідчив передання йому визначеної грошової суми в розмірі 6523,00 грн. (а.с. 7; т.1).  

Згідно ст. 625 ЦК України,  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.  

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на те, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути суму боргу  в розмірі 6523,00 грн..

Також суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн. виходячи з наступного.

Як вбачається з поданого первісного позову та зібраних доказів по справі, дійсно в зв’язку з неправомірними діями ОСОБА_2, які виразилися у несвоєчасному поверненні суми боргу на користь позивача за первісним позовом, ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, яка виразилася в сильному хвилюванні, а через похилий вік ОСОБА_1 призвела до погіршення стану його здоров’я, порушень нормальних зв’язків життя, сну та спокою.

Згідно ст. 1167  ч.1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 64,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення діяльності суду в розмірі 30,00 грн. на користь ОСОБА_1

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ОСОБА_1, щодо збирання та використання інформації про ОСОБА_2,  визнання договору позики недійсним та про зобов’язання відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а також витрати за послуги адвоката – слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки твердження ОСОБА_2 щодо збирання, використання та шантажу з боку ОСОБА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, а є голослівними твердженнями та домислами ОСОБА_2 та його представника – адвоката ОСОБА_6, які судом розцінюються як намагання не повернути борг на користь ОСОБА_1 До того ж, в ході розгляду справи судом також встановлено, що у зазначений в зустрічному позові час, ОСОБА_1 не збирав протиправно інформацію про ОСОБА_2 та його діяльність, а отримував всі необхідні документи та інформацію безпосередньо від самого ОСОБА_2 в ході виконання своїх повноважень представника, який діяв згідно доручень від імені ОСОБА_2, що також в повному обсязі підтверджується наданими доказами по справі.

              На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 88, 209, 218 ЦПК України суд, -

  вирішив:  

           Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором  позики в сумі 6430,00 грн.; 1000,00 грн. – моральної шкоди; 74,30 грн. – судового збору; 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення діяльності суду.  

В решті позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди – відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ОСОБА_1, щодо збирання та використання інформації про ОСОБА_2,  визнання договору позики недійсним та про зобов’язання відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а також витрати за послуги адвоката – відмовити в повному обсязі.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана  в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

   Суддя: