Справа № 22-Ц 846 2006 р. Головуючий 1 інстанції Остахнович А.В.
Категорія 41 Доповідач Хопта С. Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Хопти С.Ф.
суддів Оношко Г.М., Касьяненко Л.І.
при секретарі Муханько О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2003 року ОСОБА_2 звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за договором позики, посилався на те, що 24 червня 1997 року він позичив відповідачу під розписку в борг 15000 доларів США, відповідач зобов'язався повернути борг в кінці місяця. В лютому 2003 року відповідач зобов'язався повернути решту боргу.
Оскільки ОСОБА_1 грошове зобов'язання в зазначений термін не виконав, позивач уточнивши позовні вимоги, просив стягнути решту боргу в сумі 13 200 доларів США. |
Рішенням. Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2005 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 63 630 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить; скасувати рішення суду і закрити
провадження у справі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
!
Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених ними доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідач не повернув позивачеві 12 600 доларів США.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справ та вимогах закону.
Відповідно до ст. 374 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 1046 діючого ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 червня 1997 року позивач ОСОБА_2 позичив відповідачу ОСОБА_1 під розписку в борг 15000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути в кінці місяця ( а.с.4). 25 січня 2000 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 1000 доларів США, а 28 квітня 2000 року ще 3000 доларів США (а.с.78).
За таких обставин справи, оскільки відповідач не повернув позивачу всю суму боргу, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення боргу за договором позики.
Проте колегія не може погодитись з зазначеним у рішенні розміром суми боргу 12 600 доларів США, що по курсу національного банку України станом на 26 грудня 2006 року становив суму 63 630 грн.
Оскільки судом досліджені докази про повернення відповідачем боргу в розмірі 4000 доларів США, що підтверджено письмовими розписками позивача (а.с.78), крім того в судовому засіданні позивач пояснив, що крім 4000 тисяч доларів США, відповідач повернув йому ще 2800 доларів США
по договору позики від 24 червня 1997 року, сума боргу за договором позики від 24 червня 1997 року становить 8200 доларів США, що по курсу національного банку на час вирішення спору становить (8200 х 5,05) 41410 грн.
Рішення суду в частині стягнутої суми боргу підлягає зміні у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи в цій частині.
Доводи відповідача про те, що ним не підписувалась розписка про залишок боргу в сумі 13 000 грн. (а.с.5) колегія не приймає до уваги як такі, що не мають правового значення для вирішення спору, оскільки позивач обґрунтовував свої вимоги борговими зобовязаннями, які виникли 24 червня 1997 року (а.с.4).
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки написані позивачем розписки в січні та квітні 2000 року про повернення відповідачем боргу (а.с.78) свідчать про перерив перебігу строку позовної давності, що передбачено ст. 79 ЦК України в редакції 1963 року.
Інші доводи відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегією до уваги не приймаються.
Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2005 року в частині стягнутої суми боргу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 41410 грн.
Рішення може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.