Справа №200/16252/16ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Шевцової Т.В.

при секретарі – Агашаріфовій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства автомобільних доріг України, Служби автомобільних доріг України, Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про солідарне стягнення з Державного агентства автомобільних доріг України (далі – Відповідач 1), із Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (далі - Відповідач 2) та з Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі – Відповідач 3) матеріальної шкоди в сумі 239301,43грн., спричиненої пошкодженням належного їй автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), що сталася через неналежне експлуатаційне утримання відповідачами державної автомобільної дороги загального користування.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги та пояснила суду, що 22 травня 2016 року на належному їй автомобілі «Honda Jass», який має державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вона рухалась по автодорозі загального користування Знам’янка – Луганськ – Ізварине в напрямку від м. Дніпро до м. Павлограда. Близько 14 годин 30 хвилин на 262 км + 350 м вказаної автодороги обидва ліві колеса керованого нею автомобіля потрапили в одну з численних вибоїн, які у вказаному місці автодороги були розташовані по всій ширині проїжджої частини, а тому об’їхати їх було неможливо. В зв’язку з цим шини обох лівих коліс її автомобіля були пошкоджені, внаслідок чого автомобіль спочатку розвернуло передом в бік м. Дніпро та відкинуло на узбіччя, а з узбіччя автомобіль злетів у кювет і перекинувся спочатку на лівий бік, потім на дах, потім через правий бік перекинувся на колеса і зупинився в придорожніх очеретяних хащах на відстані 6-8 метрів від проїжджої частини вказаної автодороги та на відстані не менше 50-ти метрів від місця ДТП. В салоні автомобіля разом з нею перебував її батько ОСОБА_2 Вона рухалась в правій полосі руху із швидкістю 70-80 км/год і вибоїни на дорозі побачила за 2-3 метри до наїзду на них. Раніше побачити вибоїни вона не могла, бо вони зливалися з асфальтовим покриттям дороги. Навіть якби вона побачила вибоїни дещо раніше, то й тоді об’їхати їх не змогла б, так як вибоїни розташовувались на всій ширині проїжджої частини дороги, мали глибину 10-20 см та діаметр до 1 метра. Ніяких попереджувальних дорожніх знаків про аварійний стан автодороги в місці ДТП не було. Гальмувати вона почала в момент потрапляння коліс автомобіля в першу вибоїну. Вона впевнена в тому, що причиною ДТП стали саме вказані вибоїни і ніякої іншої аварійної ситуації, пов’язаної з рухом інших транспортних засобів, пішоходів чи тварин, або з несправністю її автомобіля, не було. Згідно висновку проведеного експертного дослідження розмір матеріальної шкоди, спричиненої їй пошкодженням належного їй автомобіля, становить 239301,43 грн. Через два дні після вказаного ДТП вона знову їхала з м. Дніпро в м. Павлоград по вказаній дорозі і звернула увагу на те, що вибоїн, які стали причиною ДТП, вже не було, тобто вони були заасфальтовані.

Відповідач1 позов не визнав з тих причин, що він являється центральним органом виконавчої влади і здійснює державне управління автомобільними дорогами загального користування та забезпечує їх належне експлуатаційне утримання через свої територіальні органи, якими являються служби автомобільних доріг в областях України, в тому числі Служба автомобільних доріг в Дніпропетровській області. Вказані служби здійснюють управління та експлуатаційне обслуговування державних автодоріг загального користування на місцях, виконують функції замовників дорожніх робіт, являються самостійними юридичними особами та за умови доведення їх вини можуть нести відповідальність за шкоду, завдану в результаті неналежного утримання автодоріг (т. 1, а. 203). Відповідач 1 просив суд розглянути справу за його відсутності (т. 1 а. 217).

Відповідач2 позов не визнав, посилаючись на невстановленість причин ДТП та на недостатність державного фінансування для забезпечення належного експлуатаційного стану державних автодоріг загального користування на території Дніпропетровської області. До своїх письмових пояснень представник Відповідача 2 додав кілька ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, у яких суд касаційної інстанції поклав відповідальність за шкоду, заподіяну неналежним експлуатаційним утриманням автодоріг, не на служби автомобільних доріг, а на дорожньо-експлуатаційні організації, які являлись підрядниками у відповідних договорах на закупівлю послуг щодо ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення.

Відповідач3 позов не визнав, вважаючи себе неналежним відповідачем в даній справі з тієї причини, що діючим законодавством відповідальність за відшкодування шкоди, заподіяної користувачам автодоріг, покладена виключно на власників автодоріг або на уповноважені ними органи, тобто на Відповідача 1 та на Відповідача 2 (т. 1, а. 169). В своїх письмових запереченнях проти позову від 28 листопада 2016 року (т. 1, а. 113-118) представник Відповідача 3 вказав, що ремонт і утримання дорожніх об’єктів, які перебувають у загальнодержавній власності, здійснюються тільки тими дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери Укравтодору. На думку Відповідача 3, він не належить до сфери управління Укравтодору, а тому не може нести відповідальність за невиконання обов’язків щодо ремонту та утримання дорожніх об’єктів. Ще однією підставою вважати його неналежним відповідачем в даній справі Відповідач 3 вважає постанову судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення № 33/774/509/16. Цією постановою начальника філії Новоселівської дорожньо-експлуатаційної дільниці (далі – Новоселівської ДЕД) ОСОБА_3 визнано невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП, та звільнена від адміністративної відповідальності за відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення (т. 1, а. 119-120). Новоселівська ДЕД являється структурним підрозділом Відповідача 3, який безпосередньо виконує ремонтні роботи та забезпечує належний експлуатаційний стан тієї ділянки автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине, на якій сталася ДТП.

Свідок ОСОБА_2 суду показав, що позивачка ОСОБА_1 являється його донькою. 22 травня 2016 року він разом з донькою на її автомобілі «Honda Jass» їхав з м. Дніпро в м. Павлоград. Автомобілем керувала донька, а він знаходився в салоні на передньому пасажирському сидінні. Погода була сонячна, асфальт був сухий, дорога відблискувала в очі, було марево. Донька їхала із швидкістю 70-80 км/год. Раптом за 2-3 метри в полосі руху автомобіля він побачив кілька глибоких вибоїн. Ці вибоїни знаходились по всій ширині дороги і зливалися з асфальтовим покриттям, а тому завчасно їх не було видно. Ніяких попереджувальних дорожніх знаків перед вказаними вибоїнами не було. Донька також побачила вибоїни в останній момент і загальмувала одночасно з потраплянням коліс автомобіля в першу вибоїну. Від ударів коліс об край вибоїн автомобіль викинуло на узбіччя дороги, а потім автомобіль злетів у кювет і перевернувся спочатку на лівий бік, потім на дах і через правий бік став на колеса в придорожньому очереті, де було по коліна води. Він особисто оглянув місце аварії і виявив п’ять вибоїн глибиною до 20 см. Він являється професійним водієм першого класу з великим водійським стажем і заявляє, що об’їхати вибоїни було неможливо, навіть якби була можливість побачити їх раніше.

Заслухавши сторони і свідка, дослідивши матеріали справи, вирішивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок всіх доказів у їх сукупності і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному з’ясуванню всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст.179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що причинами ДТП, в результаті якого спричинено матеріальну шкоду автомобілю позивачки, стало як неналежне експлуатаційне утримання державної автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине на ділянці 262 км + 350 м, так і відсутність попереджувальних дорожніх знаків про наявність небезпеки для руху перед вказаною аварійною ділянкою автодороги та відсутність сигнальних, огороджувальних і направляючих пристроїв перед вказаними вибоїнами. Ніяких інших причин ДТП судом не встановлено і ніким з учасників справи про наявність інших причин ДТП не заявлено.

Факт скоєння ДТП саме через вищевказані причини поміж пояснень позивачки ОСОБА_1 та показів свідка ОСОБА_2 М,М. підтверджується наступними доказами:

1) – виданою позивачці інспектором патрульної поліції довідкою № 6, згідно якої в результаті ДТП, що сталося 22 травня 2016 року в 14 годин 30 хвилин на 262 км + 350 м автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине, автомобіль «Honda Jass», державний реєстраційний знак НОМЕР_1, отримав численні пошкодження, в тому числі пошкоджено обидві ліві шини, деформовано дах, крила, двері, капот, обидва бампери, два пороги, розбито скло на правих та лівих дверях, а також лобове скло (т. 1, а. 19);

2) – схемою місця вказаного ДТП, на якій інспектором патрульної поліції позначено наявність п’яти вибоїн дорожнього покриття глибиною 10-20 см та діаметром до 1 метра, а також позначено сліди юзу автомобіля від крайньої вибоїни до місця виявлення автомобіля працівниками патрульної поліції після ДТП. Вибоїни розташовані на проїжджій частині автодороги в хаотичному порядку і повністю перекривають праву смугу руху та частково перекривають ліву смугу руху (т. 1, а. 20);

3) – протоколом про адміністративне правопорушення від 31 травня 2016 року, в якому інспектор патрульної поліції причинами ДТП визначив аварійний стан автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине на 262 км + 350 м, а також відсутність перед вказаною аварійною ділянкою автодороги відповідних попереджувальних дорожніх знаків про наявність небезпеки для руху (т. 1, а. 21);

4) – довідкою Павлоградського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області від 30 серпня 2016 року, згідно якої при обстеженні місця ДТП дорожніх знаків 1.12 «вибоїна», 1.39 «інша небезпека» та 3.29 «обмеження максимальної швидкості» не виявлено. В довідці також вказано про те, що інформація про установку вказаних дорожніх знаків перед місцем ДТП до Павлоградського відділу поліції не надходила, хоча згідно пункту 10.1.2 ДСТУ 4100-2014 встановлення чи демонтаж дорожніх знаків без узгодження з ДАІ МВС України заборонено (т. 1, а. 30);

5) – актом від 29 квітня 2016 року про обстеження експлуатаційного стану автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине на ділянці від 257 км + 950 м до 280 км + 700 м комісією в складі двох працівників патрульної поліції та головного інженера Новоселівської ДЕД ОСОБА_4 Цим актом на 262 км + 400 м вказаної автодороги комісія виявила вибоїни в загальній кількості 12 кв.м., глибина та розмір яких не відповідали вимогам ДСТУ 3587-97 (т. 1, а. 22);

6) – постановою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2016 року в адміністративній справі № 33/774/509/16 стосовно начальника Новоселівської ДЕД ОСОБА_3, якою встановлено, що 22 травня 2016 року на 262 км + 350 м автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине сталося ДТП. Автомобіль «Honda Jass» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 в’їхав у кювет, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, що підтверджується актом обстеження дорожніх умов на ділянці автодороги та схемою місця ДТП (т. 1, а. 68).

Згідно ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги України» та пунктів 1 і 6 Положення про державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор), затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 456/2011 (далі – Указом Президента України), центральним органом виконавчої влади в сфері дорожнього господарства та державного управління автомобільними дорогами загального значення являється Укравтодор (Відповідач 1), який виконує свої обов’язки як безпосередньо, так і через свої територіальні органи управління на місцях, якими являються служби автомобільних доріг в областях України, в тому числі Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області (Відповідач 2).

Відповідно до пункту 3 вказаного Указу Президента України основними завданнями Відповідача 1 являються здійснення управління автомобільними дорогами загального користування та організація реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг відповідно до вимог діючих стандартів, норм і правил.

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 затвердженого наказом Укравтодору Положення про Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області метою і предметом діяльності Відповідача 2 є організація будівництва, ремонту та утримання в належному технічному стані автомобільних доріг загального користування в регіоні, технічний нагляд за станом автомобільних доріг, організація контролю за цільовим та ефективним використання бюджетних коштів на утримання автодоріг загального користування та ін. (т. 1, а. 71-72).

Відповідно до приписів ст. 14 та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху та на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху.

Вказані права учасників дорожнього руху забезпечуються передбаченою ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» відповідальністю, яку несуть власники доріг або уповноважені ними органи за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться в їх віданні.

Судом встановлено, що міжнародна автомобільна дорога М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине включена до переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 року № 865, і належить до сфери управління Укравтодору. Згідно довідки Відповідача 2 від 03 липня 2017 року частина вказаної автодороги пролягає через територію Дніпропетровської області і обліковується на його балансі від позначки 217 км + 844 м до позначки 281 км + 142 м (т. 1, а. 236).

Таким чином, власником автодороги загального користування М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине є держава, яка уповноважила Відповідача 1 та Відповідача 2 здійснювати від імені власника державне управління ділянкою вказаної автодороги від позначки 217 км + 844 м до позначки 281 км + 142 м. Одночасно держава як власник вказаної автодороги поклала на Відповідача 1 та на Відповідача 2 виконання передбачених діючим законодавством обов’язків власника перед користувачами щодо утримання вказаної ділянки автодороги в належному експлуатаційному стані та щодо створення на ній безпечних для дорожнього руху умов.

Згідно ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання автомобільних доріг в безпечному для дорожнього руху стані; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього рух; термінове усунення пошкоджень на автодорогах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості – невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; компенсація за рішенням судових органів витрат власникам транспортних засобів, якщо ДТП сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про автомобільні дороги України» основними обов’язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є здійснення державного регулювання та контролю у сфері дорожнього господарства, в тому числі контролю за цільовим використанням бюджетних коштів; забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів, організація ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них державними стандартами; виявлення аварійно-небезпечних місць та прийняття заходів щодо їх ліквідації і т.д. Згідно ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги України» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування несе відповідальність за стан автомобільних доріг загального користування та за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг.

Для виконання вказаних обов’язків 19 січня 2016 року Відповідач2 уклав з Відповідачем3 договір № УП мнр1 на закупівлю послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Дніпропетровській області (далі – Договір) загальною протяжністю 1148,5 км, включаючи ділянку автодороги М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине від позначки 217 км + 844 м до позначки 281 км + 142 м. Термін дії договору визначено до 31 грудня 2016 року (т. 1, а. 175-177).

Згідно п. 1.1 вказаного Договору Відповідач 3 зобов’язався в порядку та на умовах, визначених Договором, своїми силами і засобами на власний ризик за рахунок коштів державного бюджету надавати вказані послуги, а Відповідач 2 зобов’язався прийняти закінчені послуги та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів на його рахунок. Сторони передбачили, що відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні ДТП, пов’язаних з незадовільними дорожніми умовами через невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за Договором вони несуть згідно законів України та Договору (пункт 7.1). Відповідач 2 зобов’язався здійснювати контроль за виконанням Відповідачем 3 вимог нормативних документів по безпеці руху при наданні послуг, а також зобов’язався виявляти недоліки в організації дорожнього руху, які сприяють скоєнню ДТП, та вживати заходи щодо їх усунення (пункти 6.1.3 та 6.2.6). Відповідач 3 зобов’язався разом із співробітниками ДАІ регулярно проводити комісійні обстеження експлуатаційного стану автодоріг; зобов’язався виявляти недоліки в організації дорожнього руху, які сприяють скоєнню ДТП, та вживати заходів щодо їх усунення; зобов’язався інформувати Засновника 2 про всі випадки виявлення недоліків, які впливають на безпеку дорожнього руху та потребують першочергового усунення; зобов’язався при виконанні послуг насамперед здійснювати заходи щодо запобігання аварій та безпеки руху транспортних засобів; зобов’язався в разі виникнення умов, що створюють загрозу безпеці руху, невідкладно з моменту отримання відповідного повідомлення або фактичного виявлення обставин, вживати заходи для відновлення безпечних умов відповідно до вимог Державного стандарту України 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди» (далі – ДСТУ 3587-97) та вимог Єдиних правил утримання автомобільних доріг (далі – Єдиних правил), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198; зобов’язався в разі неналежного виконання умов Договору брати на себе врегулювання спорів при виникненні ДТП та відшкодування збитків (пункт 6.3.3).

З моменту підписання Договору та прийняття на себе вказаних зобов’язань Відповідач3 отримав статус дорожньо-експлуатаційної організації, на яку пунктом 2 Єдиних правил покладено ремонт та утримання автодоріг на території Дніпропетровської області, які перебувають у загальнодержавній власності. Відповідно до пункту 1 Єдині правила поширюються на автомобільні (позаміські) дороги і в однаковій мірі являються обов’язковими як для власників автодоріг або уповноважених ними органів, так і для дорожньо-експлуатаційних організацій, що здійснюють ремонт та утримання дорожніх об’єктів. Пуктом 5 Єдиних правил на дорожньо-експлуатаційні організації покладено такі ж самі обов’язки щодо забезпечення зручних і безпечних умов дорожнього руху та щодо запобігання травмуванню учасників дорожнього руху і пошкодженню транспортних засобів, як і на власників дорожніх об’єктів або уповноважені ними органи.

Згідно пункту 11 Єдиних правил власники дорожніх об’єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов’язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об’єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити – невідкладно позначати їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями; зобов’язані виявляти аварійно-небезпечні ділянки дорожніх об’єктів та здійснювати заходи для усунення причин і умов, що призводять до скоєння ДТП; зобов’язані відшкодовувати в установленому законом порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо ДТП сталися внаслідок незадовільного утримання автодоріг.

Контроль за дотриманням Єдиних правил дорожньо-експлуатаційними організаціями та користувачами дорожніх об’єктів здійснюється власниками дорожніх об’єктів або уповноваженими ними органами (пункт 10).

Відповідно до пункту 38 Єдиних правил основними вимогами до транспортно-експлуатаційного стану дорожніх об’єктів є відповідність контрольованих показників вимогам ДСТУ 3587-97. В даному випадку контрольованими показниками для визначення належного чи неналежного утримання Відповідачем 2 та Відповідачем 3 автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине на позначці 262 км + 350 м являється співвідношення глибини та розмірів виявлених на місці ДТП вибоїн до граничної глибини та граничних розмірів вибоїн, передбачених нормами ДСТУ 3587-97.

Пунктом 3 ДСТУ 3587-97 встановлено, що в період експлуатації автомобільні дороги повинні підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.У всіх випадках виявлення будь-яких відхилень від вимог вказаного стандарту повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості.

Згідно пунктів 3.1.1 та 3.1.2 ДСТУ 3587-97 покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Гранично допустимі розміри пошкоджень в осінній та весняний періоди складають 1,5 кв.м. на 100000 кв. м. дорожнього покриття, а гранична глибина окремих просідань чи вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг I – III категорій. Всі пошкодження, осідання, вибоїни, ями чи напливи в осінній та весняний періоди повинні бути ліквідовані в термін не більше п’яти діб, а для цього згідно примітки до пункту 3.1.1 ДСТУ 3587-97 дорожньо-експлуатаційні організації зобов’язані щодекадно перевіряти стан покриття проїзної частини автодоріг, які вони обслуговують (т. 1, а. 193-194). Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 ДСТУ 3587-97 поширюється на всі автомобільні дороги, а його вимоги є обов’язковими.

Судом встановлено, що в місці ДТП пошкодження проїзної частини та глибина вибоїн в 3-5 разів перевищували граничні параметри, встановлені ДСТУ 3587-97. На думку суду, вказаний факт являється результатом невиконання Відповідачем 2 та Відповідачем 3 покладених на них вказаними нормативно-правовими актами обов’язків щодо належного експлуатаційного утримання автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине на ділянці від позначки 217 км + 844 м до позначки 281 км + 142 м та забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці.

Суд вважає, що саме винні дії Відповідача 2 та Відповідача 3 у формі бездіяльності як щодо забезпечення на вказаній ділянці автодороги безпечних для руху умов, так і щодо обмеження швидкості руху на вказаній аварійній ділянці шляхом встановлення попереджувальних дорожніх знаків, знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням ДТП та спричиненням матеріальної шкоди автомобілю позивачки ОСОБА_1, яку Відповідач 2 та Відповідач 3 повинні відшкодувати в солідарному порядку.

На порушення вимог ст. 11 Закону України «Про автомобільні дороги України» ст. 9 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 5, 10 та 11 Єдиних правил, пунктів 2.1 та 2.2 Положення про Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області Відповідач 2 експлуатаційний стан автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине не контролював і технічний нагляд за станом покриття вказаної автодороги не здійснював, а тому аварійні пошкодження в районі позначки 262 км + 350 м своєчасно не виявив, негайно їх не ліквідував і попереджувальними дорожніми знаками невідкладно не позначив.

Суд враховує, що укладення Договору з Відповідачем3 не позбавляє Відповідача 2 обов’язків як щодо управління державними автомобільними дорогами в Дніпропетровській області та забезпечення безпечних умов для руху користувачів по ним, так і щодо контролю за виконанням Відповідачем 3 вимог нормативних документів по безпеці дорожнього руху (пункт 6.1.3 Договору).

Суд приймає до уваги кількість, глибину та розміри вибоїн, виявлених співробітниками поліції на місці ДТП (т. 1, а. 20 ), а також враховує, що майже за місяць до ДТП комісія за участю представника Відповідача 3 тільки на ділянці довжиною 18 км (від 262 км до 280 км) автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине виявила дев’ять аварійно-небезпечних місць, загальна площа ямковості яких становить більше 100 кв. м. (т. 1, а. 22). Вказані факти переконують суд у тому, що Відповідач 2 та Відповідач 3 тривалий час неналежно виконують покладені на них обов’язки щодо експлуатаційного утримання вказаної ділянки автодороги та забезпечення безпечних умов дорожнього руху на ній.

На Відповідача 3 як на дорожньо-експлуатаційну організацію, яка обслуговує ділянку автодороги, на якій сталася ДТП, пункти 2, 5 та 11 Єдиних правил, пункти 3, 3.1.1 та 3.1.2 ДСТУ 3587-97, пункт 6.3.3 Договору безпосередньо покладають обов’язки проведення щодекадної перевірки покриття проїзної частини; виявлення пошкоджень, які впливають на безпеку дорожнього руху та потребують першочергового усунення; інформування Відповідача 2 про всі випадки виявлення пошкоджень та невідкладне усунення цих пошкоджень, а при неможливості усунення пошкоджень – невідкладне позначення їх попереджувальними дорожніми знаками.

Судом встановлено, що на порушення вимог вказаних нормативно-правових актів Відповідач 3 після виявлення 29 квітня 2016 року комісією, до складу якої входив відповідальний працівник Відповідача 3 (головний інженер Новоселівської ДЕД ОСОБА_4В.), аварійно-небезпечних пошкоджень на 262 км + 350 м автодороги, до дня ДТП, тобто до 22 травня 2016 року, мір до усунення виявлених пошкоджень не прийняв, аварійно-небезпечну ділянку автодороги попереджувальними дорожніми знаками не позначив і про виявлені ним пошкодження, які впливають на безпеку дорожнього руху, Відповідача 2 не повідомив. Таким чином, встановлений пунктом 3.1.1 ДСТУ 3587-97 максимальний термін ліквідації аварійних пошкоджень проїзної частини автодороги у весняний період (не більше п’яти діб) Відповідач 3 порушив, як мінімум, у п’ять разів.

Суд не приймає до уваги пункт 1.4 Договору, згідно якого Відповідач 3 виконує послуги за Договором тільки в межах ціни Договору і тільки на підставі затверджених Відповідачем 2 щомісячних актів – дефектів, оскільки вказаний пункт Договору прямо протирічить вимогам ч. 2 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої при виконанні робіт по ремонту і утриманню автодоріг дорожньо-експлуатаційні організації на основі результатів обстежень і оглядів автодоріг у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху, і, передусім, на аварійних та небезпечних ділянках автодоріг.

Суд враховує, що відповідно до пункту 1.1 Договору Відповідач 3 зобов’язався своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автодоріг державного значення в області, а також враховує, що пунктами 4.1 та 4.2 Договору передбачена послідуюча оплата Відповідачем 2 наданих Відповідачем 3 послуг на підставі підписаних сторонами актів прийняття виконаних підрядних робіт. Суд також враховує, що пунктом 3.1 ціна Договору в сумі 143 млн 418 тис грн. визначена сторонами за результатами процедури відкритих торгів, а це означає, що при підписанні Договору Відповідач 2 і Відповідач 3 вважали вказану суму достатньою для виконання умов Договору, тобто для виконання впродовж 2016 року поточного дрібного ремонту та належного експлуатаційного утримання автодоріг державного значення на території області.

Суд не погоджується з доводами Відповідача 2 та Відповідача 3 про відсутність у них фінансової можливості забезпечити належний експлуатаційний стан автодоріг загального користування в області через недостатність бюджетного фінансування, так як згідно довідки Відповідача 2 в 2016 році проведена оплата виконаних Відповідачем 3 робіт за Договором в загальній сумі 124 млн 532 тис грн., в тому числі в квітні 2016 року – 28 млн 674 тис грн. і в травні 2016 року – 12 млн 693 тис грн. (т. 1, а. 237).

З огляду на це суд вважає, що в період з 29 квітня до 22 травня 2016 року Відповідач3 мав фінансові та технічні можливості для ліквідування вибоїн в місці ДТП, що, зокрема, підтверджується і фактом ліквідації ним вибоїн впродовж двох днів після ДТП.

Суд враховує, що для попередження ДТП з автомобілем позивачки ОСОБА_1 шляхом позначення аварійно-небезпечної ділянки автодороги попереджувальними дорожніми знаками значних фінансових витрат не вимагалось, тим більш, що згідно пункту 2.2 Статуту Відповідач 3 сам виготовляє дорожні знаки та інформаційні щити (т. 1, а. 150).

Суд не погоджується з доводами Відповідача 3 про те, що він хоч і являється дорожньо-експлуатаційною організацією, але не належить до сфери управління Укравтодору, а тому не може нести матеріальну відповідальність перед позивачкою на підставі пункту 2 Єдиних правил.

Пунктом 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1221-р, яке називається «Питання управління державною службою автомобільних доріг об’єктами державної власності» (далі-Розпорядження), Укравтодор визначено органом, що здійснює управління корпоративними правилами ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (т. 1, а. 127), дочірнім підприємством якого є Відповідач 3. Пунктом 3 цього ж Розпорядження з Додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року № 265 «Питання управління Міністерством інфраструктури об’єктами державної власності» виключено «ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» і таким чином управління корпоративними правами «ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» від Міністерства інфраструктури перейшло до Укравтодору. Відсутність «ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» в затвердженому пунктом 1 Розпорядження переліку державних підприємств, що належать до сфери управління Укравтодору, пояснюється виключно правовою природою та специфікою управління акціонерного товариства, а саме передбаченими ст. 167 Господарського кодексу України корпоративними правами акціонерів, до яких належить право акціонерів на участь в управлінні акціонерним товариством відповідно до частки в статутному капіталі. З врахуванням викладеного включення акціонерного товариства до сфери управління державного органу протирічитиме ст. 167 ГК України, оскільки управління акціонерним товариством можуть здійснювати тільки його акціонери, а управління з боку державного органу корпоративними правами державного акціонерного товариства цілком відповідає вимогам законодавства, оскільки єдиним або основним акціонером державного акціонерного товариства є держава.

Суд також не погоджується з думкою Відповідача 3 про те, що підставою для звільнення його від матеріальної відповідальності є постанова судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення № 33/774/509/16, якою начальник Новоселівської ДЕД ОСОБА_3 визнана невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, за звільнена від адміністративної відповідальності за відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення (т. 1, а. 119-120).

Вказану справу суддя апеляційного суду розглядав на предмет правильності притягнення судом першої інстанції до адміністративної відповідальності фізичної особи ОСОБА_3, а не на предмет матеріальної відповідальності Відповідача 3. Підставу для звільнення від адміністративної відповідальності суддя апеляційного суду завбачив у відсутності в посадовій інструкції начальника Новоселівської ДЕД ОСОБА_3 обов’язків про прийняття рішень щодо ремонту, утримання та розставлення знаків на автомобільних дорогах, а питання адміністративної відповідальності посадової особи Відповідача 3, яка не зазначила в посадовій інструкції ОСОБА_3 вказаних обов’язків, виконання яких посадовими особами дорожньо-експлуатаційних організацій прямо передбачено ч. 2 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух», Єдиними правилами, ДСТУ 3587-97 та іншими вищевказаними нормативними актами, судами не розглядалось.

З невідомих суду причин співробітник патрульної поліції склав протокол про адміністративне правопорушення стосовно начальника Новоселівської ДЕД ОСОБА_3 (т. 1, а. 21), а не стосовно головного інженера Новоселівської ДЕД ОСОБА_4, в діях якого може вбачатися склад передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП адміністративного правопорушення, оскільки з 29 квітня 2016 року йому було достовірно відомо про наявність аварійно-небезпечних вибоїн на 262 км + 350 м автодороги Знам’янка – Луганськ – Ізварине (т. 1, а. 22), але незважаючи на це до дня ДТП, тобто до 22 травня 2016 року, він, являючись посадовою особою дорожньо-експлуатаційної організації, відповідальної за технічний стан вказаної ділянки автодороги, на порушення вимог вказаних нормативних актів мір до ліквідації виявлених ним вибоїн не прийняв і аварійно-небезпечну ділянку автодороги попереджувальними дорожніми знаками не позначив.

Суд враховує, що вказана постанова судді апеляційного суду не містить висновку про відсутність вини Відповідача 3 у спричиненні матеріальної шкоди автомобілю позивачки ОСОБА_1 або інших висновків щодо обставин, які суд повинен був би вважати встановленими відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Суд не вбачає підстав для покладення матеріальної відповідальності на Відповідача 1 з тих підстав, що належним відповідачем в даному випадку являється Відповідач 2, який являється територіальним органом Відповідача 1 і безпосередньо здійснює державне управління та експлуатаційне обслуговування державних автодоріг загального користування на території Дніпропетровської області.

Згідно висновку експертного дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди № 3106/16/16 від 29 червня 2016 року, проведеного судовим експертом ОСОБА_5, пошкодженням автомобіля «Honda Jass», який має державний реєстраційний номер НОМЕР_1, його власнику спричинено матеріальну шкоду в сумі 239301,43 грн. (т. 1, а. 33-43). До висновку долучено протокол огляду вказаного автомобіля, ремонтні калькуляції, фотографії пошкодженого автомобіля в цілому та окремих вузлів, а також долучено документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_5 кваліфікації судового експерта вищого кваліфікаційного рівня з правом проведення товарознавчих експертиз транспортних засобів (т. 1, а. 44-66). Про час і місце огляду експертом пошкодженого автомобіля Відповідач 2 та Відповідач 3 були завчасно повідомлені (т. 1, а. 31-32).

При таких обставинах у суду немає сумнівів щодо правдивості вказаного висновку про розмір спричиненої пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди, тим більш, що жоден учасник процесу не заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Згідно технічного паспорта власником автомобіля «Honda Jass», що має державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з 24 жовтня 2012 року являється позивачка ОСОБА_1 (т. 1, а. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, які завдали шкоду спільними діями або бездіяльністю, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Враховуючи викладене, суд вважає доцільним стягнути завдану позивачу шкоду з відповідача2 та відповідача3 в солідарному порядку, в решті позовних вимог відмовити.

При поданні позову та розгляді справи позивачка ОСОБА_1 фактично понесла судові витрати в загальній сумі 8793,02 грн., в тому числі оплатила судовий збір в сумі 2393,02 грн., оплатила проведені судовим експертом дослідження в сумі 1400,00 грн. та оплатила правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст..88 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок відповідачів2 та 3 відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ст. ст. 9, 14, 16 та 24 Закону України «Про дорожній рух», ст. ст. 11 та 13 Закону України «Про автомобільні дороги України», пунктами 1, 3, 4 та 6 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, пунктами 2, 5, 11 та 38 Єдиних правил ремонту та утримання автодоріг, пунктами 1.1, 1.3, 3, 3.1.1 та 3.1.2 ДСТУ 3587-97, ст. ст. 3,10,11,57-61, 79, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути солідарно із Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (і.к. 25843931) та з Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (і.к. 31950828) на користь ОСОБА_1 спільно спричинену ними пошкодженням автомобіля матеріальну шкоду в сумі 239301 (двісті тридцять дев’ять тисяч триста одна)грн. 02 коп.

Стягнути із Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (і. к. 25843931) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 4396 грн. 51 коп.

Стягнути із Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (і. к. 31950828) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 4396 грн. 51 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.В. Шевцова