Справа №2-378/09  

 Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

 7 вересня 2009 року                                       Радехівський районний суд Львівської області

 в складі:  головуючого – Міги Я.М.

         при секретарі –  Кончук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Радехові справу за позовом  

ОСОБА_1

до

Радехівської Центральної районної лікарні Радехівського району Львівської області

про

поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу

 В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся в суд з позовом про поновлення його на роботі та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки його 30.06.2009 року було звільнено з посади лікаря-ортопеда Радехівської Центральної районної лікарні Радехівського району Львівської області як такого, що не витримав випробування, оскільки він був прийнятий на роботу з шестимісячним випробувальним строком. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки має всі необхідні знання та навички для роботи лікарем ортопедом-травматологом.

 Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що позивач був прийнятий на роботу з шестимісячним строком випробування.  20.06.2009 року, приблизно о 20 год. вечора, під час чергування позивача, він, разом з лікарем ОСОБА_3 зайшли в робочий кабінет позивача і він встановив, що позивач перебуває на роботі в нетверезому стані, за питався думку Сулі мука про те, чи може лікар виконувати в такому стані свої професійні обов»язки та отримавши ствердну відповідь, що ні, він запропонував позивачу іти додому. 30.06.2009 року, приблизно о 9 год., він знову побачив позивача в нетверезому стані на робочому місці і разом з лікарем ОСОБА_4 запропонували пройти в відділ кадрів, де в присутності начальника відділу кадрів ОСОБА_5 було складено акт в якому зафіксували про перебування на роботі позивача в нетверезому стані в присутності позивача. Одразу ж був виданий наказ про його звільнення як такого, що не витримав випробування. 29.06.2009 року акту про перебування позивача на робочому місці в нетверезому стані не складав та проходити медогляд для встановлення стану сп»яніння не пропонував, оскільки не мав часу.  

 Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що суд може змінити підстави та причину звільнення.

 Суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.  

 В судовому засіданні позивач пояснив, що він в ніч з 29.06.2009 року перебував на нічному чергуванні в Радехівський ЦРЛ, перед цим в нього було три безсонних ночі. Приблизно о 20 год. коли він спав, то до нього в кабінет зайшов головний лікар ОСОБА_2 з лікарем ОСОБА_3 Коли він       піднявся то головний лікар ОСОБА_2 сказав ОСОБА_3 про те, що він перебуває в нетверезому стані, той розвів руками і вони пішли не слухаючи його заперечень. Після цього він пішов разом з лікарем ОСОБА_3 надавати хворому допомогу і він накладав гіпсову пов»язку хворому. 30.06.2009 року, приблизно о 9 год., коли він проснувся і зайшов в гіпсовочну, то зайшов головний лікар ОСОБА_2 і разом з лікарем ОСОБА_4 вони пішли в відділ кадрів, де в присутності начальника відділу кадрів ОСОБА_5, головний лікар сказав, що його звільнено і що він може іти додому та сказав підготувати наказ. Акту про його перебування на робочому місці в стані алкогольного сп»яніння в його присутності ніхто не складав і він про нього взнав 5.08.2009 року під час слухання справи в суді. Пройти медогляд для встановлення стану сп»ягніння йому ніхто не пропонував. Факт вживання алкогольних напоїв 29.06.2009 року та 30.06.2009 року заперечує.

 Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він дійсно ввечері 29.06.2009 року заходив в кабінет до позивача разом з головним лікарем ОСОБА_2, але стверджувати, що той перебував в стані алкогольного сп»яніння не може, оскільки він курсів, які б надавали право робити висновки про стан сп»яніння не проходив. Після цього він разом з позивачем надавали допомогу хворому і він накладав одну гіпсову пов»язку, а позивач іншу. А взагалі позивач є фахівцем в своїй справі оскільки він може вправити перелом, прочитати рентгенфотографію, зробити операцію.

 Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 30.06.2009 року після 9 год. позивач зайшов в гіпсовочну і він побачив, що стан того був порушений, очі червоні, він був в стані алкогольного сп»яніння. Також він був присутнім як складався акт в відділі кадрів, де також були начальник відділу кадрів ОСОБА_5, головний лікар ОСОБА_2 та позивач в присутності якого складався акт. Про те чи пропонував хтось ознайомитися позивачу з актом він не пам»ятає. Пройти освідування для встановлення факту сп»яніння позивачу не пропонували з етичних міркувань, оскільки це є антиреклама закладу. Такі освідування він проводить і має відповідний сертифікат.

 Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що акт складався в її присутності та присутності позивача в кабінеті начальника відділу кадрів. Медичного обстеження позивачу пройти не пропонували. В присутності позивача його було доведено, що буде складатися акт, акт для ознайомлення позивачу не надавали. Наказ готувала вона як за порушення трудової дисципліни.

 З копії трудової книжки встановлено, що позивач 6.03.2009 року прийнятий на посаду лікаря ортопеда-травматолога з шестимісячним строком випробування.

 З копії диплому з відзнакою серії КВ №795646 встановлено, що ОСОБА_1 в 1988 році закінчив Вінницький медінститут ім.Пирогова. встановлено,  

 З копії сертифікату спеціаліста за №30273 встановлено, що ОСОБА_1 підтверджено звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю ортопедія-травматологія і він дійсний до 13.11.2012 року.

 З акту від 30.06.2009 року вбачається, що цього числа ОСОБА_1 о 9 год. 00 хвилин перебував на робочому місці в стані алкогольного сп»яніння.

 Таким чином судом встановлено, що позивач має відповідні навики в лікувальній справі, які підтверджуються відповідним сертифікатом, не ставлять під сумнів професійні навики позивача і представники відповідача.

 Відповідно до ст. 26 КЗпП України при укладанні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, а строк випробування, згідно ст. 27 КЗпП України може становити шість місяців лише за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації.

 Однак, як самої угоди про встановлення позивачу строку випробування при прийнятті на роботі, чи згоду його на такі умови, яка була б обумовлена в наказі про прийняття на роботу у вигляді його підпису, так і згоди виборного органу первинної профспілкової організації, куди відноситься Радехівська ЦРЛ представниками відповідача в судове засідання не представлено.

 Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона та інші особи, які беруть участь у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і вони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а тому позов, на думку суду, з підстав, що позивача звільнено з посади як такого, що не пройшов випробування, до задоволення не підлягає.

 Не може бути, на думку суду, звільнено позивача з посади і з тих підстав, що він не пройшов випробування, так як 29.06.2009 року ввечері та зранку 30.06.2009 року перебував на роботі в нетверезому стані, оскільки відповідно до чинного законодавства в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю, а тому звільнення його повинно було б проведено як за порушення трудової дисципліни, а не як такого, що не пройшов випробування.

 Хоча викликає сумнів і саме порушення трудової дисципліни позивачем.

 Так, відповідно до п.7 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані.

 Однак, в судовому засіданні встановлено, що головний лікар Радехівської ЦРЛ, зафіксувавши стан сп»яніння позивача ввечері 29.06.2009 року не тільки не відсторонив його від роботи, а й допустив до надання невідкладної допомоги хворому після отриманих травм, де позивач накладав гіпсові пов»язки.

Разом з тим, вранці 30.06.2009 року головний лікар, встановивши, що позивач перебуває в нетверезому стані, не тільки відсторонив його від роботи, а одразу ж звільнив з займаної посади. При цьому, в кабінеті начальника відділу кадрів Радехівської ЦРЛ, було складено акт про появу позивача на робочому місці в нетверезому стані. З даним актом, судячи з відсутності підпису позивача на ньому, позивач не ознайомлений, як і не зроблена відмітка про відмову позивача від ознайомлення з актом. Сам позивач заперечує факт складання акту 30.06.2009 року, стверджуючи, що він про нього дізнався 5.08.2009 року під час слухання справи. Свідки ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що акту позивачу для ознайомлення не надавали, а свідок ОСОБА_4 пояснив, що він не пам»ятає чи надавався для ознайомлення акт позивачу. Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що пройти освідування для встановлення факту сп»яніння позивачу не пропонували з етичних міркувань, оскільки це є антиреклама закладу. Хоча він же пояснив, що для проведення медичного огляду спеціального устаткування не потрібно, потрібен лише спеціаліст, який пройшов відповідні курси і має відповідний сертифікат. І він такий сертифікат має і освідування на стан сп»яніння проводить, а тому суд приходить до висновку, що саме він мав змогу провести освідування позивача в кабінеті начальника кадрів Радехівської ЦРЛ, скласти відповідний протокол та зареєструвати в журналі реєстрації таких протоколів, звідки б при розгляді справи можна було б дізнатися про дату складання спірного акту, який  також без реєстрації.

При таких обставинах у суду немає підстав змінювати причини та підстави звільнення позивача з посади на чому наполягали представники відповідача під час судового розгляду і від чого відмовились.

Згідно чинного законодавства при поновленні на роботу необхідно провести нарахування заробітної плати за весь час вимушеного прогулу відповідно до «Порядку обчислення заробітної плати» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 100 від 8.02.1995 року.                                                              Заробітна плата позивача за два місяці при шестиденному робочому тижневі, що передували звільненню, згідно представлених відомостей, становила в квітні 2009 року – 1074 грн. 00 коп. при кількості робочих днів – 26; в травні 2009 року – 1118 грн.98 коп при кількості робочих днів – 23. Визначається середньоденна зарплата шляхом додавання зарплат та ділення на кількість робочих днів (1074,00 грн. + 1118.998) : «26+23) = 44 грн. 76 коп.

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача становила: червень -1; липень – 27; серпень – 25; вересень – 6, що в сумі становить 59 днів.

Шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів за весь час вимушеного прогулу визначається сума коштів, яка підлягає до стягнення з Радехівської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 44,76 х 59 = 2640 грн. 84 коп.

 Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,  ст. ст. 28, 231-235 КЗпП України,   суд -

 В И Р І Ш И В :

 Позов задоволити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря ортопеда-травматолога Радехівської Центральної районної лікарні Радехівського району Львівської області.

Стягнути з Радехівської Центральної районної лікарні Радехівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 2640 грн. 84 коп. заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та провести з цієї суми стягнення податків та обов»язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

Стягнути з Радехівської Центральної районної лікарні Радехівського району Львівської області на користь держави 51 грн. держмита.

Стягнути з Радехівської Центральної районної лікарні Радехівського району Львівської області на користь держави 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення в частині поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу в частині місячної заробітної плати допустити до негайного виконання.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

 Головуючий                             підпис

      З оригіналом згідно:

      Голова Радехівського районного суду                                     ОСОБА_7