справа 2а-373/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2009 року Радехівський районний суд Львівської області
в складі головуючого – Міги Я.М.
при секретарі – Хоростецькій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радехові адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області
про
поновлення пропущенного строку та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дітям війни
В С Т А Н О В И В :
Позивач просить суд зобов”язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу “ Дітям війни “ за період з 1.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 4469 грн.90 коп. Позовні вимоги обгрунтовує тим,що відповідно до статті 1 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,однак така допомога не виплачувалась. Крім цього, просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Позивач в судовому засідання підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні протии позову заперечив, оскільки на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “, не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття “ мінімальна пенсія за віком “ як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6 – РП/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Позивачу у 2008 році виплачувалась щомісячна державна соціальна допомога “ Дітям війни “ у розмірі 10 відсотків.
Суд дослідивши докази,вважає,що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Законом України “ Про соціальний захист дітей війни “ від 18 листопада 2004 року № 2195 – УІ установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищенність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Ст.1 цього Закону визначено,що дитиною війни є особа,яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач народилася 27 квітня 1943 року і є дитиною війни.
Статтею 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ передбачено,що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,що виплачується замість пенсії,підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо Законів України – усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено,що при прийнятті нових законів,або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обягу існуючих прав і свобод.
Законами України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік “ та “ Про Державний бюджет України на 2008 рік “ дію ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 – РП /2007 ( справа про соціальні гарантії громадян ) та від 22 травня 2008 року № 10 – РП /2008 визнані такими,що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ),зокрема,положенням Закону України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік “ та “ Про Державний бюджет України на 2008 рік “ якими обмежується дія ст.6 Закону України “ Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту “.
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-РП/2007 та № 10-РП/2008 визнанні неконституційними Положення законів України ” Про Державний бюджет України на 2007 рік “,“ Про Державний бюджет України на 2008 рік “ втратили чинність,отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “.
Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-РП/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-РП/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами ,які виникли внаслідок дії положень статтей,що визнанні неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області оспорюване позивачем підвищення з 09 липня 2007 року не виплачувалось, а з 22 травня 208 року виплачувалось частково, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов”язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період 01.07.2007 року по 09.07.2007 року, то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-РП/2007 Положення закону України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік “ визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року. Отже, саме з 09.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов”язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, то такі до задоволення підлягають частково та суд мотивує це наступним.
Позивач просить зобов»язати відповідача провести нарахування надбавки до пенсії за період 2006 року, однак, Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було зупинено дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але Законом України від 19.01.2006 року №3367-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5, запроваджуються з 1.01.2006 року , а ст.6 – у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то в задоволенні вимог, щодо виплати за 2006 рік слід відмовити.
Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення підвищення до пенсії в 2007 році за період до 9 липня 2007 року, то положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані неконституційними та втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 9.07.2007 року.
Не підлягає до стягнення в повному обсязі з відповідача в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки позивачу встановлено інвалідність і йому в 2007 році виплачено надбавку до пенсії як дитині війни. Така ж надбавка виплачена і в 2008 році, відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-РП/2008 Положення закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік “ визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Отже, саме 22.05.2008 року відновлено дію статті 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “, а починаючи з цього дня підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача несплачені надбавки до пенсії за 2008 рік.
Не може бути підставою для відмови в задоволенні позову посилання представника відповідача про те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом, оскільки ч.7 ст .9 КАС України зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Безпідставним, на думку суду, є і посилання представника відповідача про відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути причиною невиконання відповідним суб»єктом владних повноважень покладених на нього зобов»язань, так як реалізація особою права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно- правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Враховуючи наведені вище обставини та беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на які поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір таких виплат, а тому суд вважає,що дії (бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі по невиплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ є протиправними.
Не може бути, на думку суду, підставою для відмови в задоволенні позову і та обставина, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням втрати частини доходів.
Керуючись ст. ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “, ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове пенсійне страхування “, ст. 62 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-РП/2007, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-РП/2008, ст. ст.7, 14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ( бездіяльність ) Управління Пенсійного фону України у Радехівському районі Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “.
Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області нарахувати і виплатити з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі Положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни “ з урахуванням виплачених сум.
В решті частини позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,встановленого КАСУ,якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,але апеляційна скарга не була подана у строк,встановлений цим Кодексом,постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення ,якщо його не скасовано,набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо в строк апеляційного оскарження було поновлено,то вважається,що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції,який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,яка її подає,до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,а вразі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,якщо скарга подається у строк,встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий підпис
З оригіналом згідно:
Голова Радехівського районного суду ОСОБА_2