Справа № 346/1457/17

Провадження № 11-кп/779/58/2018

Категорія ст. 82 КК України

Головуючий у 1 інстанції Хільчук І. І.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів ПовзлоаВ.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю секретаря Василаш Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Коломийського міськрайсуду Івано-Франківської області від 23.05.2017 року про повернення заяви засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, -

з участю: прокурора Мариніва Р.І.

засудженого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду скасувати, оскільки вважає, що суд безпідставно повернув йому заяву про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, як особі, що немає процесуального права на її подання. Вважає, таку відмову судді незаконною.

01.02.2018 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції надійшла ще одна апеляційна скарга засудженого ОСОБА_3, яка по суті доповнює раніше подану ним апеляційну скаргу. В якій він вказує, що до нього упереджено відносяться в адміністрації колонії, де нестерпні умови відбування покарання, на нього здійснювався психологічний тиск з боку адміністрації колонії, побої, тортури, катування, мордування, нанесення тілесних ушкоджень, які заподіювались без будь-яких причин, надавались заборонені медичні препарати, що призводять до розладу здоров’я. Апелянт вказує що в таких принизливих умовах його тримали з 2011 року по 2017 рік. Враховуючи наведене вище, просить скасувати ухвалу суду, якою повернено його заяви про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.05.2017 року заяву засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким повернуто останньому, з підстав того, що вирішення вказаного в заяві питання проводиться на підставі звернення і в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 154 КВК України, тобто за зверненням органу або установи виконання покарань. За таких обставин суд дійшов висновку, що діючим кримінально-виконавчим законодавством не передбачено можливості безпосереднього звернення засудженого до суду з вказаним клопотанням.

Під час апеляційного розгляду:

- засуджений та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати. Засуджений повідомив, що викладені в апеляційній скарзі факти про незаконне поводження з ним з боку адміністрації колонії, дійсно мали місце. З цього приводу він звертався до відповідних органів, та відомості за його зверненням були внесені до ЄРДР та проводиться досудове розслідування;

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати. Підтвердив, що дійсно засуджений ОСОБА_3 звертався зі скаргою на незаконні дії працівників установи, де він відбуває покарання та відомості по цьому питанню дійсно внесені до ЄРДР та проводиться досудове розслідування.

Враховуючи наведене вище, а саме, те, що за заявою ОСОБА_3 про скоєння злочину, яка вбачається зі змісту апеляційної скарги, внесені відомості до ЄРДР та проводиться досудове розслідування, та вказаний факт підтверджується, та не заперечується сторонами кримінального провадження, а саме як засудженим ОСОБА_3, так і прокурором, то у колегії суддів відсутні підстави для відповідного процесуального реагування в порядку п. 2 ч. 6 ст. 206 КПК України, на вказаний факт.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду першої інстанції – скасувати з наступних підстав.

Діюче кримінальне процесуальне законодавство, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України надає право суду, визначене ч. 2 ст. 539 цього ж кодексу вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.

Частина 1 ст. 539 КПК України, крім інших осіб, надає право засудженому звернутися з клопотанням про вирішення питань, які виникають під час виконання вироків, а п. 1 ч. 2 цієї ж правової норми вказує, що клопотання про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, у п. 3 ч. 1 ст.537 КПК України.

Своє рішення про повернення скарги засудженому ОСОБА_3, суд першої інстанції мотивував тим, що за змістом ст. 154 КВК України та ст. 82 КК України саме орган або установа виконання покарань має право звернутися з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, до суду у порядку, встановленому КПК України. Виходячи з цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що засуджений не є особою, яка наділена правом звертатись з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, а тому повернув заяву заявнику – ОСОБА_3 (а.п. 11-12).

Проте, колегія суддів не погоджуються з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.

За існуючого правового регулювання, з урахуванням положень ст. 154 КВК України, клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким може бути заявлено органом або установою виконання покарань.

Проте, вказана норма КВК України не звужує процесуальні права засудженої особи в частині можливості звернення до суду в порядку, передбаченому ст.ст. 537, 539 КПК України.

З мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається. що судом встановлено, що на засіданні адміністративної комісії з розгляду питань заміни невідбутої частини покарання більш м’яким та переводу до дільниці соціальної реабілітації Коломийської виправної колонії (№41) справа засудженого ОСОБА_3В не розглядалась, а притягується від до кримінальної відповідальності за вчинення нового кримінального правопорушення (а.п. 11).

Проте, незважаючи на те, що засуджений ОСОБА_3 обґрунтовував своє клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, незаконною відмовою та упередженим ставлення до нього з боку адміністрації, судом першої інстанції не з'ясовано правових підстав такої відмови, та можливих передумов порушення законних прав ОСОБА_3 на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.

Колегія суддів визнає обґрунтованими апеляційні доводи засудженого та вважає, що суд першої інстанції, повертаючи заяву засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, не перевірив обставини, які зумовили його звернутись з таким клопотанням до суду.

Отже, посилання суду першої інстанції як на підставу повернення заяви ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким на ст. 154 КВК України, яка, на переконання суду, встановила право звернутися з поданням про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким лише орган або установу виконання покарань, не ґрунтується на чинних кримінальних процесуальних нормах, вказаних вище.

На думку колегії суддів, тлумачення вказаної вище правової норми дає достатньо підстав визнати, що вона не обмежує і не може обмежувати права інших учасників кримінального провадження в ході виконання вироку, бо ці права прямо передбачені в чинних нормах КПК України, а саме приписами ст.ст. 537, 539 КПК України.

Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог даного закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки суд першої інстанції, ухваливши рішення про повернення заяви засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, припустився порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, колегія суддів, відповідно до ст. 415 КПК України, задовольняє апеляційну скаргу, скасовує ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції.

Зважаючи на ці обставини, колегія суддів позбавлена можливості усунути допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Коломийського міськрайсуду Івано-Франківської області від 23.05.2017 року про повернення заяви засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: В.В. Повзло

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Згідно з оригіналом:

Суддя В.В. Повзло