ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2006 р. | № 16/521 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Стратієнко Л.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р.
у справі №16/521 господарського суду м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Видобувна компанія “Укрнафтобуріння”
до відповідачів Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Сахалінське”
Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство передових технологій “Зонд”,
Товариства з обмеженою відповідальністю “Сиріус-1”,
Товариства з обмеженою відповідальністю “Парі”,
Закритого акціонерного товариства “Девон”
треті особи Державний комітет природних ресурсів України,
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України,
Національна акціонерна компанія “Надра України”
про зобов’язання укласти договори та визнання неправомірними дій
за участю представників:
ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” –Ласкавий В.В.;
ДП НАК Надра України” “Полтаванафтогазгеологія” –Білецька Л.О.;
ТОВ “Сахалінське” – не з’явилися;
ТОВ “Науково-виробниче підприємство передових технологій “Зонд” – не з’явилися
ТОВ “Сиріус-1” – не з’явилися;
ТОВ “Парі” – не з’явилися;
ЗАТ “Девон” –Чижик В.М.; Хотинська О.З.;
Державного комітету природних ресурсів України – не з’явилися;
Міністерства охорони навколишнього природного середовища України – не з’явилися;
НАК “Надра України” – Зінченко К.М.;
ГПУ - Мірошниченко В.С.
В судовому засіданні з 08.08.2006р. по 10.08.2006р. оголошувалась перерва.
в с т а н о в и л а :
Закрите акціонерне товариство “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд:
- зобов’язати відповідачів - ДП “НАК “Надра України ”Полтаванафтогазгеологія”, ТОВ “Сахалінське”, ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд", ТОВ “Сиріус-1”, ТОВ “Парі”, ЗАТ “Девон” укласти з ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” договори про спільну діяльність на виконання умов спеціального дозволу №2714 від 29.12.2004р. на геологічне вивчення, у т.ч. дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища;
- визнати, що строк, протягом якого надрокористувач зобов’язаний розпочати використання ділянки надр, встановлений п.17 постанови Кабінету Міністрів України №1540 “Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами”, не розпочався для ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння”;
- визнати неправомірними та такими, що суперечать вимогам закону дії ДП НАК “Надра України” “Полтаванафтогазвидобування”, ТОВ “Сахалінське”, ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд", ТОВ “Сиріус-1”, ТОВ “Парі” та ЗАТ “Девон” щодо користування ділянкою надр, на якій знаходиться Сахалінське родовище вуглеводнів.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що отримав спеціальний дозвіл №2714 від 29.12.2004р. на геологічне вивчення, у т.ч. дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища, який містить зобов’язання зберегти договори про спільну діяльність, укладені з суб’єктами господарської діяльності з метою геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Сахалінського родовища. При цьому, укладені попереднім власником ліцензії –ДП НАК “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія” договори з відповідачами –ТОВ “Сахалінське”, ТОВ “Сиріус-1”, ТОВ “Парі”, ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд" припинили свою дію, у зв’язку з анулюванням ліцензії, що видана ДП НАК “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія” (т.1 а.с.14-18).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем уточнено заявлені позовні вимоги. Відповідно до поданої ним заяви від 10.02.2006р., ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” просить суд:
- зобов’язати ТОВ “Сахалінське”, ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд", ТОВ “Сиріус-1”, ТОВ “Парі”, ЗАТ “Девон” укласти з ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” договори про спільну діяльність на виконання умов спеціального дозволу №2714 від 29.12.2004р. на геологічне вивчення, у т.ч. дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища;
- визнати, що строк, протягом якого надрокористувач зобов’язаний розпочати використання ділянки надр, встановлений п.17 постанови Кабінету Міністрів України №1540 “Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” не розпочався для ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтбуріння”;
- визнати неправомірними та такими, що суперечать вимогам закону дії ДП НАК “Надра України” “Полтаванафтогазвидобування”, ТОВ “Сахалінське”, ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд", ТОВ “Сиріус-1”, ТОВ “Парі” та ЗАТ “Девон” щодо користування ділянкою надр, на якій знаходиться Сахалінське родовище вуглеводнів (т.2 а.с.189-190).
Відповідачі у справі –ЗАТ “Девон”, ТОВ “Сиріус-1”, ТОВ “Сахалінське” у відзивах на позов заявлені вимоги відхиляють, посилаючись на те, що особа, з якою укладені договори про спільну діяльність, - ДП НАК “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія” має ліцензію на користування надрами Сахалінського родовища, а наказ Державного комітету природних ресурсів України від 01.09.2004р. №132 щодо анулювання такої ліцензії визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2005р. у справі №27/34-40/486-14/130. Крім того, ТОВ “Сахалінське” вважає, що позивач не був позбавлений можливості розпочати діяльність щодо виконання Програми робіт і Переліку робіт з геологічного вивчення надр Сахалінського родовища, оскільки ними передбачено буріння двох нових розвідувальних свердловин (т.2 а.с.53-54,64-66,72-75,167-168,196-197).
У поданому доповненні до відзиву на позов ЗАТ “Девон” також вказує на відсутність у нього обов’язку укласти договір з позивачем, оскільки обов’язок збереження договорів про спільну діяльність спеціальним дозволом покладається саме на позивача (т.2 а.с.200-201).
Відповідач у справі – ТОВ “Парі” вимоги позивача в частині зобов’язання укласти з ним договір визнало, повідомивши суд про прийняття відповідної пропозиції позивача та підписання договору (тт.2 а.с.213).
Відповідач у справі – ДП “Полтаванафтогазгеологія” НАК “Надра України” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що є власником спеціального дозволу №1931 від 14.05.2002р. на користування надрами Сахалінського родовища, строк якого не закінчився (т.2 а.с.214-215).
16.02.2006р. до господарського суду м. Києва надійшло звернення заступника прокурора м. Києва, який повідомив про вступ у справу (т.2 а.с.195).
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.02.2006р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду визнано, що строк, протягом якого надрокористувач зобов’язаний розпочати використання ділянки надр, встановлений ч.3 ст.17 Закону України “Про нафту і газ” та ч.2 ст.17 постанови Кабінету Міністрів України “1540 “Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами”, для ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” не розпочався; позовні вимоги в частині визнання неправомірними та такими, що суперечать вимогам закону дій ДП “НАК “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія”, ТОВ “Сахалінське”, ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд", ТОВ “Сиріус-1”, ТОВ “Парі”, ЗАТ “Девон” щодо користування ділянкою надр, на якій знаходиться Сахалінське родовище вуглеводнів, залишено без розгляду; в іншій частині позову відмовлено (т.2 а.с.253-257).
Вимоги щодо зобов’язання відповідачів укласти договори судом першої інстанції визнані необґрунтованими, враховуючи, що чинне законодавство не передбачає виникнення такого обов’язку у відповідачів у зв’язку з видачею спеціального дозволу на користування надрами позивачу.
Позовні вимоги в частині визнання строку, протягом якого надрокористувач зобов’язаний розпочати використання ділянки надр таким, що не розпочався для позивача задоволені судом першої інстанції з огляду на те, що користування ділянкою надр Сахалінського родовища здійснюють відповідачі, у т.ч. ДП НАК “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія”, що перешкоджає позивачу розпочати діяльність, пов’язану з користуванням нафтогазоносними надрами в строк, встановлений ч.3 ст.17 Закону України “Про нафту і газ” та п.17 постанови Кабінету Міністрів України №1540 “Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами”.
В частині визнання неправомірними і такими, що суперечать закону дій відповідачів щодо користування ділянкою надр Сахалінського родовища позовні вимоги залишено без розгляду судом першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст.81 ГПК України, враховуючи, що у господарському суді м. Києва розглядається справа №2/664А за позовом ЗАТ “Видобувна компанія“ до ДП НАК “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія”, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” таким, що має право здійснювати геологічне вивчення, у т.ч. дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища, який було надано ДП НАК “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія”, таким, що втратив чинність з 29.12.2004р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. рішення господарського суду м. Києва 22.02.2006р. в частині:
- задоволення позову щодо визнання, що строк, протягом якого надрокористувач зобов’язаний розпочати використання ділянки надр, встановлений ч.3 ст.17 Закону України “Про нафту і газ” та ч.2 п.17 постанови Кабінету Міністрів України №1540 “Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами”, для ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” не розпочався, скасовано, а провадження у справі у цій частині припинено;
- залишення без розгляду позову в частині визнання неправомірними та такими, що суперечать вимогам закону, дій ДП НАК “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія”, ТОВ “Сахалінське”, ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд", ТОВ “Сиріус-1”, ТОВ “Парі” та ЗАТ “Девон” щодо користування ділянкою надр, на якій знаходиться Сахалінське родовище вуглеводнів, скасовано, а провадження у справі в цій частині припинено.
В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2006р. залишено без змін (т.3 а.с.87-92).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та припиняючи провадження у вищевказаній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлені вимоги не підлягають розгляду у господарських судах.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2006р.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом спору у даній справі, є, зокрема, вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідачів та визнання строку, протягом якого надрокористувач зобов’язаний розпочати використання ділянки надр, встановлений законодавством, таким, що не розпочався для позивача.
Переглядаючи прийняте у цій справі рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що провадження у справі у цій частині порушене судом першої інстанції помилково і підлягало припиненню і з таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується касаційна інстанція з огляду на наступне.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Фактично позивач, звертаючись з вищевказаними вимогами, просить суд дати оцінку діям відповідачів –встановити факт їх незаконності, а також встановити факт відсутності події, що є початком строку, протягом якого надрокористувач зобов’язаний розпочати використання ділянки надр. Разом з тим, встановлення фактів виходить за межі повноважень господарських судів, з огляду на те, що, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, оскільки позивачем не заявлені вимоги щодо відшкодування заподіяної такими діями шкоди або скасування акта спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр щодо анулювання ліцензії у зв’язку з невиконанням робіт у строк, передбачений законодавством тощо.
Вимога щодо встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога –спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Так, відповідно до ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім спорів, визначених у цій нормі;
- справи про банкрутство;
- справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Із змісту вказаної норми вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у пп.2,3 ч.1 ст.12 ГПК України. Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.
Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.
Таким чином, вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідачів та строку, протягом якого надрокористувач зобов’язаний розпочати використання ділянки надр, таким, що не розпочався, не можуть бути предметом розгляду у господарських судах України, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині у відповідності з п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Отже, судом апеляційної інстанції правомірно скасовано рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2006р. в частині задоволення позову щодо визнання строку, протягом якого надрокористувач зобов’язаний розпочати використання ділянки надр, таким, що не розпочався, а також вимог щодо визнання неправомірними та такими, що суперечать вимогам закону, дій відповідачів і у цих частинах провадження у справі припинено.
Також колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків судів щодо відмови у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідачів –ТОВ “Сахалінське”, ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд", ТОВ “Сиріус-1”, ТОВ “Парі”, ЗАТ “Девон” укласти з ЗАТ “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” договори про спільну діяльність на виконання умов спеціального дозволу №2714 від 29.12.2004р. на геологічне вивчення, у т.ч. дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища.
Так, згідно п.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін лише якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до п.4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
В силу ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи, що судами не встановлено жодних підстав, в силу яких у відповідачів виникає обов’язок укласти договір з позивачем і на запропонованих ним умовах, ними вірно визнано безпідставними вимоги позивача щодо зобов’язання відповідачів укласти договори у запропонованій позивачем редакції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2006р. в частині відмови у позові щодо зобов’язання відповідачів укласти договори.
Таким чином, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р., що прийнята з дотриманням норм процесуального права та з урахуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. у справі №16/521 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Видобувна компанія “Укрнафтобуріння” –без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Стратієнко Л.В.
Черкащенко М.М.