Справа № 2-4093/09

 РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ  

29  жовтня  2009  року  Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого      судді-                Домусчі  Л.В.

при секретарі      -                Ларіна Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 за участю Прокурора Приморського району м.Одеси  до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час  вимушеного прогулу,

                                      В С Т А Н О В И В :  

Позивач звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1690 гривень та стягнення середнього заробітку за час  затримки розрахунку.

Позивач зазначив, що працював охоронцем у Головному управлінні Державного казначейства України в Одеській області та 04.08.08р. він дізнався про притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно наказу №09-с  у вигляді оголошення догани. Зазначене позивача обурило і він 04.08.08р. написав заяву про звільнення за власним бажанням і його звільнили. Однак у день звільнення йому не повернули трудовому книжку та не розрахувались з ним у передбачений законодавством строк.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник прокурора Приморського району м.Одеси у минулих судових засіданнях підтримав позов, та просив суд задовольнити позовні вимоги, 29.10.2009р. не з’явився , про час і місце судового засідання повідомлявся, причини неявки суду не повідомив. Позивач надав згоду слухати справу у відсутності представника прокурора.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що позивач дійсно у них працював на посаді охоронця та був звільнений за власним бажанням, що ніякого наказу про оголошення догани не існує. Також представник відповідача не заперечував проти наявності затримки при розрахунку.

Суд, заслухавши  пояснення позивача, представника прокурора та представника відповідача,  дослідивши докази, перевіривши матеріали справи,  вважає,  що позов  підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

  Судом встановлено, що позивач працював на посаді сторожа в Головного управління Державного казначейства України в Одеській області з 03.09.2007р. згідно наказу №167 від 03.09.2007р,, що визнано сторонами та підтверджується  записом в трудовій  книжки позивача(а.с.14) та наказом №167-к від 03.09.2007р. з посадовим окладом 445 грн. в місяць.(а.с.28).

Згідно наданої суду довідки позивачу при звільнені був нарахований та здійснений остаточний розрахунок 04.08.2008р. у сумі 12,82 грн. та перераховані на зарплатну картку (а.с.27).

Судом встановлено, що  згідно наказу  №146-к від 04.08.2008р. позивач був звільнений  по ст..38  КЗпП України  за власним бажанням і  з цього часу позивач припинив трудові відносини , (а.с.35).

 Судом встановлено, і сторони не заперечували, що після   звільнення позивачу не видали трудову   книжку  .

  Відповідно до ст.. 3 КЗпП України  зазначена справа  підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини між працівником і роботодавцем із приводу неотримання трудової книжки  є трудовими і регулюються нормами трудового законодавства.

  Відповідно до ст..221 КЗпП України зазначений спір підлягає  судовому розгляду  .

         Так, відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.  

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.  

          З матеріалів справи вбачається, що спір виник з приводу затримки  видачі трудової книжки при звільненні.  

   Відповідно до наданої  Головним управлінням Державного казначейства України в Одеській області  довідки №03-39/14 від 08.04.2009р. судом встановлено,  що згідно з номенклатурою справ, наказів про стягнення, запис щодо наказу за №09-с  та сам наказ у журналі реєстрації у відділі персоналу  Головного управління Державного казначейства України в Одеській області відсутній.,(а.с.36). Таким чином суду не надано доказів щодо наявності   такого наказу.

    З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався  зі скаргою  щодо невидачі трудової книжки  при звільненні до прокурора Приморського району м.Одеси  13.08.2008р.(а.с.12-13), у зв’язку з чим прокуратурою проводилась відповідна перевірка та на адресу територіальної державної інспекції праці у Одеській області  в.о.  прокурора Приморського району м.Одеси 19.08.2009р. був направлений лист з проханням розгляду звернення (а.с.15), яка в свою чергу надала позивачу відповідь (а.с.16.).

  Згідно листа в.о. начальника  Головного управління Державного казначейства України від 26.09.09р. №15-10-11/5694 позивачу був надісланий лист, яким запрошували позивача отримати трудову  книжку.

  Судом встановлено, що позивач отримав свою трудову книжку 01.10.2008р.(а.с.29). Як зазначається в представленій суду довідки відповідачем причини неотримання трудової книжки в день звільнення невідомі.(а.с.65).

          Виплата працівникові середнього заробітку в разі затримки трудової книжки власником або уповноваженим ним органом пов’язана  з вимушеним прогулом, оскільки, не маючи трудової книжки, працівник позбавлений  можливості реалізувати своє право на працю,, тоді як відповідальність за затримку розрахунку при звільнені(ст..117КЗпП) законодавець не ставить у залежність від прогулу і повязує її тільки з виною, тобто зазначена стаття є санкцією за протиправні дії власника або уповноваженого ним органу в сфері оплати праці.

          Відповідно до ст..235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.  

    Відповідно до ч.1 ст.116  КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

          Відповідно до ст. 117 КЗпП  України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розмір належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.  

   Обов’язок  щодо доказування наявності чи відсутності вини при затримці розрахунку в разі звільнення лежить на власникові чи уповноваженому ним органові.

           Відповідно до п.20. постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.12.1999, № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"  зазначається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.  

            Тобто при звільненні позивача, який був на роботі в цей день, відповідач не виконав зазначеної вимоги і не видав позивачу трудової книжки, про що в судовому засіданні не заперечує представник відповідача. Суд вважає, що в цьому випадку відповідачем порушено вимоги КЗпП, оскільки, згідно зі статтею 47 КЗпП, трудова книжка мала бути видана в день звільнення працівника. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу  працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ст..235 КЗпП України). Суд вважає, що затримка у видачі трудової книжки, а саме: з 04 серпня 2008 року відбулася з вини відповідача, а тому позовні вимоги про стягнення за час затримки видачі трудової книжки підлягають  задоволенню за період з 04.08.2008р. по 01.10.2008р.    ( 28днів в серпні=976,6 грн +30 днів вересень =1130,71 грн) при середній заробітній платі 1130,71 грн.=2107,31 грн., що підлягає стягненню  в відповідача на користь позивача.

            При цьому розмір середньої заробітної плати складає з огляду наданої суду довідки №5 від 05.03.2009р. (а.с.26) за червень-липень 2008р. 997,65+1263,77=2261,42 грн.:2=1130,71 грн.

          Обчислюючи розмір середньомісячної заробітної плати, суд виходив з наступного. Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів. Як вбачається з довідки виданої відповідачем, середня заробітна плата позивача   становила  за останні два місяці( 997,65+1263,77):2=1130,71 грн. Отже, за один робочий день розрахунок буде таким: 1130,71 грн. помножити на 2 місяці та розділити на 44 робочих днів дорівнює 51,40 грн. Середня заробітна плата за  серпень 2008р 19 робочих дні становить 976,6 грн.  

         Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яку висунув позивач, не підлягає задоволенню на підставі такого. Під час визначення розміру завданих моральних збитків позивачка виходить з того, що відповідач видав наказ №09-с від 04.08.2009р., яким він був притягнутий до адміністративної відповідальності, в якому йшла мова про неналежне виконування ним його обов’язків, що він не забезпечив охорону майна казначейства і у зв’язку з чим він був вимушений написати заяву про звільнення за власним бажанням., і згодом у нього у зв’язку з нервовими переживаннями  виникли різні хвороби.Разом з тим жодним доказом позивач не підтвердив своїх тверджень. Крім того, суд бере до уваги твердження відповідача, підтверджені відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи про відсутність вказаного наказу.  Судом не встановлено наявність такого наказу, і відповідач заперечував проти таких стверджень, на що надано суду довідку про відсутність такого наказу.  

         Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.  

         Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, рішеннями, бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала за наявності її вини.

           Ст. 2371 КЗпП України передбачене право працівника на відшкодування моральної шкоди в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

           Судом не  встановлено наявність порушень з боку відповідача прав позивача на цій підставі. Таким чином суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди.  

          З відповідача також слід стягнути судовий збір в прибуток держави та витрати з інформаційно-технічного забезпечення, в порядку ст. 88 ч. 2 ЦПК України, так як позивач під час подання позову до суду був звільнений від їх сплати.  

         Керуючись ст.ст.10, 11, 56, 60, 84, 88,209, 212– 215,  218,   ЦПК України,  ст.ст.3,  43, 44, 47, 49, 117, 221,233, 235, 238  КЗпП України, суд,

                                                          В И Р І Ш И В :  

         Пзовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки трудової книжки  у розмірі  2107  грн. 31 коп.(Дві тисячі сто сім гривень, 31 коп.).

 В іншій частині позовних вимог-відмовити.

 Стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі  16,90 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн.

Стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь держави державне мито у розмірі 34,10 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 – днів апеляційної скарги, в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України

            Суддя                                                                                  Домусчі Л.В.