Постанова

Іменем України

5 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 347/113/16

провадження № 61-1308 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури Івано-Франківської області,

представники відповідача - Гайова Олександра Василівна, Чмихов ЮрійАнатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 9 червня 2016 року у складі судді Турянського І. Є. та на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Васильковського В. М., Девляшевського В. А., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального

кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Посилаючись на те, що рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13 листопада 2015 року скасовано рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 1 квітня 2015 року, яким зупинено його право на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік в порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності та враховуючи, що позбавлення адвокатської діяльності призвело до втрати ним виручки від клієнтів та моральних страждань, просив суд стягнути з відповідача 72 220 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1 квітня 2015 року по 13 листопада 2015 року, 200 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 372, 11 грн понесених матеріальних витрат.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 9 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушених його трудових прав, зокрема, стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу відповідно до положень КЗпП України не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено укладення з відповідачем трудового договору. До правовідносин, що виникли між адвокатом та дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Івано-Франківської області застосовується спеціальне законодавство - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди є безпідставними, оскільки позивачем не доведено факт вчинення відповідачем протиправних дій відносно нього.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 9 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими, незаконними, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Обраний спосіб захисту порушеного цивільного права відповідає статтям 15, 16 ЦК України.

20 січня 2017 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в даній справі.

12 січня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставин, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Івано-Франківської області на підставі свого рішення від 15 квітня 1994 року № 2 видала позивачу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Івано-Франківської області є органом адвокатського самоврядування і здійснює гарантоване державою

право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури.

ОСОБА_4 є адвокатом, тобто фізичною особою, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» норми якого є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Позивач здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою і не являється членом адвокатського об'єднання.

Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 01 квітня 2015 року адвоката ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік.

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13 листопада 2015 року вказане рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 01 квітня 2015 року скасовано, дисциплінарну справу відносно позивача закрито.

Поняття, види, підстави здійснення адвокатської діяльності, професійні права та обов'язки адвоката, умови та підстави дисциплінарної відповідальності визначені частиною першою пункту 2 статті 1, статтями 19, 20, 21, 26, 33, 34 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Статтею 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатура України це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 вказаного Закону).

З урахуванням наведеного відсутні підстави вважати, що гонорар є заробітною платою в розумінні КЗпП України.

Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є видом дисциплінарного стягнення відповідно до статей 31, 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку із зупиненням його права на заняття адвокатською діяльністю.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог про стягнення з кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області заробітної плати за час вимушеного прогулу, завданої моральної шкоди та матеріальних витрат посилається на порушення його цивільного права, проте просить застосувати норми трудового законодавства як найближчі за своєю сутністю по аналогії закону до спірних правовідносин.

Такі доводи не заслуговують на увагу як такі, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Виходячи зі змісту положень статті 8 ЦК України відсутні підстави для застосування аналогії закону, адже спірні правовідносини врегульовано спеціальною нормою Закону.

Суди, розглядаючи справу, обгрунтовано виходили з того, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» містить норми, які підлягають застосовуванню при вирішенні даного спору.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, суди розглянувши справу в межах заявлених ним позовних вимог, дійшли правильного висновку, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди в розумінні статті 23 ЦК України, не є підставами для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судами обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 9 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І.  Журавель

І . І. Крат