Справа № 2-4668/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
30 листопада 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Козлова Р.Ю.,
при секретарі: Адерейко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного страхового товариства «Вексель» про стягнення суми страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, 3 відсотків річних за час прострочення виконання грошового зобов’язання та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У серпні 2009 року позивачка звернулась до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що вона є власником автомобіля марки «Nissan Teana», державний реєстраційний НОМЕР_1. 30 жовтня 2009 року по вулиці Одоєвського, будинок 8-а в м. Києві позивачкою було виявлено пошкодження на її автомобілі, а саме кузова автомобіля (бампера, капота, переднього правого крила, дверей, коліс, двірників та щіткотримачів) облитого невідомою речовиною, що призвело до пошкодження фарбового покриття автомобіля, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виплати суми страхового відшкодування, позивачка просила суд задовольнити заявлені вимоги.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день, час, місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, та ухвалити заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України, оскільки позивачка не заперечує проти такого порядку розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачка є власником автомобіля марки «Nissan Teana», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 30 жовтня 2009 року по вулиці Одоєвського, будинок 8-а в м. Києві позивачкою було виявлено пошкодження на її автомобілі, а саме кузова автомобіля (бампера, капота, переднього правого крила, дверей, коліс, двірників та щіткотримачів) облитого невідомою речовиною, що призвело до пошкодження фарбового покриття автомобіля.
Оскільки відповідно до п.2 договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між позивачкою та відповідачем від 25 квітня 2008 року № 202-8441/08 ЛЦСП майнові інтереси позивачки, як власника наземного автотранспортного засобу були застраховані ВАТ Акціонерною страховою компанією «Вексель». У листопаді 2009 року позивачка направила страховій компанії повідомлення про настання страхового випадку. 18.10.2008 року відповідачем було надіслано гарантійний лист № 61709, АСТ «Вексель» зобов»язувалось здійснити до 05.12.2008 року оплату страхового відшкодування по випадку, який стався 30.10.2008 року з автомобілем «Nissan Teana», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у сумі 18649,20 грн.(а.с.12). Ремонт пошкодженого автомобіля позивачки проводився ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський». Вартість робіт по ремонту автомобіля автомобіля підтверджується актом виконаних робіт по технічному обслуговуванню (ремонту) автомобіля (а.с.14). Однак після закінчення ремонтних робіт кошти страховою компанією не були перераховані на рахунок товариства.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачем не було виконано зобов’язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-8441/08 ЛЦСП, та не було відшкодовано шкоду завдану майну позивачки, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов’язання за договором вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми також підлягають задоволенню.
Разом з тим, вимога позивачки щодо відшкодування моральної шкоди завданої неправомірними діями відповідача, як споживачу послуг не підлягають задоволенню як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. Так, відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України в п.2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, зокрема, при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Проте, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (роботою чи послугою, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб) у випадках, передбачених законодавством.
Оскільки в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження та обставина, що порушення споживчих прав позивачки з боку відповідача було пов’язане з небезпекою для її життя і здоров`я, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення як такі, що не ґрунтуються на нормах закону.
Крім того не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат за надання юридично-консультаційних послуг, оскільки позивачкою не надано жодного документа, який би підтверджував понесені позивачкою витрати на правову допомогу.
Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов‘язок відшкодувати позивачу понесені судові витрати по справі - 203 грн. 65 коп. по сплаті державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.979 ЦК України суд, ст.. 60, 88, 224-226, ЦПК України суд–
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного страхового товариства «Вексель» про стягнення суми страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, 3 відсотків річних за час прострочення виконання грошового зобов’язання та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції , з відсотків річних за час прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 20364 гривні 89 коп., суму судового збору в розмірі 203 гривні 65 коп. та 120 гривень 00 коп. витрат на іформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ