Справа № 2-а-1818/2009
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2009 року м. Чернігів
Новозаводський районний суд
міста Чернігова
в складі:
головуючого судді Ченцової С.М.
секретаря Цявко Л.І.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про визнання незаконними дій, зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни ,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звертаючись до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова, просить визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною ; зобов»язати нарахувати та виплатити позивачці щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 01.07.2009 року.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що вона має статус «дитини війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими обмежуються виплати «дітям війни». Таким чином, відповідач зобов»язаний здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , починаючи з 01.01.2006 року. Крім того, позивачка просить поновити строк звернення до суду , так як про факт порушення прав позивачки , їй стало відомо із листа Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова від 09.07.2009 року.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала , посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Щодо пропуску річного строку звернення до суду за захистом прав чи інтересів , пояснила , що їй виплачувалася допомога до пенсії , в розмірах вказаних у довідках Управління . Про те , що люди звертаються до суду з вимогами про нарахування підвищеної пенсії як дитині війни їй було відомо , але із заявою про виплату допомоги в розмірах , передбачених Законом , вона звернулася до Управління лише в червні 2009 році, так як із-за сімейних обставин погіршився матеріальний стан .
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова надіслало до суду заперечення , в якому просить застосувати вимоги статей 99 та 100 КАС України щодо річного строку звернення до суду , відмовити у задоволенні позову , посилаючись на обставини викладені у письмовому заперечення до позову та розглянути справу без участі представника Управління.
Заслухавши пояснення позивачки , дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). ОСОБА_2 гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.5).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.
Згідно п.17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік було зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"»від 19.01.2006 №3367-ІУ п. 17 статті 77 було виключено, тобто відновлено дію ст. 6 Закону №2195-ІУ та ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в новій редакції відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону №2195-ІУ, - запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Дію ст. 6 Закону №2195-ІУ було також зупинено на 2007 рік відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№489-V від 19.12.2006 з урахуванням ст. 111 цього Закону - у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на підвищення пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 р. – з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України.
Згідно частини 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про розмір пенсії та отримуваної щомісячної соціальної державної допомоги позивачу було відомо, оскільки отримував пенсію щомісячно, однак до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова та до суду за захистом прав звернулася лише в липні 2009 року, пропустивши річний строк, передбачений ст. 99 КАС України. Позивачка в своєму адміністративному позові заявила клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду , але жодного доказу на підтвердження причин поважності пропуску зазначеного строку до суду не надала. Таким чином, суд вважає, що відсутні поважні причини пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. У своїх письмових запереченнях представник відповідача наполягав на відмові у задоволені адміністративного позову в частині позовних вимог, за період, який передує річному строку звернення з адміністративним позовом, в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Згідно п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положення статей, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення - тобто з 22 травня 2008 року, а тому суд вважає, що слід підвищити розмір пенсії позивачу на 30 % мінімальної пенсії за віком та виплатити доплату за 2008 рік з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до встановленого ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розміру прожиткового мінімуму.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу доплати до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 року та за 2009 рік.
Беручи до уваги, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а позивач не надав до суду доказів про поважність причин пропуску строку, суд вважає за необхідне в частині вимог позивача за 2006 рік , з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 01.07.2008 року відмовити в зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова в частині визнання відмови щодо сплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2006 року по 01.07.2009 року – протиправною, зобов’язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечення її виплати у період з 01.01.2006 року по 01.07.2009 року підлягають задоволенню, в частині нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечення її виплати у період з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 17, 69-71, 99, 100, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, Конституцією України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-пр/2008, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними , зобов"язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова щодо відмови у сплаті ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною.
Зобов"язати Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі
м. Чернігова здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , починаючи з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Новозаводський районний суд м. Чернігова протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі . Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження . Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Суддя Новозаводського
районного суду м. Чернігова С.М.Ченцова