ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

02 серпня 2006 р.

№ 3/72

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Волковицька Н.О., Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Закритого акціонерного товариства “Транспортна інтеграція”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006

у справі

господарського суду міста Києва

за позовом

Державного підприємства “Донецька залізниця”

до	Закритого акціонерного товариства “Транспортна інтеграція”

про	стягнення 1 234 000, 00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

Сітько М.І. –дов. від 07.02.2006

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 21.02.2006 господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено. Стягнено з ЗАТ “Транспортна інтеграція” на користь ДП “Донецька залізниця” одержаної за нікчемним договором пожертви в сумі 1234 000,00 грн., 12340, 00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Постановою від 11.05.2006 Київського апеляційного господарського суду рішення від 21.02.2006 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.ст. 729, 720 Цивільного кодексу України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ЗАТ “Транспортна інтеграція” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, п.п. 1.22.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 729 Цивільного кодексу України. Законом України “Про благодійництво та благодійні організації”, що є спеціальним нормативним актом у сфері благодійництва, встановлено певні форми надання благодійної допомоги, зокрема разової фінансової допомоги, не передбачено жодних обмежень чи додаткових вимог щодо оформлення правовідносин сторін у сфері благодійництва, у тому числі щодо обов’язкового нотаріального посвідчення надання такої благодійної допомоги.

Касаційна інстанція, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарський суд встановив, що відповідно до листа відповідача №228 від 07.09.2004, позивач надав йому фінансову допомогу в сумі 1234000 грн. для придбання обладнання і техніки необхідних для розвитку міжнародних транспортних коридорів.

За платіжним документом № 3822 від 08.09.2004 фінансова допомога для придбання техніки перерахована позивачем відповідачу.

Поняття фінансової допомоги визначено Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Безповоротна фінансова допомога це:

сума коштів, передана платникові податку згідно з договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредиторові позичальником після її списання;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною або фізичною особою, не стягнена після закінчення терміну позовної давності;

кредит або депозит, наданий платникові податку без встановлення термінів повернення його основної суми, за винятком кредитів, наданих під безтермінові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах.

Отже, Закон дає чітке визначення фінансової допомоги.

Чинне законодавство не забороняє отримувати безповоротну фінансову допомогу без укладання угод в письмовій формі.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.   

Законодавець передбачає дві форми вчинення правочину: усну і письмову. У тих випадках, коли закон не встановлює обов’язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд.

Колегія суддів, вважає, що господарський суд помилково дійшов висновку, що фінансова допомога є пожертвою і що до даного договору застосовується положення про договір дарування, а також те, що він повинен бути нотаріально посвідченим.

Отже, господарським судом неповно з’ясовані фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119  - ст.11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну  скаргу  задовольнити.

Постанову від 11.05.2006 Київського апеляційного господарського суду  та рішення від 21.02.2006 господарського суду м. Києва зі  справи  №3/72  скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Н.О. Волковицька

                                                                                                Г.П. Коробенко